Провадження № 22-ц/803/2383/25 Справа № 201/11220/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу позашкільної освіти “Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він має статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03 серпня 2018 року. З 14 вересня 2021 року був працевлаштований до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради. Відповідно до копії військового квитка він проходив військову службу у період з 27 лютого 2017 року по 03 квітня 2020 року. Відповідно до копії трудової книжки він працював на наступних посадах: системного адміністратора у Жовтневій районній у м. Харкові виборчій комісії Харківської області з чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів (25 жовтня 2015 року) у період з 29 вересня 2015 року по 13 листопада 2015 року; оператора комп'ютерного набору у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради “Обласна туберкульозна лікарня №1» у період з 16 листопада 2015 року по 27 квітня 2020 року, з урахуванням періоду проходження військової служби з 27 лютого 2017 року по 03 квітня 2020 року. Наказом директора КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради йому згідно рішення суду у справі №201/15473/23 за позовом ОСОБА_1 до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, було перераховано педагогічний стаж та враховано у педагогічний стаж період проходження військової служби та виплачено кошти на карту, що підтверджується випискою з банку. Однак станом на дату винесенням рішення суду у справі №201/15473/23 відповідачем не було здійснено в повному обсязі розрахунок, а саме йому не виплачено: компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, - розрахунком педагогічного стажу відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 за періоди: відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/15473/23 - за період з 14 вересня 2021 року по 16 серпня 2024 року. Позивач вважає, при працевлаштуванні на роботу за сумісництвом йому невірно розрахували педагогічний стаж, не зарахували період проходження військової служби до педагогічного стажу, тому він звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2024 року у справі № 201/15473/23 цей позов було задоволено у частині зарахування до педагогічного стажу періоду проходження військової служби з моменту працевлаштування до відповідача. У зв'язку з виконанням рішення та перерахунком стажу позивачу була перерахована заробітна плата та виплачено в сумі 2 009 грн. 62 коп. Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати грошових доходів і виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Отримання позивачем виплати частини заробітної плати у зв'язку невірним нарахуванням педагогічного стажу за період з 30 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року з порушенням встановлених законом строків, внаслідок їх несвоєчасного нарахування та виплати, свідчить про наявність підстав для нарахування та виплати суми компенсації втрати доходів, пов'язаної з невірним нарахуванням педагогічного стажу під час працевлаштування до відповідача. Відповідачем було допущено бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому суми компенсації втрати частини доходів. Позивач вважає такі порушення і відсутність розрахунку з ним незаконними, та таким, що грубо порушує його трудові права та вимоги діючого законодавства, звернувся до відповідача і просив відповісти, чому не проведено розрахунок, не виплачено компенсацію, належної відповіді не було, що також не законно. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати надбавки за педагогічний стаж за період з 14 вересня 2021 року по 16 серпня 2024 року відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі №201/15473/23, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати надбавки за педагогічний стаж за період з 14 вересня 2021 року по 16 серпня 2024 року відповідно до положень Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 та вказаного рішення суду за справою №201/15473/23, задовольнивши позов в повному обсязі.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу КЗПО “Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради просить рішення суду від 23 жовтня 2024 року залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
У порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 274 ЦПК України, розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 6, 9 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на їх недоведеність, однак повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з ч. 2 ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов'язкових яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Однією з головних гарантій від незаконного звільнення, яка грунтується на положеннях Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця від 22 червня 1982 року (Конвенція МОП № 158), є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення.
Згідно статті 9 Конвенції МОП № 158, тягар доказування наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Такий правовий висновок щодо принципу розподілу тягаря доказування у трудових спорах та застосування до спірних правовідносин Конвенції МОП № 158 міститься в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 235/3148/17-ц, від 23 січня 2019 року по справі № 520/211/16-ц.
В той же час, як вбачається зі змісту статті 7 Конвенції МОП № 158 трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведінкою і роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв'язку з висунутим проти нього звинуваченням.
Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 “Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України “Про освіту», частини першої статті 25 Закону України “Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України “Про позашкільну освіту» (зі змінами). До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково- педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, визначених в Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14 червня 2000 року № 963 “Про затвердження переліку посад педагогічним та науково-педагогічних працівників».
Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інші документи (витяги з наказів, відомостей про виплату заробітної плати тощо), що відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Відповідальність за обчислення стажу покладається на роботодавця. Розміри надбавки у відсотках та періоди роботи, що зараховуються до відповідного спеціального стажу для працівників освітянської галузі: до 3 років - 0%; від 3 до 10 років - 10%; від 10 до 20 років - 20%; більше 20 років - 30%. Розмір надбавки за вислугу років у зв'язку зі збільшенням спеціального стажу підвищується: з місяця, що настає за тим, у якому виникло таке право, якщо документи, необхідні для обчислення стажу, знаходяться в цьому закладі (установі); з дня подання працівником відповідних документів про стаж, що дають право на таке підвищення.
Стаж роботи за спеціальністю особам, яким встановлюється надбавка за вислугу років, обчислюється сумарно за час роботи на всіх посадах, зазначених у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14 червня 2000 року № 961. Виплачується надбавка за вислугу років на підставі наказу чи іншого розпорядчого документа, виданого керівником відповідного закладу, установи.
До стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, зараховується не лише стаж, набутий на посадах, визначених у Переліку № 963, а також й періоди, передбачені пунктом 2 Порядку № 78, іншими нормативними актами України. До таких періодів слід віднести: час перебування громадян на військовій службі (ст. 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011 -XII); військова служба в Службі безпеки (ч. 2 ст. 27 Закону України “Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ); відповідно до Порядку № 78 до стажу педагогічної роботи зараховується час перебування громадянина України на військовій службі (незалежно від того, коли працівник проходив службу).
Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 “Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України “Про освіту», частини першої статті 25 Закону України “Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України “Про позашкільну освіту»
до стажу педагогічної роботи зараховується час перебування громадян України на військовій службі, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;….
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати грошових доходів і виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічну за змістом правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року у справі № 134/87/16-а та від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 грудня 2000 року № 2050-Ш (Закон № 2050-Ш) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом статті 2 Закону № 2050-Ш компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-Ш обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Зі змісту статті 2 Закону № 2050-Ш вбачається, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону № 2050-Ш та Порядку № 159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 має статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03 серпня 2018 року (а.с.21).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у період часу з 27 лютого 2017 року по 03 квітня 2020 року (а.с.15-20).
З 01 січня 2009 року відповідно до змін, внесених постановою Кабміну “Про доповнення пункту 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково- педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» від 11 червня 2008 року №535 до Порядку № 7, до стажу педроботи викладачів професійно-теоретичної підготовки, старших майстрів та майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), зараховується час роботи за відповідною професією (спеціальністю) на виробництві та у сфері послуг. Особливістю обчислення стажу роботи для вказаної категорії працівників є те, що час роботи за робітничою професією зараховується за умови, що кваліфікаційний розряд, клас, категорія, група, за якою вони працювали (і це все документально підтверджено), є вищим від планового кваліфікаційного розряду, класу, категорії, групи, які присвоюються випускникам ПТНЗ.
З витягу з наказу КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради №99 “Про призначення сумісників» від 13 вересня 2021 року вбачається, позивача ОСОБА_1 призначено керівником гуртка з 14 вересня 2021 року по 31 травня 2022 року за сумісництвом, з педнавантаженням 8 годин на тиждень (10 розряд) (а.с.9).
На час працевлаштування позивачем відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» були подані на роботу військово-облікові документи, а саме: копія військового квитка з зазначенням періодів проходження служби та періодів участі в бойових діях; копія довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, видана військовою частиною НОМЕР_3 від 02 квітня 2020 року № 505/ппд; копія довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, видана військовою частиною НОМЕР_3 від 02 квітня 2020 року № 505/ппд; копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 03 серпня 2018 року.
Встановлено, у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та просив суд визнати протиправними дії КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради Дніпровської міської ради щодо незарахування періоду проходження військової служби, періоду участі в бойових діях та періоду роботи за спеціальністю до педагогічного стажу для встановлення надбавки за вислугу років під час прийняття на роботу станом на 14 вересня 2021 року, а також зобов'язати врахувати період проходження військової служби, період участі в бойових діях та період роботи за спеціальністю до педагогічного стажу для встановлення надбавки за вислугу років під час прийняття на роботу станом на 14 вересня 2021 року (а.с.95-98).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року у справі №201/15473/23 за позовом ОСОБА_1 до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради щодо незарахування ОСОБА_1 періоду проходження військової служби до стажу педагогічної роботи для встановлення надбавки за вислугу років при прийнятті на посаду керівника гуртка 14 вересня 2021 року. Зобов'язано КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради зарахувати ОСОБА_1 період проходження ним військової служби до стажу педагогічної роботи для встановлення надбавки за вислугу років з часу прийняття на посаду керівника гуртка 14 вересня 2021 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (а.с.95-98).
Вказане рішення суду набрало законної сили 29 липня 2024 року.
Зазначеним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року у справі №201/15473/23 встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на наступних посадах: системного адміністратора у Жовтневій районній у м. Харкові виборчій комісії Харківської області з чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів (25 жовтня 2015 року) у період часу з 29 вересня 2015 року по 13 листопада 2015 року; оператора комп'ютерного набору у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради “Обласна туберкульозна лікарня №1» у період часу з 16 листопада 2015 року по 27 квітня 2020 року, з урахуванням періоду проходження військової служби з 27 лютого 2017 року по 03 квітня 2020 року (а.с.96).
З 27 лютого 2017 року по 02 квітня 2020 року позивач проходив військову службу у лавах Збройних Сил України за контрактом (а.с.96).
При цьому, позивач у період з 24 червня 2017 року по 07 липня 2017 року, а також з 11 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року, брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (на території населених пунктів Муратове, Новобогданівка, Волноваха). (а.с.96).
Також, у період з 30 квітня 2018 року по 31 липня 2018 року та з 11 грудня 2018 року по 12 липня 2019 року позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (на території населених пунктів Новобогданівка, Волноваха, Авдіївка, Бердичі), у зв'язку з чим має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 03 серпня 2018 року, а також копіями довідок т.в.о. командира В/ч НОМЕР_4 від 02 квітня 2020 року №505/ппд, від 02 квітня 2020 року №502/ппд (а.с.96).
На виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року у справі №201/15473/23 відповідачем було перераховано позивачу педагогічний стаж та враховано у педагогічний стаж період проходження військової служби та 16 серпня 2024 року відповідачем виплачено позивачеві кошти у розмірі 2009 грн. 62 коп. (заробітна плата) на карту (а.с.14).
Звернувшись до суду із позовом у цій справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем не було здійснено в повному обсязі розрахунок з ним, а саме не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, а саме: розрахунком педагогічного стажу відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 за періоди: відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за справою № 201/15473/23 - за період з 14 вересня 2021 року по 16 серпня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У березні 2024 року, відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 63/45 від 20 грудня 2023 року, Комунальний позашкільний навчальний заклад “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради було перейменовано в - Комунальний заклад позашкільної освіти “Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради (а.с.39).
Встановлено, рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року у справі №201/15473/23 за позовом ОСОБА_1 до КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради щодо незарахування ОСОБА_1 періоду проходження військової служби до стажу педагогічної роботи для встановлення надбавки за вислугу років при прийнятті на посаду керівника гуртка 14 вересня 2021 року. Зобов'язано КЗПО “Міський палац дітей та юнацтва» Дніпровської міської ради зарахувати ОСОБА_1 період проходження ним військової служби до стажу педагогічної роботи для встановлення надбавки за вислугу років з часу прийняття на посаду керівника гуртка 14 вересня 2021 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (а.с.95-98). Вказане рішення суду набрало законної сили 29 липня 2024 року.
На виконання вищезазначеного судового рішення, відповідачем було своєчасно здійснено відповідні заходи щодо зарахування ОСОБА_1 період проходження ним військової служби до стажу педагогічної роботи для встановлення надбавки за вислугу років з часу прийняття на посаду керівника гуртка 14 вересня 2021 року, у зв'язку із чим здійснено доплату до заробітної плати у відповідних розмірах, яка виплачувалася у встановлені КЗпП строки.
Відповідач своєчасно сплачував позивачу заробітну плату та інші компенсаційні платежі, строку їх виплат не порушував, доплата за вислугу років за рішенням суду також була виплачена у встановлені строки, що підтверджується відповідними довідками про доходи ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому заробітної плати та інших платежів (а.с.34-37).
16 серпня 2024 року було виплачено позивачеві кошти у розмірі 2009 грн. 62 коп. (заробітна плата) на карту (а.с.14).
Позивач до відповідача із запитом з приводу питання нарахування та виплати компенсації не звертався.
Позивач не навів жодних доказів того, який саме передбачений законодавством строк для виплати йому доходу було порушено відповідачем, що також свідчить про невмотивованість позовної заяви, оскільки основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-Ш компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.
Слід зазначити, посилаючись у своїй позовній заяві, як на підставу застосування положень Закону № 2050-ІІІ, позивач посилався на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 червня 2024 року у справі №201/15473/23, однак слід зазначити, цим рішенням суду було зобов'язано відповідача зарахувати позивачу період проходження ним військової служби до стажу педагогічної роботи для встановлення надбавки за вислугу років, без нарахування чи виплати будь-якої компенсації у встановлені строки.
Щодо посилань позивача на доплату внаслідок збільшення йому вислуги років, то вказана доплата також була вчасно виплачена відповідачем та не є заробітною платою у розумінні Закону України “Про оплату праці» та Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, за недоведеністю.
Посилання в апеляційній скарзі на доведеність позовних вимог є безпідставними та спростовуються належними доказами у справі.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КЗПО “Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу позашкільної освіти “Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу позашкільної освіти “Міський палац дітей та молоді» Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена у судовому засіданні
25 лютого 2025 року.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова