Справа №646/12685/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/610/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст. 125 КК України
Іменем України
26 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальнеапеляційною скаргою зі зміненими доводами прокурора на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Загризове Борівського району Харківської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 11.07.2023 за вироком Красноградського районного суду Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України вирок Красноградського районного суду Харківської області від 11.08.2023 виконувати самостійно.
Згідно вироку, 04 вересня 2024 року близько 20 год 00 хв ОСОБА_8 , перебуваючи на подвір'ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_9 , в ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , підійшов до останнього та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки, наніс один удар правою рукою, зажатою у кулак в область обличчя потерпілому ОСОБА_9 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді двох забійних ран в області спинки носа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-17/87-ШЖ/24 від 10.09.2024 є легкими тілесними ушкодженнями.
В апеляційній скарзі зі зміненими доводами прокурор просить скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню - ст. 71 КК України. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточне покарання призначити за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Красноградського районного суду Харківської області від 11.07.2023 у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваним мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який виконувати самостійно.
Заслухавши учасників судового провадження, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, а також обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно вироку (а. с. 23 - 24), який ухвалений за результатами спрощеного провадження передбаченого ст. 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засідання або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання, суд вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Вказане узгоджується з позицією Верховного суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 243/2528/19, де вказано, що звільненню від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) засудженого, який вчинив новий злочин відбуття покарання за попереднім вироком, має передувати визначення остаточного покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК України). Якщо за один із злочинів засудженому призначено основне покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, які відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України не підлягають складанню з іншими видами покарань та виконуються самостійно, то звільнення від відбування іншого покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), яке входить у сукупність вироків, є неприпустимим.
Так, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами покарання»: «За сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України».
Досліджуючи особу ОСОБА_8 встановлено, що він судимий 11.07.2023 вироком Красноградського районного суду Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Вказане покарання не відбуте.
За повідомленням Салтівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_8 перебуває на обліку, як особа засуджена до покарання з випробуванням, станом на 22.10.2024 призначене покарання він не відбув.
Проте, при ухваленні вироку від 22.11.2024, судом встановлено з матеріалів судового провадження, що ОСОБА_8 раніше судимий вироком Красноградського районного суду Харківської області від 11.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки. Так, 04.09.2024 ОСОБА_8 скоїв кримінальний проступок, тобто в період іспитового строку. Однак суд, всупереч вимогам ст. 72, 78 КК України, при призначенні обвинуваченому покарання не застосував положення ст. 71 КК України та ухвалив вирок Красноградського районного суду Харківської області від 11.07.2023 стосовно ОСОБА_8 виконувати окремо.
Таким чином, при у-хвалені вироку 22.11.2024 Червонозаводським районним судом м. Харкова за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, не призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Красноградського районного суду Харківської області від 11.07.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Вирішуючи питання призначення покаранняОСОБА_8 , відповідно до ст. 50, 65 КК України, враховується ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем фактичного мешкання характеризується посередньо.
Таким чином, враховуючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне призначитиОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі визначеному судом першої інстанції.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточне покарання призначити за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Красноградського районного суду Харківської області від 11.07.2023.
Саме такий вид та розмір покарання буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого, сприятиме перевихованню та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 420 КПК, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
З наведених підстав вирок суду підлягає скасуванню та ухваленню апеляційною інстанцією нового в частині призначенням покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати.
Призначити ОСОБА_8 ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточне покарання призначити за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Красноградського районного суду Харківської області від 11.07.2023 у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваним мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання для відбування покарання.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді