вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2025 р. Справа№ 910/10999/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 : Вовк Н.Р. - за ордером серії АІ №1826201 від 19.02.25
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 (Омельченко Л.В., повний текст ухвали складено та підписано - 26.07.2024)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 ( Омельченко Л.В. , повний текст ухвали складено та підписано - 26.07.2024) відмовлено у задоволенні клопотання арбітражної керуючої Белінської Наталії Олександрівни про уведення процедури погашення боргів ОСОБА_1 ; закрито провадження у справі № 910/10999/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття процедури погашення боргів у справі, а тому вважає за доцільне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята в порушення норм процесуального права - ст. 74 ГПК України та неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст. ст. 116, 119, 123, 125, 126, 130 Кодексу України з процедур банкрутства.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
22.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сенс Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 - без змін.
01.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від арбітражної керуючої Белінської Наталії Олександрівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 справу № 910/10999/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: ОСОБА_4. (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_3., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 910/10999/23 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10999/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника фізичної особи; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
22.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10999/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 910/10999/23 у клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 залишено без руху; зобов'язано скаржника, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3 028 грн.
02.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 910/10999/23, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.11.2024.
01.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від арбітражної керуючої Белінської Наталії Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4238/24 від 06.11.2024 у зв'язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_3 , призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10999/23.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/10999/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_4., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 910/10999/23, поміж іншого, клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання по справі № 910/10999/23 у режимі відеоконференції відбудеться 11.11.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 910/10999/23 розгляд справи № 910/10999/23 відкладено на 30.12.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/942/24 від 02.12.2024 у зв'язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_4 , призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10999/23.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/10999/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/10999/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенка О.М.; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 призначено на 19.02.2025.
Явка представників учасників справи
19.02.2025 у судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 .
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участі представника ОСОБА_1 .
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з відповідними правовими наслідками.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2024 у даній справі визнано кредиторами у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 : Акціонерне товариство «Сенс Банк» на загальну суму 395 992, 28 грн; Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на загальну суму 12 316,44 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.05.2024 арбітражною керуючою Белінської Н.О. скликано збори кредиторів, на яких вирішено не схвалювати проект плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , а запропоновано продовжити стадію реструктуризацію боргів боржника, зазначене підтверджується протоколом зборів кредиторів № 2 від 01.05.2024.
При цьому, на зазначених зборах кредиторів від 01.05.2024 боржником, зокрема, надано було проект плану реструктуризації боргів, яким запропоновано сплатити кредитору судовий збір та списати основний борг, тобто запропонований план реструктуризації боргів передбачає 100 % списання боргу, а інших пропозицій від боржника не надходило.
23.05.2024 арбітражна керуюча Белінська Н.О. звернулася до суду із заявою про перехід до процедури погашення боргів боржника у справі № 910/10999/23, зазначаючи, що боржниця не в змозі повністю сплатити грошові зобов'язання в строк перед кредиторами, що є ознакою неплатоспроможності.
За наслідками розгляду вищевказаної заяви, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
При цьому, нормами КУзПБ встановлено перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
П. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
Відповідно до ч. 5 ст. 116 КУзПБ, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Подібний правовий висновок викладено в постанов Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
При цьому, КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
Разом з тим, за змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Згідно з ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Таким чином, у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Для отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
При цьому, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п'ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.
Своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ , суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Отже, зі змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається, що якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (подібний висновок висловив Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
Як зазначалось вище, 04.09.2023 ухвалою Господарського суду м. Києва відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з відповідними правовими наслідками, визначено дату проведення попереднього засідання.
01.11.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття виправленої декларації про майновий стан боржника.
Судом встановлено, що арбітражним керуючим при перевірці декларації про майновий стан боржника- ОСОБА_1 встановлено порушення:- щодо зазначення права власності на майно сина;- щодо належності/відсутності майна мати, батька, невістки, колишнього чоловіка;- щодо доходів членів родини;- щодо відсутності відомостей про фінансові зобов'язання, зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечується боржником, зокрема і апеляційній скарзі.
Так, в даному випадку станом на 24.05.2024 не надані докази усунення цих порушень, про що зазначав кредитор - АТ «Сенс Банк», і зворотного належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76-77 ГПК України.
Так, на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації.
При цьому, встановлений статтею 116 КУзПБ обов'язок боржника відобразити в декларації свій майновий стан та членів своєї сім'ї не обмежується певним правовим режимом майна боржника та членів його сім'ї, позаяк Розділ ІІІ «Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї» Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (Наказ Міністерства юстиції України 21.08.2019 № 2627/5) передбачає відображення відомостей щодо майна, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування боржника (п. «А» Розділу ІІІ) та членів сім'ї боржника (п. «Б» Розділу ІІІ) (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 926/2987-б/20).
Відтак, враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про те, що декларації про майновий стан боржника - ОСОБА_1 є неповними, при цьому останньою не надано суду належних доказів усунення вищевказаних порушень в деклараціях, а також боржником не надано обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо).
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано провадження у даній справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, при цьому правомірно відмовив у відкритті процедури погашення боргів у справі за відсутності правових підстав для цього, з таким висновком погоджується і апеляційний господарський суд.
При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23, а отже, у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин аргументи скаржника, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/10999/23 залишити без змін.
3. Справу № 910/10999/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2025.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков