Номер провадження 2/754/2454/25
Справа №754/707/25
Іменем України
27 лютого 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зотько Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Нагорної М.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач в особі свого представника - ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вони з відповідачкою перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.04.2001 року, спільних неповнолітніх дітей не мають. Останнім часом шлюбні відносини та ведення спільного господарства між позивачем та відповідачкою припинені, а відтак позивач змушений звертатись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2025 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву про визнання позову, в якій зазначила, що позовну заяву визнає, але в повному обсязі заперечує проти її задоволення, оскільки вона разом з тяжкохворим сином наразі перебуває у Німеччині і вони з чоловіком домовились, що заради сина збережуть родину.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень ч. 2 ст. 36 та ст. 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що між сторонами 21.04.2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м.Києві (а/з №196), що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб.
Як повідомила суду відповідачка, сторони мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_4 , 2002 року народження, з яким вона наразі перебуває у Німеччині, скільки він є тяжкохворим.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з вищевказаним позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідно до ст. 1 СК України, побудова сімейних відносин та збереження шлюбу відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Зі слів відповідачки, під час перебування сина в реанімації, вони домовились з чоловіком, що збережуть заради нього свою родину, однак вказане твердження суд не приймає в якості доказу сталих подружніх відносин між сторонами у справі, як вказав позивач у поданій заяві, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, він не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою.
В свою чергу, відповідачка, належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у поданій на адресу суду заяві про визнання позову, не долучила. Клопотань про надання їм з чоловіком строку на примирення не заявляла. Загалом не висловила жодних міркувань, щодо подружніх відносин між нею та чоловіком, окрім необхідності зберегти родину у зв'язку з хворобою сина.
Згідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно положень ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Оскільки позивач зазначив наполягає на розірванні даного шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням позивачки до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
При цьому, суд критично оцінює заперечення відповідачки щодо розірвання шлюбу з тих підстав, що під час перебування сина в реанімації, вони домовились з чоловіком домовились, що збережуть заради нього свою родину.
Суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбує порушенням права позивача на свободу та особисту недоторканість, що призведе до порушення його інтересів, а тому є всі наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.21, 24, 36, 51, 55, 56, 105, 110-112, 114 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21.04.2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції у м. Києві (а/з № 196) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Дані відповідачки: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1
Повний текст судового рішення виготовлено 27.02.2025.
Суддя: Т.А.Зотько