Справа №642/161/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/271/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
25 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю секретаря ОСОБА_5 ,
-підозрюваного ОСОБА_6 ,
-прокурора ОСОБА_7 ,
-захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року,-
Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області задоволено частково та обрано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, в межах строку досудового розслідування, а саме до 13.03.2025, за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Цією ж ухвалою на ОСОБА_6 покладено обв'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
3) у період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня не покидати місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт ( паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор послався на те, що поза увагою слідчого судді залишилися ризики:
- переховування від органів досудового розслідування та суду, який підтверджується тим, що після подій 13.01.2025 року підозрюваний переховувався від органів досудового розслідування та змінив своє місце проживання;
- впливу на свідків, який підтверджується обізнаністю підозрюваного щодо їх місця проживання, а також те, що останній вже вчиняв насилля щодо них;
- вчинити інші кримінальні правопорушення, що підтверджується поясненнями підозрюваного, який вважає свої дії правомірними.
Також наголосив, що слідчий суддя обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем, де підозрюваний не проживає, про що останній зазначив під час судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості ухвали суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, є обґрунтованими.
За приписами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як слідує із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.114-1 КК України.
Обґрунтованість пред'явленої підозри підтверджується рапортом співробітника поліції від 13.01.2025; протоколом огляду місця події від 13.01.2025, проведеного за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 4; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 13.01.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 13.01.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_9 ; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_9 від 14.01.2025; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 від 14.01.2025; протоколом обшуку від 13.01.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 14.01.2025; постановами про визнання речових доказів; постановою про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису (зняття показань з камери відео спостереження, яка розташована на фасаді будівлі ТОВ «Спецвузавтоматика», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 4; протоколом перегляду відеозапису з камери відео спостереження, яка розташована на фасаді будівлі ТОВ «Спецвузавтоматика», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, б. 4; протоколом зняття з електронних інформаційних систем інформації, доступ до якої не обмежується її власником, володільцем або утримувачем (перегляд відеозапису вчинення даного кримінального правопорушення за допомогою масенджера «Телеграм» у телеграм каналі «ХС Харків»)
Слідчий суддя дійшов висновку про відсутність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено їх наявність.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку, про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який нівелює ризики зазначені слідчим і прокурором.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Отже суд дійшов передчасного висновку про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, наявність яких є безумовною підставою для обрання запобіжного заходу, оскільки законодавцем передбачено дві обов'язкові підстави для його обрання - наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, чи суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, перездбаченого ч.2 ст.296 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строку до чотирьох років, а також тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, за який останньому може бути призначено максимальне покарання 8 років позбавлення волі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне правопорушення відповідно до пред'явленої підозри вчинено в період воєнного стану, із застосування із застосування насильства щодо працівників РТЦК та СП, під час виконання ними службових повноважень, що було поєднано із погрозами фізичною розправою, а також із завданням шкоди транспортному засобу, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів тільки суспільства під час дії воєнного стану.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_6 вже застосовував до потерпілих насилля, що свідчить про здатність останнього на спричинення подальших незаконних дій щодо них.
За таких обставин, колегія суддів вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з цим,згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а також того, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_6 застосовано 28 січня 2025 року та по сьогоднішній день останній не вчинив жодних дій, які б могли свідчити про порушення покладених на нього обов'язків, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Разом з цим, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування саме цілодобового домашнього арешту, який слід вважати достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_6 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж цілодобовий домашній арешт не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
На підставі викладеного, колегія судді вважає наявними підстави для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали відповідно до ч.3 ст.407 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, до 13 березня 2025 року, за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
3) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорти (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: