Справа № 333/838/25
Провадження №1-кп/333/548/25
Іменем України
26 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження №12024082040001792 від 06.12.2024 , відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Гусятин Чемеровецького району Хмельницької області, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , порушив порядок надання дозволів на носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ №622 від 21.08.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 року за №637/3077 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» та Положенням про дозвільну систему (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 p. N 576).
Так, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, діючи з особистих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою задоволення особистих потреб, нехтуючи вищезгаданими нормативно правовими актами, у невстановлений час та місце, але не пізніше 22:10 годин 05 грудня 2024 року, незаконно придбав корпус бойової оборонно-наступальної гранати DM51A2, який у конструктивному поєднанні з бойовим підривачем DM82 являється вибуховим пристроєм військового призначення, а саме бойовою ручною оборонно-наступальною осколковою гранатою DMS1A2 1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів, після чого переніс її та незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу, до моменту її вилучення, а саме: до 23:54 год. 05 грудня 2024 року.
Після чого, в період часу з 23 год. 54 хв. 05 грудня 2024 року до 00 год. 24 хв. 06 грудня 2024., в ході проведення огляду кімнати №9 блоку №32 будинку АДРЕСА_2 за місцем мешкання ОСОБА_4 виявлено та вилучено вищевказаний бойовий припас.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 263 як незаконне придбання, зберігання та носіння бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю, щиро покаявся, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення та при цьому зазначив наступне, що гранату йому дав його знайомий. В подальшому зберігав за місцем свого проживання.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор та обвинувачений, не оспорювали обставини, встановлені судом, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні, обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали, що стосуються речових доказів, а також, які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
З урахуванням наведеного при призначенні міри покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України являється тяжким злочином інші обставини справи, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , можливе без ізоляції від суспільства.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складаються із залучення експерта при проведенні судової експертизи: №СЕ-19/108-24/23649-ВТХ від 13.12.2024 - вартість якої складає 3979 грн.
Відповідно до ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи що зазначені експертизи було проведено експертом спеціалізованої державних установи, тому підлягає відшкодуванню у якості процесуальних витрат з ОСОБА_4 , витрати за проведення судових експертиз.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили - скасувати та звільнити його з під варти в залі суду.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі
Згідно вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1рік.
Відповідного до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироку законної сили - скасувати та звільнити його з під варти в залі суду.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 3979 грн.
Речові докази:
- корпус бойової оборонно-наступальної гранати DM51A2 у конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим підривачем DM82, які зберігаються в камері речових доказів УВТС ГУНП в Запорізькій області - знищити.
- диск для лазерних систем зчитування, формату DVD-R, срібного кольору з написом «12024082040001792» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1