Іменем України
25 лютого 2025 року
м. Харків
справа №638/16512/24
провадження №22-ц/818/590/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Заварзи Т.В.,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що у разі незабезпечення позову, відповідач може відчужити майно, що йому належить до вирішення спору по суті, що у майбутньому може утруднити виконання рішення суду. Зазначає, що боржник, після отримання інформації про намір вчиняти заходи задля повернення ним боргу, почав реалізувати належне йому нерухоме майно. Вказує, що суд першої інстанції помилково врахував, про необхідність письмового підтвердження звернення до боржника з вимогою про повернення боргу на стадії звернення до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, при наявності підтвердження того, що боржник, який тривалий час проживає за кордоном, почав активно вчиняти заходи з реалізації належного йому майна в Україні.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона зверталася з вимогою про повернення боргу до ОСОБА_2 та на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову спір між сторонами відсутній, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати належне йому нерухоме майно до вирішення справи по суті.
Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилалась на те, що вона планує звернутися до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 14000 доларів США та 300000 грн, які були отримані ним у борг, про що складено розписку. Ціну позову визначає у сумі 2284651 грн. Також ОСОБА_1 у заяві зазначає, що після того як ОСОБА_2 стало відомо про її намір стягнути з нього суму заборгованості у судовому порядку він почав реалізовувати належне йому майно, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 одночасно подано декілька аналогічних заяв про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зазначенні обставини не заперечувала ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
При цьому ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.09.2024 року аналогічну заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову було задоволено частково. Забезпечено позов, а саме заборонено вчинення дій щодо відчуження нерухомого майна, а саме: 1) нежитлового приміщення 749 (реєстраційний номер 1598316632224), загальною площею 1,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , 3) однокімнатної квартири АДРЕСА_3 . В задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.
Таким чином станом на час розгляду даної заяви вже існувало судове рішення з того самого питання, яким вимоги заявниці було задоволено.
Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).
Тобто процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли учасник справи вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей, вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (п.2 ч.2 ст.44 ЦПК).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 одночасно подала дві ідентичні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, які було зареєстровано за відповідними номерами та розподілено різним суддям.
Одна заява про забезпечення позову у справі № 638/16512/24 розподілена судді Заварзі Т.В. та ухвалою від 10.09.2024 року залишена без задоволення.
Інша заява про забезпечення позову у справі №638/16516/24 розподілена судді Щепіхіній В.В. та ухвалою від 06.09.2024 року була задоволена.
Подання одночасно аналогічних заяв про забезпечення позову до подання позовної заяви з метою маніпуляцій автоматизованим розподілом справ між суддями, є зловживанням процесуальними правами.
Частиною 3, 4 ст.44 ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Суд першої інстанції, отримавши таку заяву, мав можливість пересвідчитись, чи не подано іншої такої самої заяви та визнати її зловживанням правами і залишити таку заяву без розгляду.
Станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, тобто 10.09.2024 року вже існувала ухвала суду про забезпечення позову за заявою аналогічного змісту у справі №638/16516/24.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув заяву по суті.
Враховуючи, що заявницею подано дві ідентичні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, одна з яких станом на час розгляду заяви у даній справі була задоволена, колегія суддів вважає, що дана заява про забезпечення позову підлягає залишенню без розгляду, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст.367,368,374,377,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повний текст судового рішення виготовлено 26.02.2025 року.