печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8702/25-к
пр. 1-кс-9649/25
24 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні 42022000000000511 від 27.04.2022 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000511 від 27.04.2022, -
24.02.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні 42022000000000511 від 27.04.2022 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000000511 від 27.04.2022, згідно вимог якого просить суд накласти арешт на майно, а саме судно «EMMAKRIS III» (унікальний ідентифікатор НОМЕР_1, позивний судна НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3, країна приписки Республіка Панама), власником якого є компанія «GreaterBloomLimited» (20thfloor, CentralTower, 28 Queen'sRoadCentral, HongKong, шляхом заборони представникам власника, оператора, фрахтувальника та будь-яким іншим особам вживати заходів по розпорядженню, користуванню, відчуженню вказаним майном, у тому числі шляхом заборони залишати ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ».
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що на території України діє група осіб, яка за допомогою підконтрольних суб'єктів господарювання здійснює фінансування та матеріальне забезпечення дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також на насильницьке захоплення державної влади, в особливо великих розмірах.
У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження на адресу Офісу Генерального прокурора надійшла інформація із Головного управління розвідки МО України, з якої вбачається, що до діяльності із фінансування дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України, залучено ряд суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних), які контролюються громадянами російської федерації, або ж кінцевими бенефіціарами яких є громадяни російської федерації.
Так, до діяльності із фінансування вказаних вище дій залучено об'єкт господарювання, зокрема «ООО «ЛИНТЕР» (ІПН 5870301), зареєстроване у російській федерації, м. Ростов-на-Дону, пр. М. Нагібіна, 7а, прим. 31. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є внутрішній водний вантажний транспорт.
За наявними даними з 14.06.2019 власником судна «EMMAKRIS III» є офшорна компанія Greater Bloom Limited (20th floor, Central Tower, 28 Queen's Road Central, Hong Kong).
Одночасно оператором судна «EMMAKRIS III» є офшорна компанія MCF Shipрing DMCC (Об'єднані Арабські Емірати, м. Дубай, будинок «HDS Tower», офіс 2107).
З відкритих джерел, а саме російських інформаційних ресурсів вбачається, що 07.08.2020 відбулася зміна власника та оператора судна «EMMAKRIS III» з «ООО «ЛИНТЕР» на невизначений суб'єкт господарювання, який зареєстрований на території Об'єднаних Арабських Еміратів. При цьому регістровим власником судна «EMMAKRIS III» залишилась компанія «Greater Bloom Limited», однак судно «EMMAKRIS III» значиться у власності «ООО «ЛИНТЕР».
Таким чином, існують достатні підстави вважати, що «ООО «ЛИНТЕР», офшорна компанія «Greater Bloom Limited», а також офшорна компанія MCF Shipрing DMCC пов'язані між собою та підконтрольні особам з числа громадян російської федерації.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суховантажні судна, які належать офшорній компанії «Greater Bloom Limited» були задіяні у схемі із вивезення до третіх країн матеріальних активів українських суб'єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу, після примусового широкомасштабного протиправного заволодіння цими активами представниками російської федерації на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей, яка полягала у наступному.
Викрадена на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей представниками російської федерації агропромислова продукція вивозилась автомобільним та залізничним транспортом до морських портів тимчасово окупованої Автономної республіки Крим.
В подальшому ряд невеликих суден переправляв викрадену сільськогосподарську продукцію до більших суховантажних суден, які очікували у відкритому морі, після чого змішували її із сільськогосподарською продукцією, отриманою законним шляхом, що в свою чергу унеможливлювало встановлення походження викраденої сільськогосподарської продукції, для подальшого уникнення проблем із її збутом до третіх країн.
До вказаної діяльності було залучено суховантажне судно «EMMAKRIS II», яке належить офшорній компанії «Greater Bloom Limited», а також планувалось залучення суховантажного судна «EMMAKRIS III», яке також належить офшорній компанії «Greater Bloom Limited» одразу після його виходу із морського торговельного порту «Чорноморськ».
В свою чергу кошти, отримані від реалізації викраденої на тимчасово окупованих територіях України сільськогосподарської продукції спрямовувались представниками російської федерації на зміну меж території та державного кордону України.
Враховуючи вищевикладене, є всі підстави вважати, що майно офшорної компанії «Greater Bloom Limited», а саме суховантажне судно «EMMAKRIS III» є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
На теперішній час, суховантажне судно «EMMAKRIS II» передано в оперативне управління приватному підприємству «Марінекс», яке має намір використовувати судно за призначенням, у тому числі за межами України, що призведе до безповоротної втрати речового доказу.
Прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів у провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримава та просив задовольнити, накласти арешт з метою збереження речових доказів.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Представник сторони обвинувачення подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття учасників розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання їх явки обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез'явившихся осіб.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З матеріалів клопотання вбачається, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022000000000511 від 27.04.2022 за фактом вчинення групою осіб кримінального правопорушення, пов'язаного із фінансуванням дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також на насильницьке захоплення державної влади, за ч. 4 ст. 110-2 КК України.
19.07.2022 року постановою прокурора Офісу Генерального прокурора визнано речовим доказом судно «EMMAKRIS III» (унікальний ідентифікатор НОМЕР_1, позивний судна НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3, країна приписки Республіка Панама), власником якого є компанія «GreaterBloomLimited» (20thfloor, CentralTower, 28 Queen'sRoadCentral, HongKong.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42022000000000511 від 27.04.2022, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання його відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме судно «EMMAKRIS III» (унікальний ідентифікатор НОМЕР_1, позивний судна НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_3, країна приписки Республіка Панама), власником якого є компанія «GreaterBloomLimited» (20thfloor, CentralTower, 28 Queen'sRoadCentral, HongKong, шляхом заборони представникам власника, оператора, фрахтувальника та будь-яким іншим особам вживати заходів по розпорядженню, користуванню, відчуженню вказаним майном, у тому числі шляхом заборони залишати ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ».
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_4