печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48797/24-к
23 жовтня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві провадження за клопотанням старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62023100130000206 від 13.02.2023,
Слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування у кримінальному провадженні № 62023100130000206 від 13.02.2023, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 62023100130000206 від 13.02.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
24.02.2022 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 41 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 , який прибув 24.02.2022 з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 169 від 01.07.2022 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 2 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, 27.12.2022 близько 18:00 год. у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби.
Так, номер обслуги 2 відділення охорони 3 взводу охорони 2 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби в умовах воєнного стану, 27.12.2022 близько 18 год. 00 хв. здійснив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
У подальшому, близько 20 год. 00 хв. 15.01.2023 солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім того, солдат ОСОБА_4 , діючи повторно протягом року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), 16.03.2023, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на військову службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_1 та проводить час на власний розсуд не пов'язуючи його з проходженням військової служби не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у нез'явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому повторно протягом року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тим самим може вчинити ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просив клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2024 вже було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Так, Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 62023100130000206 від 13.02.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За версією органу досудового розслідування, солдат ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.
Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, на момент повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що суспільне небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.
Так, за диспозицією ч. 5 ст. 407 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Під час судового розгляду сторонам відповідно до ст. 22 КПК України забезпечено право щодо змагальності та свободи, в подані ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62023100130000206 від 13.02.2023, однак не зважаючи на ці обставини, прокурором було подано повторно аналогічне клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62023100130000206 від 13.02.2023.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 19.02.2009 «Христов проти України», заява №24465/04 Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя зазначає, що дії органу досудового розслідування фактично зводяться до незгоди з прийнятим слідчим суддею рішенням. Таким чином, підстави для задоволення клопотання у слідчого судді відсутні.
Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання у права особи, слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 177, 178, 194, 372 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 62023100130000206 від 13.02.2023 - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1