Справа № 161/20249/24 Провадження №33/802/196/25 Головуючий у 1 інстанції:Шестернін В. Д.
Доповідач: Подолюк В. А.
27 лютого 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А. вивчивши та перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2025 року,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (триста сорок гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн., 60 коп.
Постановою Волинського апеляційного суду від 04.12.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - без змін.
16.01.2025 року від ОСОБА_1 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2024 року, в якій він просив скасувати вказане судове рішення та призначити справу до нового судового розгляду.
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 07.11.2024 року, відмовлено.
Не погоджуючись із такою постановою судді від 27.01.2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій вважаючи її незаконною просить скасувати, та задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Перевіривши подану апеляційну скаргу на відповідність її вимогам КУпАП приходжу до висновку, що апеляція підлягає поверненню особі, яка її подала з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Специфіка процесуальної діяльності при розгляді справ про адміністративне правопорушення визначає особливу процедуру оскарження рішень посадових осіб, які її здійснюють. Водночас право на оскарження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується встановленням у нормах КУпАП порядку і строків подачі (у деяких випадках і розгляду) скарг на рішення посадових осіб, в тому числі й судів.
У зв'язку з цим, главою 24 КУпАП передбачений інститут оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, який є вихідною гарантією захисту прав учасників провадження. Разом із цим, главою 24-1 КУпАП передбачений порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Так, відповідно до ч.2 ст.287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року №2-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.294 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, положення ч.2 ст.294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч.1 ст.284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу, про закриття справи.
Таким чином, КУпАП не встановлює заборони або обмеження в реалізації права на оскарження до суду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а навпаки, визначає порядок оскарження судових рішень, який в даному випадку був дотриманий та реалізований ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2024 року, яка постановою Волинського апеляційного суду від 04.12.2024 року, - залишена без змін.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що національними судами України виконано положення ст.13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» щодо права особи на ефективний засіб юридичного захисту.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судді цього ж суду від 07.11.2024 року в задоволенні якої постановою судді від 27.01.2025 року було відмовлено з посиланням на те, що КУпАП не передбачено порядку перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень постановлених в справах про адміністративні правопорушення.
Враховуючи дану обставину, а також положення ст.ст.284, 294 КУпАП, рішення КСУ від 31.03.2015 року №2-рп/2015, апеляційний суд вважає, що постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2025 року, не може бути предметом апеляційного оскарження, оскільки виходячи із практики ЄСПЛ апеляційний суд не може діяти у спосіб, не передбачений процесуальним законом, тобто в даному випадку - здійснити перегляд судового рішення в порядку, не визначеному КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. theUnitedKingdom від 21.02.1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Виходячи зі змісту вказаних норм закону, прийняття апеляційної скарги до розгляду по суті на судове рішення, оскарження якого не передбачено положеннями законодавства не відповідатиме нормам діючого національного законодавства та правовим позиціям, викладеним у рішеннях ЄСПЛ.
Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2025 року, необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 287, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2025 року, - повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк