Справа № 761/34564/19
Провадження №1-кп/761/605/2025
іменем України
10 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
обвинуваченого ОСОБА_17 ,
потерпілої ОСОБА_18
розглянувши відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019100100007718 від 14 серпня 2019 року щодо
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком
Солом'янського районного суду м. Києва від 12.03.2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробувальним-іспитовим строком на 2 роки 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_17 органом досудового розслідування обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення при наступних обставинах:
ОСОБА_17 будучи раніше засуджений 12.03.2015 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців, 21.06.2017 звільнений від відбуття покарання з випробувальним іспитовим строком на 2 роки 6 місяців, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, натомість, перебуваючи під іспитовим строком, вчинив новий умисний, корисливий злочин за наступних обставин.
13.08.2019, приблизно о 18 години 00 хвилин, ОСОБА_17 перебував біля пам'ятника героям Великої Вітчизняної війни, що за адресою: АДРЕСА_2, поруч із стм. «Лук'янівська» та розпивав спиртні напої. У цей час, помітив, як продавець МАФу (кіоску) торгівельного призначення під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вийшла із кіоску, що розташовується біля зупинки громадського транспорту, за адресою: АДРЕСА_2, та не закривши розсувні металеві ролети на вікні кіоску, вирушила у бік вул. Коперника, що у м. Києві. В цей час у ОСОБА_17 , виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення.
13.08.2019, приблизно о 18 годині 02 хвилини, ОСОБА_17 переслідуючи корисливий мотив, підійшов до вказаного МАФу «ІНФОРМАЦІЯ_3» та через відкриті металеві розсувні ролети вікна, побачив на столі білого кольору, що знаходиться у кіоску, мобільний телефон «Айфон 7» IMEI: НОМЕР_1 , чорного кольору, вартістю 12 999 грн. 00 коп. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у приміщення, з метою особистого збагачення, ОСОБА_17 переконавшись, що ніхто із сторонніх осіб за його діями не спостерігає, просунув ліву руку у вікно МАФУ «ІНФОРМАЦІЯ_3», що за адресою: АДРЕСА_2, чим проник у вкзане приміщення, та взяв із столу білого кольору мобільний телефон «Айфон 7» IMEI: НОМЕР_1 , чорного кольору, вартістю 12 999 грн. 00 коп., який належить ОСОБА_18 .
Сторонами під час судового розгляду справи надані наступні докази.
Так, обвинувачений ОСОБА_17 під час судового розгляду кримінального провадження спочатку надав покази, відповідно до яких свою вину у вчиненні інкримінованого діяння визнав та пояснив суду, що 13.08.2019 року він, разом зі своїм знайомим ОСОБА_19 вживав алкогольні напої поблизу станції метро «Лук'янівська» у м. Києві. Приблизно о 18 годині вечора, він помітив відкрите віконце у кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_3», де не було продавця. Підійшовши до вказаного віконця, він помітив мобільний телефон «Айфон 7», який вкрав. Вказав, що в подальшому цей телефон знайшли у сумці ОСОБА_19 . Зауважив, що деталей події він не пам'ятає.
Разом з цим, в подальшому ОСОБА_17 свою позиції змінив, вказавши, що заперечує свою винуватість у вчиненні інкримінованого діяння та пояснив, що у час описаних подій, він працював на будівництві у Печерському районі м. Києва. 13.08.2018 року він, разом зі своїм знайомим ОСОБА_19 , з яким до того був знайомий приблизно місяць, удвох випивали біля пам'ятника Героям Великої Вітчизняної Війни, що на метро Лук'янівська. Він вжив 250 грам та сильно сп'янів, після чого поїхав до дому, в той час, як ОСОБА_19 залишився на місці будучи також у стані сильного сп'яніння. На наступний день, він, ОСОБА_17 , зустрів ОСОБА_19 і той повідомив, що сказав працівникам поліції, що він, ОСОБА_17 , викрав мобільний телефон продавця з кіоску з квітами та поклав його у сумку ОСОБА_19 . Усі обставини крадіжки, описані в обвинувальному акті він знає виключно зі слів ОСОБА_19 та працівників поліції. Ніякого телефона він не крав.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_18 повідомила, що 13.08.2019 вона знаходилась на своєму робочому місці - кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованому за адресою: АДРЕСА_2. Протягом дня поблизу перебували дві особи, як їй пізніше стало відомо, обвинувачений ОСОБА_17 та ОСОБА_19 . Протягом дня, вони за винагороду носили їй до кіоску воду та випивали знаходячи поблизу. Той день був морально важкий для неї, оскільки вона дізналась, що кіоск в якому вона працює будуть зносити. Увечері, близько 18 години, вона на 5 хвилин відлучилась із свого кіоску, щоб купити води у сусідньому магазині, залишивши телефон за прилавком, а коли повернулась то виявила, що він зник. Спочатку вона довго шукала телефон у магазині, а потім програма «Знайти айфон» показала, що її телефон рухається у бік вулиці Зоологічної. Потім телефон вимкнули, після цього, коли телефон знову увімкнули, вона побігла до пам'ятника, що по вул. Зоологічній, де програма показувала місцезнаходження її телефону. Там вона побачила ОСОБА_19 разом з іншою особою, не обвинуваченим. У сумці ОСОБА_19 був її телефон. Він вибачався, просив не викликати поліцію, казав, що не хотів красти її телефон. Вона, ОСОБА_18 , викликала поліцію та разом із раніше незнайомим перехожим дочекалася її приїзду, затримавши осіб, у яких був її телефон. В подальшому у її присутності працівники поліції вилучили із сумки ОСОБА_19 належний їй телефон. Обвинуваченого в цей час поруч не було, але на її думку належний їй телефон вони з ОСОБА_19 викрадали удвох.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_19 показав, що 13.08.2019 він разом з обвинуваченим ОСОБА_17 знаходився поблизу станції метро «Лук'янівська». Протягом дня, вони допомагали продавцям у квітковому магазині неподалік, за що вони давали кошти, за які купувався алкоголь який вони разом вживали. За вечір вони випили приблизно літр. Оскільки він тоді повертався з вахти, у нього при собі була спортивна сумка. Така сама сумка була і в обвинуваченого. Близько сьомої години вечора він відійшов, а коли повернувся то побачив, що ОСОБА_17 щось робить із його сумкою. Він, ОСОБА_19 , запитав у ОСОБА_17 , що він робить, однак той просто зачинив сумку та нічого не сказав. Коли вони завершили вживати алкоголь, він, ОСОБА_19 , пішов. Коли він у той же вечір пізніше сидів на лавці разом з дівчиною, в його сумці заграв телефон, після чого до них підійшла потерпіла. Він, ОСОБА_19 , до того моменту навіть не здогадувався, що телефон потерпілої у його сумці. Потім приїхала поліція яка телефон забрала. Хоча він не бачив хто поклав телефон до його сумки, однак впевнений, що це був ОСОБА_17 . Після вилучення телефону, його ОСОБА_19 забрали до відділу поліції, куди пізніше привезли і ОСОБА_17 , який був там біля години. Пізніше, на його, ОСОБА_19 , запитання чому ОСОБА_17 порпався в його сумці, останній відповів, що не пам'ятає.
Окрім допиту обвинуваченого, потерпілої та свідка, суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, а саме досліджував документи, фотознімки та відеозаписи, які були долучені сторонами до матеріалів кримінального провадження та які стосуються пред'явленого ОСОБА_17 обвинувачення, а саме:
-Витяг з ЄРДР за №12019100100007718 від 14 серпня 2019 року, відповідно до якого 13.08.2019 за адресою: АДРЕСА_2, невстановлена особа, шляхом проникнення через розсувне металопластикове віко до МАФу з квітами, розташованого за вищевказаною адресою на зупинці громадського транспорту «пл. Лук'янівська», викрала мобільний телефон Айфон 7 чорного кольору з сім-картою НОМЕР_2 , вартістю 12 999 грн., після чого з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись майном на власний розсуд;
-Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.08.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_18 повідомляє, що 13.08.2019 близько 18:00 з торгового кіоску по АДРЕСА_2 , невідома особа викрала мобільний телефон Айфон 7, чорного кольору із сім-карткою НОМЕР_3 вартістю 12 000 грн.;
-Заява ОСОБА_18 від 13.08.2019 р., якоюостання надає дозвіл на проведення огляду МАФу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;
-Протокол огляду місця події від 13.08.2019 з додатком у вигляді фото таблиці, яким слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 оглянула торговий кіоск по АДРЕСА_2 , а також обстановку поблизу нього. Вказаним протоколом зафіксовано також конкретне місце з якого було викрадено належний ОСОБА_18 телефон;
-Протокол огляду місця події від 13.08.2019 з додатком у вигляді фото таблиці, яким слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 зафіксувала вилучення у свідка ОСОБА_19 мобільного телефону Айфон 7, чорного кольору із сім-карткою НОМЕР_3 ;
-Протокол огляду місця події від 14.08.2019 з додатком у вигляді фото таблиці, яким слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 , за участі ОСОБА_17 , оглянула обстановку поблизу торгового кіоску по АДРЕСА_2;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 14.08.2019 р., яким зафіксовано проведення слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_19
-Відеозапис слідчого експерименту відповідно до якого ОСОБА_19 повідомляє, що о 09:00 13.08.2019 він прибув за адресою: АДРЕСА_2, де перебував зі своїм знайомим ОСОБА_22 та випивав спиртні напої. 13.08.2019, приблизно о 18 год. 00 хв. він, ОСОБА_19 , відійшов щоб справити свої потреби на 10 хв. та залишив свою дорожню сумку чорного кольору, яку в той день мав при собі. В цей час біля сумки знаходився ОСОБА_17 . О 18:00 він, ОСОБА_19 , повернувся до пам'ятника, де знаходилась сумка та побачив, як ОСОБА_17 щось клав до його сумки, але останній не повідомив, що він робив з сумкою, а він, ОСОБА_19 більше не питав про це. Також ОСОБА_19 повідомляє, що о 18:30 він разом з своєю подругою перебував за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, у сквері. В цей час до нього підійшла жінка, яка працює у квітковому кіоску за адресою: АДРЕСА_2. Після чого, вказана жінка з іншого телефону набрала свій номер та у його, ОСОБА_19 , сумці з'явився звук вібрації. Він відкрив сумку та виявив у ній мобільний телефон потерпілої. Він, ОСОБА_19 , підозрює, що вказаний телефон викрав ОСОБА_17 та поклав до його, ОСОБА_19 , сумки.
-Протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2019 р., яким зафіксовано проведення слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_17 ;
-Заява ОСОБА_18 про долучення копій квитанцій про вартість мобільного телефону;
-Копії квитанцій про вартість мобільного телефону.
Суд, проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
Так, стороною обвинувачення у якості доказів винуватості ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого йому діяння долучено, з поміж іншого, протокол огляду місця події від 14.08.2019 з додатком у вигляді фото таблиці, яким слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 , за участі ОСОБА_17 , оглянула обстановку поблизу торгового кіоску по АДРЕСА_2, а також протокол проведення слідчого експерименту від 23.08.2019 р., яким зафіксовано проведення слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_17 .
Положеннями ч. 1 ст. 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 статті 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Частинами 3 та 4 статті 237 КПК України встановлено, що для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця події від 14.08.2019 з додатком у вигляді фото таблиці, хоча вказана слідча дія проводилась за участі обвинуваченого ОСОБА_17 , однак останній на момент її проведення, не мав процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також не зазначений у якості учасника у відповідній графі вказаного протоколу. При цьому, вказаний протокол також не містить жодної відмітки про те, що йому було роз'яснено його права, зокрема право відмовитись від давання показань та не відповідати на запитання.
За таких обставин, в силу вимог п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України вказаний доказ не може бути визнаним допустимим.
Що ж стосується протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2019 р., то суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Так, положеннями ч. 1 ст. 240 КПК України, передбачено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Відповідно до правового висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
Разом з цим, зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 23.08.2019 р. та долучених до нього фотозображень не вбачається, що слідчим під час вказаного слідчого експерименту здійснювалось відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, натомість зі змісту вказаного протоколу вбачається, що у ході даного слідчого експерименту ОСОБА_17 фактично надав покази, що приводить суд до висновку про те, що під виглядом слідчого експеримента у даному випадку мав місце фактично повторний допит підозрюваного, у зв'язку з чим, зазначений протокол, в силу змісту положень ч. 4 ст. 95 КПК України, не може мати доказового значення.
Також суд вважає відмітити, що не зважаючи на те, що протокол огляду місця події від 13.08.2019 з додатком у вигляді фото таблиці не містить однієї з сторінок, суд, в силу відсутності зауважень у сторін кримінального провадження, визнає його допустимим доказом для підтвердження факту вилучення мобільного телефону «Айфон 7» IMEI: НОМЕР_1 , чорного кольору із сумки свідка ОСОБА_19 .
Що до інших, наданих сторонами доказів, то вони, на переконання суду, є недостатніми для встановлення винуватості ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Так, ні потерпіла ОСОБА_18 , ні свідок ОСОБА_19 не бачили моменту крадіжки телефону.
При цьому, викрадений мобільний телефон був вилучений не у обвинуваченого, а саме у свідка ОСОБА_19 , версія якого з приводу того, що вказаний телефон йому до сумки поклав ОСОБА_17 не підтверджена нічим, окрім його власних показів. Більш того, як вбачається з показів потерпілої ОСОБА_18 , належний їй мобільний телефон від моменту викрадення і до моменту його віднайдення вмикався та вимикався декілька разів, що робить сумнівним посилання свідка ОСОБА_19 , який стверджував, що ОСОБА_17 підкинув йому телефон відразу після крадіжки, про те, що останній не знав про те, що викрадений телефон перебуває у його сумці.
У цьому аспекті судом також враховується те, що за показами потерпілої ОСОБА_18 , ОСОБА_19 після того, як вона виявила викрадений у неї телефон у нього, проявляв розкаяння у вчиненому та просив не викликати поліцію, що було нею сприйнято, як визнання ним своєї вини.
Водночас, суд вимушений критично поставитись до показів потерпілої ОСОБА_18 з приводу причетності до вчинення крадіжки ОСОБА_17 , оскільки такі її покази не підтверджені посиланням на конкретні відомі їй факти.
На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто достатньо доказів, які могли б довести що ОСОБА_17 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Пункт 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
Відповідно до положень ст.62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок .
Згідно з положеннями ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_17 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення участі ОСОБА_17 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумції невинуватості, закріпленої ст.62 Конституції України, виправдати обвинуваченого ОСОБА_17 на підставі п. 2 ч. 1 ст.373 КПК України, оскільки в судовому засіданні не було доведено, що ним вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Цивільний позов в рамках провадження не заявлено, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний для обвинуваченого ОСОБА_17 слід скасувати.
Долю речових доказів необхідно визначити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 369, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України тавиправдати у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого діяння.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний для ОСОБА_17 - скасувати.
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити з-під варти в залі суду.
Речовий доказ - мобільний телефон «Айфон 7» IMEI: НОМЕР_1 , чорного кольору, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_18 , після вступу вироку в законну силу, - залишити у володінні ОСОБА_18 .
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1