Дата документу 27.02.2025
Справа № 334/8873/24
Провадження № 2/334/389/25
27 лютого 2025 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Сторони одружені з 17 листопада 2006 року, шлюб зареєстрований Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна, актовий запис №792.
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю.
Позивач звернулась в суд з позовом про розірвання шлюбу, вказавши в заяві, що їх сім'я фактично розпалася через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на життя, втрати почуття любові та поваги один до одного. Сторони спільного господарства не ведуть, сімейних відносин не підтримують, мешкають окремо. Вважаючи примирення та подальше збереження сім'ї неможливим, та таким, що суперечить її інтересам просить розірвати шлюб, оскільки він існує формально та залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».
26 листопада 2024 ухвалою судді сторонам був наданий строк для примирення 3 місяці.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Зокрема, частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до частини 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Як вбачається з пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лиши за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
За правовою позицією, що неодноразово викладалася в постановах Верховного Суду, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу, зокрема постанова Верховного Суду України від 08.11.2018 у справі №569/458/18, від 11.11.2020 у справі №369/7035/18 тощо).
Відповідно до ч.2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього кодексу.
У відповідності зі статтею 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Згідно ст.112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (заяви №29381/09 та №32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Позивач скористалася даним їй правом та звернулась до суду з позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб.
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Крім того, у відповідності зі статтею 113 СК України, особа, що змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище, яке вона отримала при укладенні шлюбу « ОСОБА_5 ».
Відповідно до частини 2 статті 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями: 3-5, 10-13, 259, 263 - 265, 268, 279, 354 ЦПК України,
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 листопада 2006 року Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, Україна, актовий запис №792.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище, яке вона отримала при укладенні шлюбу « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текс рішення складений 27 лютого 2025.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Д.О.Ісаков