Головуючий суддя в суді І інстанції
Павленко Р.М.
Єдиний унікальний № 374/349/24
27 лютого 2025 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :
головуючого судді - Павленка Р.М.
за участі:
секретаря - Папенко О.О.
позивача - ОСОБА_1 (не з'явилася),
представника позивача - ОСОБА_2 ,
третьої особи - ОСОБА_3 (не з'явився),
представника відповідача - ОСОБА_4 (не з'явилася),
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_5 , про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю,
03.10.2024 до Ржищівського міського суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_5 , про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю. Позивач просив визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
Позивач свої вимоги мотивував тим, що з 1994 року проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
Зі слів позивача вона вселилася у квартиру за пропозицією ОСОБА_5 , з яким вона проживала у цивільному шлюбі до 2001 року. ОСОБА_5 запевняв, що квартира є його власністю, а підстав для сумніву у цьому твердженні у позивача не було, оскільки всі особові рахунки на надання комунальних послуг були оформлені на нього. У 2001 році ОСОБА_5 виїхав на постійне місце проживання до росії, інформація про його теперішнє місцезнаходження відсутня.
Яв згодом з'ясував позивач, спірна квартира була передана ОСОБА_5 в особисте користування рішенням комісії Ржищівського комбінату комунальних підприємств від 20.01.1994 № 20. Права власності на квартиру ОСОБА_5 так і не оформив.
Позивач наголошує, що більше 20 років вона утримує вказану квартиру, повністю сплачує всі комунальні послуги, здійснює капітальний та поточний ремонт, тому має право на визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Представник відповідача у заяві поклався при вирішенні спору на розсуд суду за наявними у матеріалах справи документами.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.
Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
Представник відповідача 30.10.2024 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Поштове відправлення, надіслане судом третій особі, повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що позивач з 1994 року проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 вселилася у квартиру за пропозицією ОСОБА_5 , з яким вона спільно проживала до 2001 року. ОСОБА_5 запевняв, що квартира є його власністю, а підстав для сумніву у цьому твердженні у позивача не було, оскільки всі особові рахунки на надання комунальних послуг були оформлені на нього. У 2001 році ОСОБА_5 виїхав на постійне місце проживання до росії, інформація про його теперішнє місцезнаходження відсутня.
ОСОБА_1 більше 20 років утримує вказану квартиру, повністю сплачує всі комунальні послуги, здійснює капітальний та поточний ремонт.
Вищевикладені обставини підтвердили допитані судом як свідки ОСОБА_6 (мешкає у квартирі АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_7 (мешкає у квартирі АДРЕСА_4 ).
Рішенням комісії Ржищівського комбінату комунальних підприємств від 20.01.1994 № 20 ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» надано в особисте користування квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з відповідями Виконавчого комітету Ржищівської міської ради від 24.07.2024 № 02-02-08/2292 та Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева» від 15.07.2024 № 81 відсутня будь-яка інформація про приватизацію квартири АДРЕСА_2 , зокрема і записи про видачу ордеру на вселення.
Відповідно до інформаційної довідки № 385428703 від 04.07.2024 з Державного реєстру речових прав відсутня інформація про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з актом від 24.04.2024, підписаним вищезгаданими сусідами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також депутатом Ржищівської міської ради Київської області Дідиченком В.В., ОСОБА_1 з 2001 року здійснює володіння та користування квартирою АДРЕСА_2 , несе витрати по її утриманню, проводить поточні та капітальні ремонти, сплачує комунальні послуги, за свій рахунок встановила у квартирі нову сантехніку, встановила електричний бойлер.
29 серпня 2024 року суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_8 було виготовлено Технічний паспорт квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до Технічного паспорту загальна площа квартири становить 41,1 кв.м., житлова площа 25,9 кв.м.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Відповідно до статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до п. 13 Постанови відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Визначаючи умови набуття права власності за набувальною давністю, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц вказав, що «лише за наявності таких умов можливе набуття права власності на чужі речі: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Для набуття права власності за набувальною давністю всі вказані умови повинні бути наявними у сукупності».
Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 серед умов набуття права власності за набувальною давністю виокремив такі: «Наявність суб'єкта, який здатний певний об'єкт набути у власність; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння; відкритість володіння чужим майном; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння.
Добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності».
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 № 5 «володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна».
Строк, після спливу якого особа можу набути нерухоме майно у власність за набувальною давністю становить 10 років. Безперервність володіння означає, що особа володіє об'єктом нерухомості протягом визначеного строку.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище умов у сукупності.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Отже, виходячи зі змісту ст. 344 Цивільного кодексу України, вищевказаних постанов Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ та Верховного Суду, умовами для визнання за особою права власності на нерухоме майно за набувальною давністю є:
- добросовісність заволодіння чужим майном;
- відкритість володіння;
- безперервність володіння;
- сплив установлених строків володіння.
Оцінка судом аргументів сторін, доказів.
Судом встановлено, що позивач добросовісно заволоділа і користується квартирою АДРЕСА_2 , не приховувала факт знаходження майна у її фактичному володінні, таке володіння не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
У матеріалах справи відсутні дані про осіб, які б пред'являли свої права на вказану квартиру, що дає підстави дійти висновку про відсутність осіб (крім позивача), які могли б мати майнові права або законні інтереси на вищевказану квартиру.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність умов для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач питання відшкодування судових витрат не порушував.
Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Ржищівської міської територіальної громади в особі Ржищівської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_5 , про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за набувальною давністю задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: Ржищівська міська територіальна громада в особі Ржищівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ: 04358218, місцезнаходження: 09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 22;
Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП невідомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_6 .
Суддя Р.М. Павленко