Провадження № 11-кп/803/940/25 Справа № 183/232/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12021041350000810 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_10
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, при таких обставинах.
23 листопада 2021 року, приблизно о 00 годині 40 хвилин, ОСОБА_8 перебував разом із своєю бабусею ОСОБА_11 біля домоволодіння АДРЕСА_2 , де між ними виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 раптово виник прямий умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій прямий умисел, 23 листопада 2021 року, приблизно о 00 годині 45 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, правою рукою штовхнув свою бабусю ОСОБА_11 в область грудної клітини, яка від поштовху впала на землю. Після цього ОСОБА_8 нахилився до неї та завдав їй по голові не менше 10 ударів кулаком правої руки.
В подальшому ОСОБА_8 підняв із землі дерев'яну палицю та завдав нею не менше 14 ударів по різним ділянкам тулубу ОСОБА_11 , після чого наніс не менше двох ударів правою ногою по голові останньої.
Своїми умисними противоправними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, рани у правій скроневій ділянці голови, 2 поверхневих ран у правій виличній ділянці обличчя, рану у правій виличній ділянці обличчя, рану у лівій виличній ділянці обличчя, рану у лобній ділянці ліворуч, рану на верхній губі посередині з захопленням підлеглої слизової оболонки та відшарування від підлеглих кісток обличчя, рану у ділянці підборіддя праворуч з захопленням підлеглої слизової оболонки, синців на лицевому відділі голови, осадження у лобній ділянці праворуч, масивного крововиливу у м'яких покривних тканинах лицевого та мозкового відділів голови, відриву хрящів носу від носових кісток, крововиливу під м'якою мозковою оболонкою на великих півкулях головного мозку та мозочка, які у своїй сукупності мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості та привели до настання смерті ОСОБА_11 .
Також ОСОБА_8 своїми умисними противоправними діями спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді синця на передній поверхні ділянки правого плечового суглобу з крововиливом у підлеглих м'яких покривних тканинах, що розповсюджується на праву ключичну ділянку грудної клітини, крововиливу у м'яких покривних тканинах лівої ключичної ділянки грудної клітини, синця у ділянці правого ліктьового суглобу з садном на його тлі, двох синців на правому передпліччі та лівому плечі, синця на лівій верхній кінцівці від нижньої третини плеча на кисті, три синці на правій гомілці та 1-2 пальцях правої стопи, двох синців у ділянці лівого колінного суглобу та лівій стопі біля великого пальця, рани на правій гомілці, рана на фаланзі третього пальцю лівої кисті, садна з синцем навколо у ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу, які мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор, не оскажуючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років, а також виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Прокурор зазначає, що суд при призначенні міри покарання обвинуваченому не дотримався принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На думку прокурора, з урахуванням обставин, що характеризують особу винного, який ніде не працює, суспільно корисною працею не займається, вчинив злочину у стані алкогольного сп'яніння, призначив обвинуваченому занадто м'яке покарання.
Крім того, суд вийшов за межі обвинувачення та визнав обставину, яка обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, яка не була зазначена в обвинувальному акті та ОСОБА_8 в обвинуваченні не висувалася.
В апеляційній скарзі захисник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду, просить його скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 в суді у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично дослівно виклав фактичні обставини справи з обвинувального акту, не зважаючи на явну суперечність та припустимість, які не підтверджують доказами. Суду не було надано жодного доказу, що між ОСОБА_8 та його бабусею ОСОБА_11 23.11.2021 о 00.40 біля володіння №1 по вул.Тургєнєва в м. Новомосковську виник словесний конфлікт, а покази обвинуваченого про відсутність такого конфлікту не спростовані, тобто ця обставина є лише припущенням. При цьому обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що жодного конфлікту з бабусею не було тієї ночі і що він посеред ночі прокинувся від якихось звуків та вибіг на вулицю, думаючи, що до нього прийшов хтось із вчорашніх кривдників, вибігши на вулицю біля паркану і хвіртки сусідки ОСОБА_12 побачив сидячий силует, оскільки було темно, то він подумав, що хтось ховається і він наніс сидячому на землі силуету два удари по голові та два удари по тулубу, після чого припинив наносити удари, так як сусідка ОСОБА_12 , яка перебувала за парканом у своєму домоволодінні, присвітила ліхтариком і він побачив, що силует людини це його бабуся.
Жодними доказами не підтверджено про нанесення обвинуваченим понад 12 ударів кулаком і ногою в голову бабусі та 14 ударів палицею по тулубу, про які зазначив суд. Покази свідка ОСОБА_12 , яка була безпосереднім очевидцем нанесення обвинуваченим декількох ударів лежачій біля її паркану бабусі підтверджують відсутність об'єктивної сторони злочину щодо нанесення 12 ударів по голові та 14 ударів палицею, так як після втручання свідка ОСОБА_8 не наносив більше жодного удару бабусі.
Залишилися поза увагою суду і органу досудового розслідування покази свідка ОСОБА_12 , що вона опівночі прокинулася від того, що хтось кричав і стукав у вікна її домоволодіння, проте з вулиці дістатися до її вікон неможливо, оскільки відстань від паркана до стіни домоволодіння, де розташовані вікна, приблизно 3-4 метри, хто була ця особа вона не знає, вона думала, що це бігає сусід ОСОБА_8 .
Крім того було встановлено в суді, що ОСОБА_11 проживала із зворотньої сторони щодо місця, де вона була побита і щоб опинитися на місці побиття, їй необхідно було вийти зі свого домоволодіння, обійти фактично три домоволодіння, дійти до вулиці Спаської, після чого вийти на вулицю Тургенєва та дійти до домоволодіння ОСОБА_12 , що становить близько 400 метрів. Проте досудовим розслідування не встановлено, що спонукало бабусю, будучи неодягненою для прогулянки, покинути своє домоволодіння і прийти на місце події, як і не встановлено місце знаходження її мобільного телефону та золотих сережок.
На думку захисника, всі ці обставини, а також покази експерта ОСОБА_13 , надані в суді що локалізація анатомічного розташування на тілі ОСОБА_11 тілесних ушкоджень свідчить, що її тіло по відношенню до травмуючого предмета змінювало своє положення або ж була зміна дій травмуючого предмета по відношенню до її тіла. З урахуванням цього та показів свідка ОСОБА_12 та обвинуваченого, що нанесення ним близько 4 ударів вчинено бабусі, яка сиділа не рухаючись, то до нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень бабуся була побита ще кимось перед цим. Однак дана обставина не була з'ясована, хоча місце події є відкритою місцевістю без обмеження доступу третіх осіб.
Дана неповнота досудового розслідування не була усунена під час судового розгляду і при сумнівності та суперечності доказів безпідставно визнана судом доведеною і покладена в основу обвинувального вироку.
Крім того про нанесення чотирьох ударів бабусі було вказано неодноразово прокурором в клопотанням про продовження запобіжного заходу та в підозрі.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, а також заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора зі змінами та доповненнями та, з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.
Потерпіла в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу захисника, просила її задовольнити та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.
За змістом ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції (1) зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови: (а) що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або (б) з порушеннями, та (2) може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо (а) про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або (б) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. (ч. 3 ст. 404 КПК)
В постанові Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 14 вересня 2021 року у справі № 439/877/16-к, зазначив, що обов'язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень у ході їх дослідження. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
В судовому засіданні захисник заявив клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_12 в суді апеляційної інстанції, яка була допитана як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду судом першої інстанції, однак, на думку захисту, її покази не були взяті до уваги та перевірені.
Суд апеляційної інстанції нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов'язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями. Апеляційний суд відмовив в задоволенні даного клопотання захисника, яке є необґрунтованим, оскільки свідок ОСОБА_12 була допитана в ході судового розгляду, а незгода з оцінкою її показів не є підставою для її повторного допиту в суді апеляційної інстанції.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не порушив засад безпосередності дослідження доказів, оскільки, відповідно до положень статті 404 КПК, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Така позиція узгоджується з правовим висновком у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 9 липня 2019 року у справі № 676/603/17 (провадження № 51-392км19) і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для іншого висновку.
Суд апеляційної інстанції зважає також на усталену практику суду касаційної інстанції, викладену, зокрема у постанові ККС ВС від 05 жовтня 2021 року у справі № 589/5015/19, відповідно до якої суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду.
Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов'язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав у повній мірі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, наявності підстав для закриття кримінального провадження та відсутності доказів вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК, апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на таке.
За змістом ст. 411 КПК судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: (1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; (2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; (3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; (4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. (ч. 1 ст. 412 КПК)
За результатами апеляційного розгляду вказаних підстав для скасування або зміни вироку суду не встановлено.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 в його вчиненні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку, а показання останнього, які він надавав на свій захист, перевірені та спростовані в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань, зміст яких детально викладено у вироку, безпосередньо допитаних під час судового розгляду свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , потерпілої ОСОБА_8 , експертів ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також досліджених в ході судового розгляду письмовими доказами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є сусідкою ОСОБА_11 , їх будинок поділений на чотири частини, входи різні, автономні, пояснила, що в листопаді 2021 року близько 01.00 години вона чула, що хтось стукає у вікно, бачила під вікнами ходить ОСОБА_8 , коли підійшла до хвіртки, то побачила на землі лежала жінка у нічній сорочці, без верхнього одягу, була вся у крові, вона її навіть не впізнала, хоча знає її дуже добре, ОСОБА_8 піднімав її, а вона то вставала, то сідала. Бачила як ОСОБА_8 наніс їй 2-3 удари рукою по обличчю жінки. Вона викликала швидку медичну допомогу та поліцію, коли її забирали в машину, то ОСОБА_11 була при тямі, вона сказала " ОСОБА_19 ". Після цього вона пішла до будинку ОСОБА_11 , де побачила, що там горить світло, а бабусі немає, тільки тоді вона зрозуміла, що побита жінка - це ОСОБА_11 . Свідок не знає, хто стукав у вікно, вона вирішила, що це ОСОБА_8 , бо він ходив під її забором і інших людей вона не бачила, вийшла з будинку через п'ять хвилин, як побачила у вікно ОСОБА_8 . Вона дзвонила ОСОБА_20 та сказала, що тут бігає ОСОБА_8 . При цьому вказала, що ОСОБА_8 знає давно, характеризує позитивно, іноді він вживав алкогольні напої та вів себе некоректно, трохи агресивно.
При цьому за наслідками допиту свідка ОСОБА_12 під час досудового розслідування та в суді першої інстанції в ході судового розгляду була призначена судово-психологічна експертиза, висновок експерта №19958 від 16.01.2024 якої детально викладений у вироку, зокрема психологічними особливостями процесу відтворення ОСОБА_12 обстановки та обставин подій, що зафіксовані в ході проведення слідчих дій є наявність психологічно значимих умов, які відповідають психологічній специфіці процесу відтворення та не створюють обставин для виникнення у ОСОБА_12 психічної напруженості. Вказане зумовлено характеристиками поставлених свідкові питань, які є переважно відкритого типу, не мають активного випереджувального характеру, виключають несамостійність відповідей, стимулюють їх змістове розширення та спрямовані на самостійне висвітлення подій свідком. Комунікативна діяльність свідка ОСОБА_12 у процесі відтворення нею подій (спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 23.11.2021 року) під час проведення слідчих дій (допиту свідка ОСОБА_12 від 23.11.2021 року та проведення слідчого експерименту за її участю) характеризується активною комунікативною позицією, (під час її допиту в ході судового розгляду від 10.11.2022 - характеризується помірно активною комунікативною позицією), дотриманням власної лінії розповіді, змістовною узгодженістю суджень, хронологічною послідовністю викладу, самостійністю формулювання суджень та умовиводів, будуванням логічної лінії власних повідомлень, що є властивим для довільної поведінки. У поведінці свідка ОСОБА_12 під час проведення слідчих дій, під час проведення допиту в ході судового засідання наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення нею подій, які розглядаються за справою (спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ). Ознак здійснення на неї суттєвого психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у їх проведенні, не виявлено.
Потерпіла ОСОБА_8 , яка є матір'ю обвинуваченого та донькою ОСОБА_11 , пояснила в судовому засіданні, що 23.11.2021 залишилася на роботі з ночівлею, бо був переоблік, близько 21.00 години їй зателефонувала матір ОСОБА_11 та сказала, що ОСОБА_8 зі своєю донькою ОСОБА_21 пішли гуляти до "маркету", а вже пізно, після чого вона дзвонила сину, що пора йти додому. Прийшовши додому, ОСОБА_8 залишив дитину у ОСОБА_11 . Потім близько 22.00 година вона дзвонила матері, яка повідомила, що дитину забрали, а Влад вдома. Приблизно о 00.12 їй дзвонила ОСОБА_12 та сказала, що по двору хтось бігає, схожий на ОСОБА_8 , вона подзвонила до сина, однак телефон був вимкнений. ОСОБА_12 їй дзвонила 3-4 рази, останній раз остання повідомила, що бачила як ОСОБА_8 бив жінку, наніс 3-4 удари, що він її піднімав, а вона падала. Коли вона приїхала додому, ОСОБА_12 сказала, що в хаті світиться світло, але бабусі в хаті не видно, вона побігла у двір до матері, все було відчинено, горіло світло, але матері не було, тоді вона зрозуміла, що побита жінка - це її матір. Матір була вся синя, від 3-4 ударів така кількість пошкоджень не може мати місце, зв'язку з матір'ю не було вже о півночі.
Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_22 пояснила, що працює лікарем в Новомосковській ЦРЛ, у листопаді 2021 року чергувала в приймальному відділенні, швидка медична допомога близько 01-02 години ночі привезла жінку в тяжкому стані, з відкритою черепно-мозковою травмою та все тіло було у синцях, жінка була при тямі і сказала, що її побив онук. Лікарі сказали, що була поліція і жінка лежала на вулиці, після чого вона викликала хірурга, травматолога, невропатолога та анестезіолога, жінку госпіталізувати та направили в обласну лікарню.
Згідно з висновком експерта № 2485/666-Е від 14.12.2021 року при експертизі трупа потерпілої виявлені тілесні ушкодження:
- відкрита черепно-мозкова травма: рана у правій скроневій ділянці голови, 2 поверхневі рани у правій виличній ділянці обличчя, рана у лівій виличній ділянці обличчя, рана у лобній ділянці ліворуч, рана на верхній губі посередині з захопленням підлеглої слизової оболонки та відшаруванням від підлеглих кісток обличчя, рана у ділянці підборіддя праворуч з захопленням підлеглої слизової оболонки, синці на лицевому відділі голови, осадження у лобній ділянці праворуч, масивний крововилив у м'яких покривних тканинах лицевого та мозкового відділів голови, відрив хрящів носа від носових кісток, крововиливи під м'якою мозковою оболонкою на великих півкулях головного мозку та мозочка;
- синець на передній поверхні ділянки правого плечового суглобу з крововиливом у підлеглих м'яких покривних тканинах, що розповсюджується на праву ключичну ділянку грудної клітини, крововилив у м'яких покривних тканинах лівої ключичної ділянки грудної клітини, синець у ділянці правого ліктьового суглобу з садком на його тлі, 2 синця на правому передпліччі та лівому плечі, синець на лівій верхній кінцівці від нижньої третини плеча на кисть, 3 синці на правій гомілці та 1-2 пальцях правої стопи, 2 синця у ділянці лівого колінного суглобу та лівій стопі біля великого пальця, рана на правій гомілці, рана на фаланзі 3 пальцю лівої кисті, садно з синцем навколо у ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу.
Наявні тілесні ушкодження причинені прижиттєво, за деякий до настання смерті, від дії тупого твердого предмета (предметів) чи об такий (такі). Тілесні, ушкодження на голові у своїй сукупності у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, стосовно до живих осіб, мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості як приведші до настання смерті, перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження у вигляді синців на верхніх та нижніх кінцівках, крововилива у м'які покривні тканини лівої ключичної ділянки грудної клітини, ран на правій гомілці та пальці лівої кисті, садна у ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу, стосовно до живих осіб, мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, не перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті.
Зазвичай, кожне окреме тілесне ушкодження може спричинюватися окремою механічною дією (ударом). На трупі потерпілої виявлена наступна кількість тілесних ушкоджень:
- 1 рана у правій скроневій ділянці голови, 2 поверхневі рани у правій виличній ділянці обличчя, 1 рана у лівій виличній ділянці обличчя, 1 рана у лобній ділянці ліворуч, 1 рана на верхній губі посередині з захопленням підлеглої слизової оболонки та відшаруванням від підлеглих вісток обличчя, 1 рана у ділянці підборіддя праворуч з топленням підлеглої слизової оболонки, 2 синці на лицевому відділі голови, 1 осадження у лобній ділянці праворуч, масивний крововилив у м'яких покривних тканинах лицевого та мозкового відділів голови, відрив хрящів носа від носових кісток, крововиливи під м'якою мозкового оболонкою головного мозку:
- 1 синець на передній поверхні ділянки правого плечового суглобу з крововиливом у підлеглих м'яких покривних тканинах, що розповсюджується на праву ключичну ділянку грудної клітини, 1 крововилив у м'яких покривних тканинах лівої ключичної ділянки грудної клітини, 1 синець у ділянці правого ліктьового суглобу з 1 садном на його тлі, 2 синця на правому передпліччі та лівому плечі, 1 синець на лівій верхній кінцівці від нижньої третини плеча па кисть, 3 синці на правій гомілці та 1-2 пальцях правої стопи, 2 синця у ділянці лівого колінного суглобу та лівій стопі біля великого пальця, 1 рана на правій гомілці, 1 рана на фаланзі 3 пальцю лівої кисті, 1 садно з синцем навколо у ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу.
Смерть потерпілої настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді синців та ран на голові, відриву хрящів носа від носових кісток, крововилив у м'які покривні тканини мозковою та лицевого відділів голови, крововиливів під м'яку мозкову оболонку головного мозку, клінічно перелому стінки лівої орбіти черепу, котра у своєму перебігу ускладнилася розвитком набряку головного мозку.
Згідно медичної карти стаціонарного хворого № Е 9858 КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР» на ім'я потерпілої: «…23.11.2021 о 05:05 констатована біологічна смерть. ...».
При цьому сам обвинувачений ОСОБА_8 в ході судового розгляду свою вину визнав частково та показав, що в день події мав конфлікт з сусідом, який бачила його бабуся, прокинувшись від лаю собак та вийшовши на вулицю побачив силует незнайомого чоловіка біля сараю та почав його бити, наніс 4 удари, два з яких по голові і два по тулубу, коли вийшла сусідка ОСОБА_12 з ліхтарем, то зрозумів, що то була бабуся. Заперечував наявність конфлікту з бабусею та факт спричинення їй 22 ударів, палкою він її також не бив, думав, що це сусід прийшов до нього з'ясовувати стосунки.
Отже, факт нанесення потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень не заперечується самим обвинуваченим, однак в своїх показаннях він применшував свою участь у їх заподіянні, при цьому сторона захисту в апеляційній скарзі стверджувала, що місце події є відкритою місцевістю без обмеження доступу третіх осіб та органом досудового розслідування не перевірені обставини щодо можливої причетності у спричиненні потерпілій тілесних ушкоджень іншою особою до того, як обвинувачений наніс їй чотири удари, враховуючи, що місцезнаходження її мобільного телефону та золотих сережок не встановлено, як і те, з яких причин бабуся покинула своє домоволодіння та опинилася на місці події.
Разом з тим суд першої інстанції ретельно перевірив версію обвинуваченого та обґрунтовано спростував її, належним чином виклавши мотиви у вироку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 23.11.2021 з фототаблицею до нього, остання розповіла та показала, як близько о 00.30 годині по АДРЕСА_2 вона знаходилася за своїм місцем мешкання у будинку та в цей час вийшла на подвір'я на шум. Після чого остання підійшла до хвіртки та побачила, що на відстані приблизно 1-1,5 метра на землі лежала жінка, а біля неї знаходився ОСОБА_8 , який наносив тілесні ушкодження вказаній жінці. Після цього ОСОБА_8 підіймав із землі вказану жінку, але остання сама не стояла на ногах та знову падала на землю. ОСОБА_12 продемонструвала, як жінка лежала на правому боці спиною до неї, біля якої зі сторони живота вказаної жінки стояв ОСОБА_8 та наніс приблизно 2-3 удари правою ногою в область грудної клітини та голови вказаної жінки. Поруч із жінкою знаходилась цегла та дві палиці, які знаходилися у крові.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 23.11.2021 року, разом з фото таблицею та відеозаписом до нього, в присутності захисника ОСОБА_23 за участю підозрюваного ОСОБА_8 , який під час слідчого експерименту показав та розказав, як 23.11.2021 року о 00.30 годині він знаходився за місцем свого мешкання разом зі своєю рідною бабусею ОСОБА_11 , де у них виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 разом з останньою вийшли на вулицю. Після чого він почав наносити останній тілесні ушкодження. Далі, ОСОБА_8 чітко та виявлено відтворив обставини вказаної події за допомогою манекену, а саме показав, як штовхнув рукою ОСОБА_11 від чого остання впала на землю, на спину. Після того, як ОСОБА_11 знаходилася на лівому боці у лежачому положенні, ОСОБА_8 наніс кулаком правої руки два удари в область голови ОСОБА_11 та два удари кулаком правої руки в область грудної клітини. Після цього ОСОБА_8 побачив, що біля лежачої на землі ОСОБА_11 знаходиться дерев'яна палиця, яку він взяв до правої руки та наніс два удари по правій стороні тулубу ОСОБА_11 , від чого дерев'яна палиця зламалася. Під час нанесення вказаних ударів ОСОБА_11 прикривалася руками. Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 продовжила знаходитися на землі у лежачому положенні.
За висновком експерта № 434/Е від 23.11.2021 року при проведенні експертизи у підозрюваного ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у виді саден на кистях, які у своїй сукупності та кожне окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості, виникли від дії тупих твердих предметів або при ударі о такі та за давністю утворення, можуть відповідати даті події вказаній підозрюваним - 23.11.2021 р., що підтверджується стадією загоєння саден (з підсохлим червоно-бурим дном, розташованим декілька нижче рівня навколишньої шкіри). Враховуючи характер та локалізацію знайдених тілесних ушкоджень, підозрюваному було заподіяно, не менше, чотирьох травматичних дій в область кистей.
На вилучених в ході затримання особистого одягу ОСОБА_8 , а саме чоловічої куртки темного кольору з біркою «Vans", чоловічі штани темно-синього кольору, чоловічі кросівки червоно-чорного кольору, на яких були сліди бурого кольору та які за зовнішнім виглядом нагадують сліди РБК.
Згідно з висновками експертів № 6 від 03.01.2022, № 9 від 10.01.2022, № 8 від 10.01.2022 із досліджених слідів крові на куртці, на кросівках та штанах підозрюваного ОСОБА_8 отримані препарати ДНК жіночої генетичної статі, встановлений їх генотип та проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипів слідів крові з генотипом потерпілої ОСОБА_11 . ДНК цих слідів крові може походити від потерпілої ОСОБА_11 з ймовірністю не менше 99,9999999999999999915%. Частота поширення подібної комбінації генетичних ознак складає 0,85-1 (У19. Це означає, що вказана комбінація генетичних ознак зустрічається у 0,85 жінок на десять квінтильйонів.
За висновком експерта № 26 від 14.01.2022 із слідів крові на фрагментах дерев'яної палиці, вилучених 23.11.2021 року по АДРЕСА_2 , отримані препарати ДНК жіночої генетичної статі, встановлений їх генотип. Із контактних слідів з кров'ю на фрагменті дерев'яної палиці, вилученої 23.11.2021 року по вул. Тургенєва, 1 м. Новомосковська Дніпропетровської області, отримані препарати ДНК, встановлений їх генотип, який містить ознаки суміші ДНК 2-х осіб чоловічої і жіночої генетичної статі з переважанням жіночої ДНК. Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу слідів крові на фрагментах дерев'яної палиці з генотипом потерпілої ОСОБА_11 , а також виявив співпадання змішаного генотипу контактних слідів з кров'ю на фрагменті дерев'яної палиці з генотипами потерпілої ОСОБА_11 і підозрюваного ОСОБА_8 . Суміш ДНК в цих слідах на фрагменті дерев'яної палиці може походити від потерпілої ОСОБА_11 і підозрюваного ОСОБА_8 і могла утворитись від змішування крові потерпілої і контактних слідів підозрюваного.
Таким чином з вищевикладеного слідує, що факт нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій, у тому числі дерев'яною палицею, підтверджується показами свідка ОСОБА_12 , правдивість яких перевірена шляхом проведення судово-психологічної експертизи, проведеними слідчими експериментами за її участю та за участю самого ОСОБА_8 , який в присутності захисника показав механізм спричинення потерпілій тілесних ушкоджень після виникнення словесного конфлікту між ними, жодних зауважень не заявляв, при цьому проведеними експертизами встановлено співпадіння генотипів слідів крові, виявлених на одязі обвинуваченого (куртці, штанах, кросівках) з генотипом крові ОСОБА_11 .
Версія обвинуваченого, що він не наносив ОСОБА_11 тілесних ушкоджень палицею є неспроможною та спростовується висновком експерта № 26 від 14.01.2022, згідно з яким виявлено співпадання змішаного генотипу контактних слідів з кров'ю на фрагменті дерев'яної палиці з генотипами потерпілої ОСОБА_11 і підозрюваного ОСОБА_8 , суміш ДНК в цих слідах на фрагменті дерев'яної палиці може походити від потерпілої ОСОБА_11 і підозрюваного ОСОБА_8 і могла утворитись від змішування крові потерпілої і контактних слідів підозрюваного.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів нанесення обвинуваченим такої кількості ударів в голову та по тулубу потерпілої, як встановив суд першої інстанції у вироку, є неаргументованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Експерт ОСОБА_24 , який є судово-медичним експертом комісійних експертиз та допитаний в судовому засіданні, щодо судово-медичної експертизи, проведеної за матеріалами кримінального провадження на підставі ухвали суду першої інстанції від 13.03.2024 (висновок експерта №145 від 11.04.2024), пояснив, що причиною смерті ОСОБА_11 є тяжка черепно-мозкова травма, в області голови потерпілої зафіксовано не менше 6-8 ударних травмуючих впливів, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та призвели до смерті, ще 12 ударних травмуючих впливів по всьому її тілу, тільки сукупність ударів є складовою частиною для розвитку черепно-мозкової травми, вони всі знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті та неможливо розділити всі ці удари, кожен з них має травмуючий вплив на розвиток черепно-мозкової травми. З даного висновку експерта слідує, що встановлені тілесні ушкодження спричинені в короткий термін часу, одне за одним, практично одночасно, внаслідок багаторазових (не менше шести-восьми) ударних травмуючих впливів тупого твердого предмету (предметів), конструктивні властивості якого (яких) у встановлених тілесних ушкодженнях не відображені, що лишає можливості конкретизувати травмуючий предмет, тілесні ушкодження спричинені незадовго до моменту надходження до лікувального закладу.
При цьому ОСОБА_8 підтверджує, що наніс потерпілій два удари в голову та два удари по тулубу, однак зазначаючи таку кількість ударів, на переконання апеляційного суду, намагається мінімізувати свою участь у скоєні кримінального правопорушення. Доводи останнього, що хтось інший міг завдати бабусі тілесні ушкодження до нього є неспроможними, оскільки встановлено, що вони спричинені в короткий термін часу, одне за одним, практично одночасно, внаслідок багаторазових (не менше шести-восьми) ударних травмуючих впливів, сукупність яких є складовою частиною для розвитку черепно-мозкової травми і знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.
Твердження обвинуваченого в судовому засіданні в апеляційному суді про наявність конфлікту із сусідом ОСОБА_25 в день події та він думав, що це сусід прийшов з ним розбиратися і був біля сараю, а не його бабуся, тому він наніс йому удари, спростовуються показами допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_15 , який зазначив, що дійсно вживав з ОСОБА_26 алкогольні напої, але не підтвердив наявність між ними жодного конфлікту в той день.
Той факт, що свідок ОСОБА_12 , яка була безпосереднім очевидцем нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 показала не ту кількість спричинених тілесних ушкоджень, яка встановлена у вироку, пояснюється тим, що вказані події остання бачила не з самого початку, а вийшла на шум, побачивши у вікно ОСОБА_8 , як вона стверджувала, та бачила як він наносив удари в голову жінки, яка була вся у крові і навіть не змогла одразу її впізнати.
Крім того, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 підтвердили в ході судового розгляду, що на момент госпіталізації потерпілої, остання була у свідомості та лікарю ОСОБА_14 вона повідомила, що її побив онук.
Доводи захисника в апеляційній скарзі, що про нанесення чотирьох ударів бабусі було вказано неодноразово прокурором в повідомленні про підозру та клопотанні про продовження запобіжного заходу, що також спростовує нанесення такої кількості ударів, не свідчать про істотне порушення вимог закону, оскільки спочатку в первинному повідомленні про підозру від 23 листопада 2021 року було вказано про спричинення 4 ударів, однак в ході досудового розслідування, вже після отримання висновку експертизи, 17 січня 2022 року ОСОБА_8 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри і уточнена кількість нанесених ударів, відповідно до якої ОСОБА_8 завдав ОСОБА_11 по голові не менше 10 ударів кулаком правої руки та не менше 14 ударів по різних ділянкам її тулубу дерев'яною палицею і не менше двох ударів правою ногою по голові, що в подальшому було йому пред'явлено в обвинуваченні.
Таким чином, вищевикладене та сукупність непрямих доказів дають достатні підстави для висновку про доведеність вини обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК.
Усупереч твердженням захисника у поданій апеляційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з'ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування й ухвалив обґрунтоване судове рішення.
Із матеріалів кримінального провадження, журналу судового розгляду та його технічної фіксації, слідує, що суд повно та всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження, вирішив у відповідності до закону клопотання сторін, належним чином перевірив версію сторони захисту і виклав переконливі мотиви прийнятого рішення, які ґрунтуються на досліджених доказах, яким дав належну правову оцінку та з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, суд першої інстанції, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані та докази, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з'ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК. У зв'язку з чим доводи захисту є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Що стосується доводів прокурора, що призначене ОСОБА_8 покарання є надто м'яким, то апеляційний суд вважає їх неспроможними в цій частині.
Статтею 414 КПК як одну з підстав для зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що обираючи ОСОБА_8 вид і розмір покарання, суд першої інстанції дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення.
Так, суд першої інстанції взяв до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, внаслідок якого настала смерть людини, врахував його особу, який за місце проживання характеризується задовільно, має на утриманні малолітню доньку, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває. Обставини, що пом'якшують покарання судом не встановлено, а обставини, які обтяжують покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Суд також врахував думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про призначення покарання виключно у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті, однак не в мінімальному її розмірі.
Наведені прокурором доводи щодо неврахування місцевим судом при призначенні покарання даних про особу винного, суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який не працює та суспільно корисною працею не займається, скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, вину визнав частково та жодних дій, які б свідчили про його каяття не проявив, є неаргументованими. Всі ці обставини були враховані судом першої інстанції в достатній мірі при призначенні обвинуваченому покарання, з видом і розміром якого погоджується апеляційний суд.
Натомість прокурор не наводить в скарзі інших переконливих та достатніх доводів, які б вказували на те, що призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення на строк 8 років є дійсно надто м'яким і недостатнім для виправлення обвинуваченого, а покарання у виді 9 років позбавлення волі, за встановлених і врахованих судом обставин, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження вчинення ним нових злочинів.
У зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання, доводи якої є непереконливими.
Водночас слушними є доводи прокурора в апеляційній скарзі, що суд необґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання як вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
За вимогами ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як видно з обвинувального акту така обставина, яка обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, в обвинуваченні ОСОБА_8 не висувалася.
Отже фактично суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та необґрунтовано визнав таку обтяжуючу обставину, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає зміні з виключення даної обставини, яка обтяжує покарання, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК.
Крім того, враховуючи вимоги ст. 72 КК, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого по день набрання вироку законної сили, а не по день ухвалення вироку, як визначено судом першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з чим вона підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Зарахувати у строк покарання строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 з 23 листопада 2021 року по 20 лютого 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4