Справа № 348/1679/24
Провадження № 22-ц/4808/366/25
Провадження №22-ц/4808/365/25
Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.
Суддя-доповідач Томин
24 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Струтинської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Голіней Лілії Дмитрівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича, Надвірнянської міської ради на рішення Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2024 року, ухвалені в складі головуючого судді Грещука Р.П., присяжні: Мойсишин Б.В., Дем'янчук Т.Б., в м. Надвірна, повний текст яких складено 27 грудня 2024 року та 30 грудня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.
Заяву обґрунтував тим, що його бабуся, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на стійкий хронічний психічний розлад - судинну деменцію (мультиінфарктний тип), що підтверджується Висновком судово-психіатричної експертизи №235/2024 від 20 червня 2024 року. Внаслідок зазначеного захворювання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з висновком ЛКК КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №152 від 28 грудня 2022 року та довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №220468, ОСОБА_1 встановлено І «А» групу інвалідності довічно. Вона обмежена в самообслуговуванні, здатності до самостійного пересування, орієнтації, спілкування та контролю своєї поведінки, потребує постійного стороннього догляду.
У виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої Консультативно-діагностичним центром КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради від 06 травня 2024 року зазначається, що у ОСОБА_1 діагностовано виражену мультиінфарктну деменцію з явищами амнестичної дезорієнтації, порушенням емоційно-вольової регуляції та відсутністю навичок самообслуговування.
ОСОБА_2 не працює, протягом тривалого часу здійснює догляд за своєю бабусею, забезпечує її продуктами харчування, ліками, супроводжує до медичних закладів, викликає лікарів за місцем проживання, що підтверджується долученими до заяви медичними документами та довідками Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА. А Висновок №57/9 від 08 травня 2024 року ЛКК закладу охорони здоров'я засвідчує здатність заявника виконувати обов'язки доглядача.
Натомість, діти ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - згідно з висновками ЛКК №52 та №52/1 від 6 травня 2024 року за станом здоров'я не можуть здійснювати догляд за матір'ю.
15 травня 2024 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Надвірнянської міської ради про рекомендацію його як опікуна над ОСОБА_1 у разі визнання її судом недієздатною. Однак на дату подання заяви до суду відповіді на його звернення не отримав.
Посилаючись на зазначені обставини та долучені до заяви докази, просив суд визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та призначити його опікуном недієздатної ОСОБА_1 .
Рішенням Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2024 року заяву вищевказану задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 недієздатною. В решті вимог заяви ОСОБА_2 відмовлено. Встановлено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатною - два роки, з моменту набрання ним законної сили.
Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2024 року до призначення опікуна недієздатній ОСОБА_1 обов'язки зі здійснення опіки над нею покладено на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області.
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Голіней Л.Д., представник ОСОБА_2 - адвокат Романишин Д.М. та Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області подали апеляційні скарги. Вважають дані рішення незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Голіней Л.Д. зазначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у призначенні ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 , не врахувавши, що такий є єдиною особою, яка постійно піклується про бабусю, забезпечує їй належний догляд, створює комфортні умови проживання та підтримує з нею теплі, довірливі стосунки. Зміна опікуна або покладення цих обов'язків на орган опіки може призвести до погіршення її психічного стану.
Вважає, що суд безпідставно послався на наявність у ОСОБА_1 двох дочок та трьох повнолітніх онуків, які нібито можуть здійснювати опіку, оскільки в матеріалах справи містяться висновки ЛКК, що підтверджують неможливість дочок виконувати такі обов'язки за станом здоров'я. А жоден з інших родичів не виявив бажання доглядати за недієздатною, що є об'єктивним свідченням їхньої нездатності або небажання взяти на себе відповідальність за опіку.
Також вважає необґрунтованою вказівку суду на те, що орган опіки та піклування формально підійшов до питання призначення опікуна, оскільки подання відповідає вимогам законодавства, містить позитивну характеристику ОСОБА_2 , підтвердження його спроможності виконувати обов'язки опікуна та відсутність перешкод для цього. Відповідно до Правил опіки та піклування орган опіки не зобов'язаний перевіряти наявність інших родичів, якщо є заява конкретної особи про призначення її опікуном.
На її думку неправомірним є врахування факту військовозобов'язаності ОСОБА_2 , оскільки жодна норма закону не містить таких обмежень.
Просить рішення суду в частині відмови у призначенні опікуна і додаткове рішення суду скасувати та постановити в оскаржуваній частині нове рішення, яким призначити ОСОБА_2 опікуном недієздатної ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_2 - адвокат Романишин Д.М. у своїй апеляційній скарзі вказав, що суд першої інстанції безпідставно визнав подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_2 опікуном необґрунтованим, посилаючись на відсутність перевірки можливості здійснення опіки іншими родичами ОСОБА_1 . Таке твердження вважає помилковим, оскільки інші родичі не виявляли бажання бути опікунами та не подавали відповідних заяв до органу опіки. Крім того, дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за станом здоров'я не можуть здійснювати догляд за матір'ю, що підтверджується висновками районної ЛКК №52 та №52/1 від 6 травня 2024 року.
Зазначає, що законність та обґрунтованість подання органу опіки та піклування підтверджені рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області від 11 липня 2024 року №191, а також доказами, долученими ОСОБА_2 до заяви. Відтак, подання органу опіки та піклування відповідає вимогам закону і ґрунтується на документах, передбачених Правилами опіки та піклування.
Також вважає, що додаткове рішення від 23 грудня 2024 року ухвалене з порушенням статті 270 ЦПК України, оскільки питання про призначення опікуна вже було ухвалено в основному рішенні. А покладаючи обов'язки щодо здійснення опіки над ОСОБА_1 на орган опіки та піклування, суд вийшов за межі заявлених вимог.
Просить рішення суду в частині відмови у призначенні опікуна і додаткове рішення суду скасувати та постановити в оскаржуваній частині нове рішення, яким призначити ОСОБА_2 опікуном недієздатної ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області зазначається, що судом першої інстанції вказано, що подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном ОСОБА_2 не є достатньо мотивованим, що свідчить про формальний підхід до вирішення цього питання. Однак, відповідно до норм чинного законодавства, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Відтак, суд не мав підстав ігнорувати подання органу опіки та піклування, оскільки воно було складене на підставі передбачених законодавством документів, а сам орган діяв у межах своїх повноважень. Належної оцінки цим документам суд першої інстанції не надав, що призвело до передчасного висновку про відсутність підстав для призначення опікуном заявника.
Крім того, суд вказав, що орган опіки та піклування мав би перевірити можливість призначення інших родичів опікунами, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та Правилам опіки та піклування. Жодні інші родичі не зверталися із заявами щодо опікунства, а закон не зобов'язує орган опіки та піклування здійснювати пошук інших можливих кандидатів.
Також апелянт зазначає, що суд безпідставно послався на факт військовозобов'язаності заявника як на обставину, яка потребує окремого з'ясування органом опіки та піклування. Законодавством України не встановлено імперативної заборони щодо призначення військовозобов'язаного або мобілізованого опікуном недієздатної особи, а також не передбачено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану.
У зв'язку з наведеним, просить рішення суду в частині відмови у призначенні опікуном і додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 та призначити його опікуном недієздатної ОСОБА_1
03 лютого 2025 року від представника Надвірнянської міської ради через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому зазначено, що Надвірнянська міська рада підтримує апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Голіней Л.Д. та представника ОСОБА_2 - адвоката Романишина Д.М. на рішення Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2024 року та додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2024 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Голіней Л.Д., заявник ОСОБА_2 та його адвокат Романишин Д.М. подані апеляційні скарги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Представники Органу опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не заявилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про дату, час ті місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Голіней Л.Д., заявника ОСОБА_2 та його адвоката Романишина Д.М., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується лише в частині щодо призначення опікуна, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заявник ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу з реєстру Надвірнянської територіальної громади (а.с. 5).
Згідно з Витягом №1004337 УНАП Надвірнянської міської ради від 01.05.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані й проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 - з 16 травня 2001 року, а ОСОБА_2 - з 29 листопада 2022 року (а.с. 8).
За змістом Акту обстеження №937 від 14 травня 2024 року, складеного депутатом міської ради Пекарським Т.М., ОСОБА_2 не працює, проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із бабусею ОСОБА_1 , яка потребує стороннього догляду та постійної підтримки в побуті (а.с. 9).
Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 1997 року та ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 11 серпня 1974 року і копії свідоцтва про одруження ОСОБА_5 і ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 07 березня 1997 року ОСОБА_1 є бабусею заявника по лінії матері (а.с. 10, 11, 12).
З копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №220468 від 21 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 має І «А» групу інвалідності загального захворювання довічно та потребує постійного стороннього догляду та нагляду (а.с. 17).
За змістом Висновку лікарської комісії КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради від 28 грудня 2022 року за №152 внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_1 обмежена у самообслуговуванні, здатності до самостійного пересування, орієнтації, спілкування та контролю своєї поведінки (а.с. 18).
Із виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 травня 2024 року вбачається, що у ОСОБА_1 діагностовано виражену мультиінфарктну деменцію з явищами амнестичної дезорієнтації, порушенням емоційно-вольової регуляції та відсутністю навиків самообслуговування (а.с. 19).
Відповідно до Довідки, виданою лікарем-психіатром консультативно-діагностичного центру КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради 06 травня 2024 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті (діагноз: F.01.1) (а.с. 20).
Згідно Висновку судово-психіатричного експерта №235/2024 від 20 червня 2024 року встановлено, що підекспертна ОСОБА_1 страждає на стійкий хронічний психічний розлад - судинну деменцію (мультиінфарктний тип), внаслідок чого не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 33-36).
ОСОБА_2 за даними Висновку ЛКК закладу охорони здоров'я №57/9 від 08 травня 2024 року за станом здоров'я може здійснювати догляд (а.с. 13).
З довідок лікаря-психіатра та лікаря-нарколога консультативно-діагностичного центру КНП «Надвірнянська центральна районна лікарня» Надвірнянської міської ради від 03 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах (а.с. 14, 15).
Відповідно до Характеристики №71, складеної депутатом Надвірнянської міської ради Пекарським Т.М. 01 травня 2024 року, ОСОБА_2 ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, постійно допомагає бабусі в побуті та не зловживає алкогольними напоями (а.с. 16).
Із наявних у матеріалах справи копій довідок УСЗН Надвірнянської РДА про отримання (неотримання) допомоги встановлено, що ОСОБА_2 з 01 грудня 2023 року до 31 травня 2025 року призначено допомогу на догляд за інвалідом І групи внаслідок психічного розладу - ОСОБА_1 (а.с. 21-22, 84).
Встановлено також, що ОСОБА_1 має двох дочок: ОСОБА_3 (1974 року народження, матір заявника, працює лікарем-фтизіатром у Надвірнянському районному фтизіатричному кабінеті) та ОСОБА_4 (1962 року народження, працює лікарем у КНП «Надвірнянська дитяча лікарня»). Згідно з висновками районної ЛКК №52 та №52/1 від 06 травня 2024 року дочки за станом здоров'я не можуть здійснювати постійний догляд (а.с. 23-24).
15 травня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до голови Надвірнянської міської ради із заявою та долученими до неї документами з проханням рекомендувати його для призначення опікуном ОСОБА_1 у разі визнання її судом недієздатною (а.с. 37).
Відповідно до подання, підписаного головою опікунської ради Я. Гундяком, орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною Надвірнянським районним судом (а.с. 54, 85).
Із подання вбачається, що члени ради ознайомилися з поданими документами, здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 та встановили, що в будинку створені задовільні умови для проживання. За словами сусідів завдяки внуку ОСОБА_2 . ОСОБА_1 має необхідні зручності та засоби для повноцінного проживання. Сусіди характеризують ОСОБА_2 позитивно, вважають його врівноваженим, спокійним, відзначають, що він постійно допомагає бабусі в побуті.
Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області року №191 від 11 липня 2024 року вирішено надати суду подання щодо доцільності призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 у разі визнання її недієздатною (а.с. 86).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині призначення його опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки в ньому відсутні належні мотиви доцільності призначення саме ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 . У поданні немає інформації щодо спільного побуту вказаних осіб, проведення дозвілля, прихильності ОСОБА_1 саме до заявника, а також щодо можливості інших членів сім'ї та близьких родичів здійснювати опіку над недієздатною особою. Відсутні відомості, чи дійсно ОСОБА_2 є єдиним близьким родичем, який може бути призначений опікуном. Неможливо встановити, чи орган опіки перевіряв повний пакет документів, наданих заявником, та достовірність зазначеної в них інформації. Отже, обґрунтування висновку органу опіки та піклування належним чином не мотивовано, і таке подання винесене передчасно, без повного дослідження всіх обставин, та ґрунтується виключно на даних, отриманих від заявника. А оскільки рішення суду ОСОБА_1 визнано недієздатною, додатковим рішенням цього суду від 23 грудня 2024 року до встановлення опіки і призначення опікуна недієздатній ОСОБА_1 здійснення обов'язків з опіки над нею покладено на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові».
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За частиною першою статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
В постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 викладена правова позиція, згідно якої при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88.
Згідно п. 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).
Даючи оцінку змісту подання органу опіки та піклування, суд першої інстанції правильно зазначив, що воно не містить належного обґрунтування та є передчасним, оскільки ґрунтується виключно на заяві ОСОБА_2 та його позитивній характеристиці, без належного дослідження інших обставин справи.
Суд встановив, що орган опіки не перевірив можливість призначення опікунами інших близьких родичів ОСОБА_1 , зокрема її дочок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також повнолітніх онуків.
Покликання апелянтів на те, що інші родичі ОСОБА_1 не виявляли бажання стати опікунами та не подавали відповідних заяв до органу опіки, колегія суддів не приймає, оскільки відсутні докази, які б підтверджували неможливість здійснення ними догляду за ОСОБА_1 . Хоча в матеріалах справи містяться висновки ЛКК про неможливість дочок здійснювати догляд за станом здоров'я, відсутні дані щодо їхньої інвалідності або інших об'єктивних підстав, які б унеможливлювали виконання функцій опікуна. При цьому обидві дочки працюють у медичних закладах, що свідчить про їхню працездатність.
З матеріалів справи також вбачається, що у заявника є брат ОСОБА_6 , студент 22 років, а у ОСОБА_4 - двоє дорослих дітей: син ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_8 , які за твердженням заявника перебувають за кордоном. Однак документального підтвердження цього факту суду надано не було.
Крім того, орган опіки не дослідив характер відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У поданні відсутня інформація щодо спільного побуту вказаних осіб, проведення дозвілля, прихильності ОСОБА_1 саме до заявника.
Окремо суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що заявник є військовозобов'язаним, а в умовах воєнного стану орган опіки мав би належним чином з'ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, враховуючи закріплений у Конституції України обов'язок захисту Вітчизни. Проте відповідного аналізу цього питання орган опіки не здійснив.
Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.
Подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном у судовому порядку.
Щодо доводів апелянтів про неправомірність врахування судом першої інстанції факту військовозобов'язаності ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17, від 26 червня 2024 року у справі №742/887/23 (провадження №61-3316св24), від 24 грудня 2024 року у справі №716/662/24 (провадження №61-13107св24) суд зазначав, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен належним чином мотивувати свій висновок про можливість та необхідність призначення такої особи опікуном, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку.
Водночас у рішенні суду першої інстанції факт військовозобов'язаності ОСОБА_2 лише згадується, але не використовується як самостійна підстава для відмови в його призначенні опікуном.
Отже, суд, встановивши, що саме подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області року від 11 липня 2024 року не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, правомірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині призначення заявника опікуном недієздатної ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2024 року обов'язки зі здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_1 покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області до призначення їй опікуна.
Вказівка представника ОСОБА_1 - адвоката Голіней Л.Д. в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 є єдиною особою, яка постійно піклується про бабусю, забезпечує їй належний догляд, створює комфортні умови проживання та підтримує з нею теплі, довірливі стосунки, а зміна опікуна або передача цих обов'язків органам опіки може призвести до погіршення її психічного стану, не заслуговує на увагу. Такі докази заявником повинні були бути подані до суду першої інстанції, а вказані обставини перевірені та покладені в основу висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення саме заявника недієздатної ОСОБА_1 .
При цьому, заявник не позбавлений права повторно звернутися до органу опіки та піклування для надання належного висновку про призначення його опікуном.
Що стосується посилань представника ОСОБА_2 - адвоката Романишина Д.М. у апеляційній скарзі на те, що додаткове рішення від 23 грудня 2024 року ухвалене з порушенням статті 270 ЦПК України, оскільки питання про призначення опікуна вже було ухвалено в основному рішенні, а поклавши обов'язки щодо здійснення опіки над ОСОБА_1 на орган опіки та піклування, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, то колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким твердженням, з огляду на наступне.
Цивільний процесуальний закон передбачає випадки, коли суд, що ухвалив судове рішення, має право з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, самостійно виправити його недоліки, пов'язані з його неповнотою, неясністю і неточністю, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
За частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження №12-39гс22) зазначено, що: «…за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.».
Як вже неодноразово зазначалося раніше, згідно з чинним законодавством України, недієздатній особі обов'язково має бути призначений опікун - відсутність опікуна є порушенням її прав та свобод.
Відповідно до статті 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
У справі, що переглядається, рішенням Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2024 року у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 - відмовлено. В мотивувальні частині рішення суду викладено мотиви, чому суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявник ОСОБА_2 не може виконувати обов'язки опікуна та зроблено висновок про те, що заява останнього підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи додаткове рішення про покладення обов'язків зі здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_1 на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області до призначення їй опікуна, суд першої інстанції правильно виходив з того, що судом не було ухвалено рішення стосовно вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і надавали пояснення.
Відтак, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності рішення і додаткового рішення суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині призначення заявника опікуном ОСОБА_1 , а також - покладення обов'язків зі здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_1 на орган опіки та піклування виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області до призначення їх опікуна.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувані рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви про призначення опікуна та додаткове рішення відповідають вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування по доводах апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Голіней Лілії Дмитрівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Романишина Дмитра Михайловича, Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду від 18 грудня 2024 року в оскаржуваній частині та додаткове рішення Надвірнянського районного суду від 23 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.