Справа № 761/38970/24
Провадження №1-кп/761/2557/2025
іменем України
20 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця за контрактом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
З 24.05.2024 до цього часу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а з 13.06.2024 на посаді авіаційного техніка екіпажу ІНФОРМАЦІЯ_3, проходить військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, старший сержант ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Згідно зі статтями 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Правовий режим власності визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Окрім того, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, зобов'язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Однак всупереч вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту за таких обставин.
Так, 25.08.2024 приблизно о 02 год 13 хв, ОСОБА_5 знаходився за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, поблизу будинку №1/3, де неподалік готелю StanGret (СтенГрет), побачив припаркований автомобіль марки «Audi» (Ауді) моделі «А4» номерний знак Німеччини НОМЕР_2 , ринкова вартість якого становить 77509,26 грн., який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з незачиненими водійські дверцятами, після чого у нього виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
З метою реалізації свого злочинного умислу 25.08.2024 приблизно о 02 год 13 хв, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та діє він таємно, шляхом вільного доступу через незачинені водійські дверцята проник до вказаного автомобіля, знайшов у салоні ключ запалювання, після чого всупереч волі власника, привів в дію його двигун та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 77509,26 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , під час судового розгляду кримінального провадження, свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнавав повністю, надавши наступні покази. Так, 25.08.2024 він, ОСОБА_5 , перебував неподалік готелю StanGret (СтенГрет), що у будинку 1/3 по вул. Гоголівській у м. Києві. Поблизу вказаного готелю, він помітив автомобіль марки Ауді, який був незамкнутий, з ключами на передньому сидінні. Він сів у автомобіль завів двигун та поїхав перепаркувати його. На наступний день самостійно пішов до поліцейських, зізнавшись у тому, що зробив. Автомобіль потерпілому повернуто. У вчиненому щиро розкаюється.
Покази обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Крім цього, судом також враховується і той факт, що покази, надані обвинуваченим підтверджуються сукупністю досліджених письмових доказів, наданих прокурором.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
Аналізуючи в сукупності перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є не тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_5 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра, раніше засуджувався за вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу зброї, є діючим військовослужбовцем, що позитивно характеризується за місцем служби.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та повне відшкодування завданих злочином збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК України у виді обмеження волі.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, беручи до уваги, те, що ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення був раніше не судимою особою, зважаючи на його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання вичерпних показів у судовому засіданні, а також і те, що збитки, завдані вчиненням злочину потерпілому було відшкодовано, враховуючи той факт, що ОСОБА_5 є досвідченим військовим, який позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування призначеного судом основного покарання на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, вважаючи можливим його виправлення без реального відбування покарання.
При цьому покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., призначене ОСОБА_5 вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року, в силу вимог ч. 3 ст. 72 КК України, слід виконувати окремо.
Запобіжний захід у вигляді застави, обраний для ОСОБА_5 після вступу вироку в законну силу, слід скасувати як такий, в якому відпала потреба, повернувши суми внесених у якості застави грошових коштів заставодавцю.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речовими доказами у кримінальному провадженні слід розпорядитись відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судову автотоварознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-24/50394-АВ від 25.09.2024), що становлять 3 979 грн. 50 коп. слід стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 75, 76, 289 КК України, ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до органу, який здійснює контроль за виконанням вироку у період проходження військової служби;
-повідомляти уповноважений орган, який здійснює контроль за виконанням вироку у період проходження військової служби про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України контроль за виконанням ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків покласти на командира військової частини, де проходить службу ОСОБА_5 .
Покарання у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., призначене ОСОБА_5 вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2024 року, - виконувати окремо
Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 (одного) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн., обраний для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року, - після вступу вироку в законну силу - скасувати.
Внесені у якості застави 23 жовтня 2024 року грошові кошти у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн., після вступу вироку в законну силу - повернути заставодавцю ОСОБА_4 .
Речові докази:
- ноутбук чорного кольору «Lenovo», який поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, бездротові навушники «JBL» у футлярі чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, два ключі від автомобілів (один з яких від автомобіля марки «Audi»), які поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, п'ять звичайних ключів, які поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, один магнітний ключ, який поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, три флешнакопичувачі, які поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, копію технічного талону серія КВ №116988 на 1 аркуші, яку поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, рапорт за підписом водія-санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_6 на 1 аркуші, який поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, годинник «Apple Watch» чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету ДБР М1006023, мобільний телефон «WP 13 Pro» (imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 ), який поміщено до спеціального пакету ДБР 018265, що зберігаються у камурі схову речових доказів ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, після вступу вироку в законну силу - повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
- автомобіль марки «Audi» моделі «А4» номерний знак: НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , після вступу вироку в законну силу, - залишити у володінні ОСОБА_6 .
Процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судову автотоварознавчої експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-24/50394-АВ від 25.09.2024), що становлять 3 979 грн. 50 коп. - стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави з відповідним призначенням платежів.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя