печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31400/16-к
04 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кимінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
Кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, перебуває у провадженні суду на підготовчій стадії розгляду.
Захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_6 було подано клопотання про повернення обвинувального акту.
В обгрунтування клопотання захисник зазначає, зокрема, що у постанові про об'єднання кримінального провадження № 42015100060000258 від 27.10.2015 року та кримінального провадження № 12016100060000464 від 21.01.2016 року відсутній підпис прокурора, тобто захисник вважає, що вказане процесуальне рішення не було прийнято, відтак обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015100060000258 не стосується ОСОБА_5 , оскільки вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України було предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016100060000464.
Окрім цього, захисник посилається на обставину, що у формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 інкримінується вчинення діяння, що має ознаки ч. 3 ст. 191 КК України, а саме " заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, однак повторність як кваліфікуюча ознака при формулюванні обвинувачення була визначена неправильно, тобто правова кваліфікація дій ОСОБА_5 та формулювання обвинувачення, суперечать фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
Крім того, захисник вказує, що прокурорм не виконано вимоги ст. 91-93 КПК України щодо доведеності вини обвинуваченої, оскільки в обвинувальному акті не встановлено обставини, що мають значення для провадження, зокрема, щодо відпрацьованого працівниками ДНЗ-228, включаючи і ОСОБА_7 , робочого часу та відповідності оплати праці.
Також захисник вказав, що в обвинувальному акті не виконано вимоги п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, не зазначено поштові індекси за місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_5 .
У судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 клопотання про повернення обвинувального акту підтримав, просив його задовольнити.
Обвинувачена підтримала думку захисника.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, зазначив, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, він повинен відповідати вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, яка передбачає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим та прокурором.
Відповідно до ст. 314 КПК України підставою для повернення прокурору обвинувального акту є його невідповідність вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність обвинувального акту вимогам Закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Так відповідно до п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України зазначено, що обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Щодо доводів захисника про відсутність підпису прокурора у постанові про об'єднання кримінального провадження № 42015100060000258 від 27.10.2015 року та кримінального провадження № 12016100060000464 від 21.01.2016 року та неправильної кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 191 КК України суд виходить з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
При розгляді кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні, суд не може вдаватися до оцінки доказів та повертати обвинувальний акт з посиланням на обставини, які підлягають дослідженню та перевірці під час судового розгляду кримінального провадження, зокрема, неправильної кваліфікації дій ОСОБА_5 , на які посилається захисник, оскільки це є порушенням вимог ст. 14 КПК України.
Крім того, визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Незгода сторони захисту із викладом фактичних обставин, формулюванням обвинувачення за своїм змістом є запереченням проти нього, розгляд яких може бути здійснений на етапі судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження, або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність. Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагає захисник. Своїми доводами захисник фактично порушує питання, яке не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У цьому контексті, суд звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 року по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Крім того, посилання захисника обвинуваченої як на підставу повернення обвинувального акту відсутність підпису прокурора в постанові про об'єднання кримінальних проваджень не є підставою для повернення обвинувального акту, оскільки дослідження доказів та перевірка вказаних обставин є предметом судового розгляду та не підлягає розгляду на підготовчій стадії судового провадження.
Разом з тим, суд зобов'язнаний повернути обвинувальний акт прокурору з причин його невідповідності саме процесуальним вимогам, а предметом підготовчого засідання є лише перевірка відповідності обвинувального акту вимогам КПК України, однак суд не може досліджувати та надавати юридичну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам та прийнятим процесуальним рішенням.
Щодо доводів захисника про не встановлення обставин, що мають значення для провадження, зокрема, щодо відпрацьованого працівниками ДНЗ-228, включаючи і ОСОБА_7 , робочого часу та відповідності оплати праці, суд виходить з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
Пункти а), в) ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) встановлює: кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Практика Європейського суду з прав людини наголошує на конкретності висунутих обвинувачень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».
Крім цього, суд вважає, що фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті зурахуванням доказів, зібраних під час досудового розслідування, та мають ґрунтуватися виключно на наявних у справі доказах.
Щодо обставин, зазначених захисником, які з об'єктивних причин не були встановлені під час досудового розслідування, не впливають на суть пред'явленого обвинувачення в цілому та не є визначальними при розгляді судом провадження по суті.
Крім того, відповідне формулювання обставин вчинення кримінальних правопорушень в обвинувальному акті узгоджується з принципом, встановленим ст. 62 Конституції України, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, суд вважає, що виклад фактичних обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_5 діянь та формулювання обвинувачення, наявні в обвинувальному акті, відповідають вимогам ч. 1 ст. 91 КПК України, тобто відображають обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Щодо доводів захисника про не виконання вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, відсутності поштових індексів за місцем реєстрації та місцем проживання ОСОБА_5 суд виходить з наступного.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Як вбачається з матеріалів судового провадження та не заперечується стороною захисту, обвинувальний акт містить вказані відомості, зокрема, адресу місця проживання та місця реєстрації обвинуваченої.
Разом з тим, відсутність поштового індексу не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки не передбачене ст.314 КПК України, згідно якої обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору виключно з підстав його невідповідності вимогам КПК України, а також не є недоліком, який перешкоджав суду призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду.
Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що відсутність підстав для повернення обвинувального акту прокурору вже було встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року було скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2016 про повернення вказаного обвинувального акту прокурору.
Таким чином, враховуючи викладене та ту обставину, що підставою для повернення обвинувального акту прокурору має бути не формальна невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки судом не встановлено підстав для його повернення.
Таким чином, клопотання захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 369, 371, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору, підтриманого стороною захисту, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1