СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/3153/25
ун. № 759/3967/25
25 лютого 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9) про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком без участі матері,
20.02.2025 р. адвокат Шабельніков А.В., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м.Києва із позовом у якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ознайомившись з заявою та доданими матеріалами, суддя виходить з наступного.
Частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог частини третьої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам заяви щодо її змісту.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Стаття 318 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Заявник, звертаючись із вказаною заявою, згідно вимог п.1 ч.1 ст. 318 ЦПК України, не вказує з якою метою він просить встановити вказаний факт та який юридичний наслідок породжує факт від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
Разом із цим, на підставі вимог п.2,3 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, заявником не зазначено причини неможливості одержання документів, що посвідчують цей факт та відповідних доказів, що підтверджують цей факт.
Окрім того, суд звертає увагу на наступне.
Сутністю позовного провадження є завжди спір між сторонами про право цивільне. Характерним є, з одного боку, наявність сторін із різноспрямованим інтересом, а з іншого - наявність спірного предмета, що мають місце в межах процесуальної форми судових процесів. Для виокремлення даного виду позовного провадження насамперед слід звернути увагу на матеріально-правову природу справ, яка зумовила особливості процесуального порядку та розгляду їх вирішення, суб'єктного складу, особливості процесуального засобу порушення судової діяльності та реалізації судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження суд розглядає справи про усиновлення, встановлення фактів, що мають юридичне значення, про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.
Ключова відмінність окремого провадження від позовного полягає у відсутності спору про право, а також у особливому предметі справ окремого провадження - встановлення юридичного факту чи конкретної обставини, що має юридичне значення. Так, відсутність спору про право полягає в тому, що у таких справах не йде мова про оспорення чи невизнання суб'єктивного права особи, що випливає із житлових, сімейних, спадкових правовідносин тощо. У справах окремого провадження відсутній опонент - протилежна сторона процесу, яка і обумовлює виникнення суперечки, спору про право, але наявний заявник - заінтересована особа, яка прагне задовольнити свій інтерес, встановивши юридичний факт. Так, інколи у цивільних правовідносинах виникають випадки, коли є необхідність у захисті прав не лише, коли вони порушуються, але й коли просто потрібно встановити обставини, що стануть підставою для здійснення суб'єктивних прав.
Наступною визначальною ознакою, що вирізняє окреме та позовне провадження є такий інститут цивільного процесу як інтерес. Дана категорія виступає предметом судового захисту як у окремому, так і в позовному провадженні. При цьому, правова природа інтересу, різна. Так, в обох випадках метою заявника (позивача) є задоволення інтересу, але в окремому провадженні для заявника на етапі задоволення цього інтересу справа вичерпується. На цьому сам інтерес особи визначається задоволеним і розгляд справи завершується. Що ж стосується позовного провадження, то в його рамках категорія інтересу розглядається дещо в іншому ракурсі. Так, у таких справах інтерес також має місце бути, але при цьому, він має складнішу правову природу, адже обумовлюється спором про право і суд не лише встановлює сам факт, але і зобов'язується зробити власні висновки про наявність чи відсутність правовідносин між сторонами процесу, про права та обов'язки суб'єктів, про зміст суб'єктивного права і юридичного обов'язку тощо. У справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, безпосередньо захист суб'єктивного матеріального права не здійснюється. Суд не визнає наявності у заявника суб'єктивного матеріального права, не зобов'язує інших осіб до вчинення дій в інтересах заявника.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивач заявляє вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення у позовному провадженні.
Слід зазначити, що у позовному провадженні може бути розглянута вимога про встановлення факту, однак поряд із безпосередньо заявленими позовними вимогами, як-то: встановлення факту постійного проживання та визнання за особою в порядку спадкування права власності; встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю і так далі.
Враховуючи, що змістом вимог у даній справі позовного провадження є лише встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком без участі матері, і позивачем не визначено конкретний спосіб захисту порушеного права у відповідності до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, позивачу слід визначити саме зміст позовної вимоги (вимог) як то передбачено п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки дану заяву подано з вищезазначеними недоліками, вважаю за необхідне залишити її без руху, визначивши спосіб їх усунення та надавши строк.
Керуючись ст.ст. 76-79, 83, 95, 185, 175, 177, 185 ЦПК України , суддя
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9) про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини батьком без участі матері, залишити без руху.
Встановити спосіб усунення недоліків заяви шляхом складання нового тексту заяви для з урахуванням недоліків, визначених в мотивувальній частині ухвали.
Надати заявнику строк на усунення недоліків заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали.
Повідомити заявника, що в разі неусунення недоліків у зазначений строк, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Ю.Єросова