Справа №760/2792/25
Провадження №2-о/760/317/25
27 лютого 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про встановлення факту смерті особи,
у лютому 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту смерті, а саме факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер у місті Ірміно, Алчевського району, Луганської області, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування вимог заяви заявник зазначила, що заявник, ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України. Факт шлюбних відносин між нею та ОСОБА_3 підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 , виданим 06.01.1990. Також у ОСОБА_3 є донька - ОСОБА_2 (заінтересована особа 2), яка є також її донькою. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. На момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на тимчасово окупованій території. Факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території підтверджується наступними документами: Довідкою про причину смерті (до форми №106/у №241), виданою 19.03.2022 Стахановським міським відділенням Державної установи «Луганське республіканське бюро судово-медичної експертизи у «Луганській Народній Республіці», а також Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим 22.03.2022 Відділом запису актів громадянського стану Первомайського міського управління юстиції Міністерства юстиції «Луганської Народної Республіки». За даними довідки про причину смерті (до форми №106/у) №241 від 19.03.2022 причиною смерті ОСОБА_3 є вогнепальні вибухові осколкові поранення нижніх кінцівок із травматичною ампутацією середньої третини гомілок, переломами кісток, пошкодженням великих судин. Проте документи, що підтверджують смерть ОСОБА_3 , є недійсними, так як видані незаконним органом на тимчасово окупованій території. З метою реєстрації факту смерті чоловіка та отримання Свідоцтва про смерть вона звернулася до Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, надавши наявні у неї документи для підтвердження даного факту. 18.10.2024 Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві видав відмову у проведенні державної реєстрації смерті №731/33.9-52, яка була мотивована тим, що для проведення державної реєстрації смерті нею пред'явлено документ (свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 від 22.03.2022), виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Таким чином, на підставі наявних у неї документів вона не може зареєструвати факт смерті чоловіка, та не має змоги отримати документ встановленої форми про смерть, оскільки ОСОБА_3 помер на тимчасово окупованій території. Отже, вона позбавлена можливості провести державну реєстрацію смерті свого чоловіка у позасудовому порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2025 року для розгляду зазначеної зави визначено суддю Тесленко І. О. Фактично справу передано судді по реєстру 05 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 07 лютого 2025 року відкрито провадження у справі.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.
Заінтересована особа Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 24 лютого 2025 року через «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи без участі представника відділу.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 року, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до а. 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 06 січня 1990 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Стаханова, заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 4 (а.с. 11).
Заінтересована особа ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_3 .
Згідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого 06 липня 1990 року відділом реєстрації актів цивільного стану міста Стаханова, Луганської області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 . У вказаному свідоцтві батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_1 (а.с. 12).
ОСОБА_4 , уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_4 від 12 жовтня 2012 року виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Стаховського міського управління юстиції у Луганській області (а.с. 13).
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22 березня 2022 року відділом запису актів цивільного стану Первомайського міського управління юстиції Міністерства юстиції луганської народної республіки, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Ірміно, луганська народна республіка, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Відповідно до довідки про причину смерті від 19 березня 2022 року № 241, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті вогнепальні вибухові осколкові поранення нижніх кінцівок з травматичною ампутацією середньої третини гомілок, переломами кісток, пошкодженням великих судин (а.с. 14).
Листом Солом?янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18 жовтня 2024 року № 731/33.9-52, повідомлено представника заявника про відмову у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки з наданих документів не вбачається за можливе провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 (а.с. 16).
Також, до матеріалів справи долучено копії: паспорта громадянина України на ім'я заявника - ОСОБА_1 та паспорта громадянина України на ім'я - ОСОБА_3 (а.с. 4 - 6, 8 - 9).
Інших даних судом не встановлено.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до Наказу «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, вся територія Алчевського району Луганської області включаючи місто Ірміно із 07 квітня 2014 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнаються на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи - громадянина України.
Згідно ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Ірміно, Алчевського району, Луганської області, Україна, причина смерті вогнепальні вибухові осколкові поранення нижніх кінцівок з травматичною ампутацією середньої третини гомілок, переломами кісток, пошкодженням великих судин.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 13, 76 - 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про встановлення факту смерті особи, - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Ірміно, Алчевського району, Луганської області, Україна, причина смерті вогнепальні вибухові осколкові поранення нижніх кінцівок з травматичною ампутацією середньої третини гомілок, переломами кісток, пошкодженням великих судин.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Солом'янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), провести реєстрацію смерті на підставі даного рішення.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Солом?янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.О. Тесленко