СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8070/24
пр. № 2/759/400/25
18 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі судових засідань Шило М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) про визнання права власності,
17.04.2024 р. адвокат Цуперяк В.П., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 15.07.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
31.05.2024 р. від представника відповідача надійшов відзив у якому просить суд ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та за відсутності представника Київської міської ради.
У судове засідання представник позивача не з'явився, своєю заявою просить проводити судовий розгляд за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, просить проводити судовий розгляд за його відсутності
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи позовної зави, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.12.2003 р. згідно розпорядження Святошинської районної у місті Києві ради №2922, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по частині.
13.01.2012 р. державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 на частини квартири АДРЕСА_2 .
04.10.2017 р. ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лиюровою Л.О. та зареєстровано в реєстрі за №2740, у якому визначено спадкоємцем квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 15.07.2023 р. Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУМЮ (м.Київ), актовий запис №12621.
20.10.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
20.01.2024 року нотаріус Бургомістрова Н.В. звернулася з запитом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу дублікату свідоцтва на право власності на вищевказану квартиру.
12.02.2024 року на запит нотаріуса була надана відповідь та відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з неможливістю видачі дубліката не власникам квартири.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бурмістровою Н.В. від 01.04.2024 р. №39, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи - інші спадкоємці відсутні.
З довідки, виданої 01.06.2018 р. Святошинським УП ГУНП в м.Києві, ОСОБА_3 зверталась до поліції із заявою про викрадення правовстановлюючих документів на квартиру.
Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон, квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 : 1/2 частини за свідоцтвом про право власності та 1/2 частини за свідоцтвом про право на спадщину. Заборони щодо об'єкту відсутні.
Згідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1217, 1258 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
У відповідності до положень частин першої та другої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно зі ст. ст. 1297, 1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно абзаців 1, 15, 16 п. 3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року N 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи, строки для прийняття спадщини позивачем не пропущено.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Отже, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-13, 18, 19, 77-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36) про визнання права власності, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на спадкове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Єросова