Провадження № 22-ц/803/2110/25 Справа № 185/8138/24 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він з 17 липня 1992 року по 09 вересня 1992року; з 24 січня 1995 року по 04 квітня 2022 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля». 04 квітня 2022 року його було звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 02 листопада 2022 року, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В». ЛН -другого ступеня, - вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (L5, S1, C6, C7), з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях, - хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого. Згідно з п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці: маса підіймання та переміщення вантажу постійно протягом робочої зміни 20 кг, періодичне перебування у незручній позі 85% часу зміни, нахили корпусу 115 разів за зміну, фізичне динамічне навантаження при регіональному навантаженні з переважною участю м'язів рук та плечового поясу становить 108 кг/м, при загальному навантаженні за участю м'язів рук, корпусу, ніг становило 1104 г/м; величина статичного навантаження за зміну двома руками становило 63600 кг/с,за участю м'язів корпусу ніг - 63600 кг/с. Хімічні фактори: фіброгенна дія, інші копалини вуглецю і вуглепородні пили з вмістом SiO2 від 5% до 10% в повітрі робочої 55,23 мг/м3, при нормі - 4 мг/м3 відповідно до вимог “Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 липня 2020 року №1596. Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму -88 дБ, вібрація транспортна фактично становить 109 дБ. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 січня 2023 року серії 12ААА № 127809 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 40% - вібраційна хвороба, 15% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 січня 2023 року серії 12ААГ № 170866 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 20 грудня 2023 року серії 12ААА № 131786 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 40%- вібраційна хвороба, 15% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 20 грудня 2023 року серії 12ААГ № 548699 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Позивач вказує, він має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, зазначає, що у зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання. Враховуючи ступень втрати працездатності, тривалість та глибину фізичних та душевних страждань, не можливість відновити стан здоров'я, істотність змін у життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації повсякденного життя, постійне лікування позивач вважає, що стягнення з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 245 000 грн. є справедливим та розумним. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 245 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» просять рішення суду від 30 жовтня 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я до 60 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. просить апеляційну скаргу ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення, рішення суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 4 Закону України “Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 з 17 липня 1992 року по 09 вересня 1992 року; з 24 січня 1995 року по 04 квітня 2022 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с.9, 10).
04 квітня 2022 року позивача звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.9, 10).
Відповідно до п.7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02 листопада 2022 року Форма П-4, затвердженого в.о.начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 має діагноз: - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В». ЛН- другого ступеня, - вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (L5, S1, C6, C7), з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях, - хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).
П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого.
Згідно з п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці: маса підіймання та переміщення вантажу постійно протягом робочої зміни 20 кг, періодичне перебування у незручній позі 85% часу зміни, нахили корпусу 115 разів за зміну, фізичне динамічне навантаження при регіональному навантаженні з переважною участю м'язів рук та плечового поясу становить 108 кг/м, при загальному навантаженні за участю м'язів рук, корпусу, ніг становило 1104 г/м; величина статичного навантаження за зміну двома руками становило 63600 кг/с,за участю м'язів корпусу ніг - 63600 кг/с. Хімічні фактори: фіброгенна дія, інші копалини вуглецю і вуглепородні пили з вмістом SiO2 від 5% до 10% в повітрі робочої 55,23 мг/м3, при нормі - 4 мг/м3 відповідно до вимог “Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 липня 2020 року №1596. Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму -88 дБ, вібрація транспортна фактично становить 109 дБ.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 січня 2023 року серії 12ААА № 127809 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 40% - вібраційна хвороба, 15% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість (а.с.14).
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 09 січня 2023 року серії 12ААГ № 170866 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно (а.с.14).
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 20 грудня 2023 року серії 12ААА № 131786 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 40%- вібраційна хвороба, 15% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість (а.с.15).
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 20 грудня 2023 року серії 12ААГ № 548699 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 60% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило нормальні життєві зв'язки позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На теперішній період часу самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в п.13 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (провадження №14-288цс19).
Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 грн., та такий розмір буде достатнім та необхідним, врахувавши, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Однак, вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо її стягнення без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - 09 січня 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду 09 січня 2023 року - дата встановлення висновком МСЕК непрацездатності, тобто після набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута з відрахуванням податків на інших обов»язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року змінити, стягнувши з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - змінити, стягнувши з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДПРОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова