Провадження № 22-ц/803/2093/25 Справа № 185/5952/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на протязі багатьох років він перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на різних підземних посадах з повним робочим днем у шахті. 29 травня 2019 року він був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання - антракосилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої-другої стадії, легенева недостатність другого ступеня, радикулопатія попереко-крижова та шийна з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ- другого тступеня). 31 січня 2020 року затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , згідно якого професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм працівника, недосконалості технології підземного видобутку вугілля, що передбачає значне використання ручної праці. Причини виникнення професійного захворювання - запиленість повітря робочої зони, важкість праці, підвищений рівень вологості повітря. Довідкою МСЕК серії 12ААА № 058125 від 17 березня 2020 року позивачеві первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, в тому числі: 35% - радикулопатія з ДФА, 15 % - антракосилікоз. В подальшому довідками МСЕК від 22 лютого 2021 року та 21 лютого 2024 року позивачу встановлено повторно 55% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, в тому числі: 40% - радикулопатія з ДФА, 15 %- антракосилікоз. Позивач зазначає, внаслідок отримання професійного захворювання йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у тому, що він втартиив працездатінсть, став особою з інвалідністю, постійно відчуває біль у спині, що завдає йому постійний фізичний біль, не має можливості виконувати будь-які дії з фізичним навантаженням, йому тяжко ходити та сидіти, не може нормально спати вночі внаслідок такого постійного фізичного болю, змушений постійно лікуватися, приймати медичні препарати, внаслідок чого змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві у розмірі 300 000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 110000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля»просить рішення суду від 12 червня 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підялгає стягненню на користь позивача з 110000 грн. до 50000 грн., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У справі встановлено позивач ОСОБА_1 у період часу з 25 листопада 2002 року по 29 травня 2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на різних підземних посадах з повним робочим днем у шахті (а.с.14-26).
29 травня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.14-26).
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.
Відповідно до п.7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 31 січня 2020 року, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань: антракосилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів першої-другої стадії, легенева недостатність другого ступеня, радикулопатія попереко-крижова та шийна з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, з больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, з двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФ- другого тступеня) (а.с.7, 8).
Пункт 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в підземних умовах шахти гірником з ремонту гірничих виробок дільниці стаціонарного обладнання, виконував комплекс робіт з ремонту гірничих виробок згідно з технологічним процесом. Внаслідок недосконалості технологій підземного видобутку вугілля, роботи шахтних механізмів і машин , не завжди можливість встановлення систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технологій передбчачає значне використання ручної праці.
Згідно з п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, важкість праці.
Пунктом 20 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені (а.с.7,8).
Вказаним актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 31 січня 2020 року, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області встановлено та підтверджено факт отримання професійного захворювання позивачем відбувся при виконанні ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача (а.с.7, 8).
Випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА № 058125 від 17 березня 2020 року позивачеві первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, в тому числі: 35% - радикулопатія з ДФА, 15% - антракосилікоз, та третю групу інвалідності (а.с.9).
Випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА №060746 позивачеві повторно встановлено 55% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, в тому числі: 40% - радикулопатія з ДФА, 15% - антракосилікоз, та третю групу інвалідності (а.с.10).
Випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААА №130564 позивачеві повторно встановлено 55% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, в тому числі: 40% - радикулопатія з ДФА, 15 % - антракосилікоз, та третю групу інвалідності (а.с.11).
Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, що завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло у період роботи на підприємстві, оскільки було допущено перевищення гранично допустимого рівня концентрації пилу, рівня шуму, перевищення показників важкості та напруженості праці, несприятливий мікроклімат. У позивача порушений звичайний спосіб життя, він не має можливості нормально рухатися, постійно відчуває біль у спині, що завдає йому постійний фізичний біль, не має можливості виконувати будь-які дії з фізичним навантаженням, нормально спати вночі внаслідок такого постійного фізичного болю, змушений постійно лікуватися, приймати медичні препарати, внаслідок чого змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків професійних захворювань викликає у позивача негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в п.13 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями, а також постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (провадження №14-288цс19).
Враховуючи наведене, ступінь, тривалість та характер моральних і фізичних страждань, що пов'язані з отриманням професійного захворювання, відчуває біль у спині, не має можливості виконувати будь-які дії з фізичним навантаженням, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 110000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та такий розмір буде достатнім та необхідним.
Однак, вирішуючи питання стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо її стягнення з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Слід зазначити, ОСОБА_1 первинно 17 березня 2020 року встановлено 50% втрати працездатності, за професійними захворюваннями, в тому числі: 35% - радикулопатія з ДФА, 15 % - антракосилікоз, та третю групу інвалідності.
Таким чином, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, у період перебування у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля», з 17 березня 2020 року - первинно дата встановлення непрацездатності, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни не поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута без відрахування податків на інших обов»язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у меншому розмірі є необґрунтованими.
За таких обставин, апеляційну скаргу ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» слід задовольнити частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року змінити, стягнувши з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 110000 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367,374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - змінити, стягнувши з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДПРОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 110000 грн. без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова