Провадження № 22-ц/803/3151/25 Справа № 243/9031/24 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
26 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 243/9031/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "ОТП Банк" на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. та повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року, -
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - АТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 04.06.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2024160164, на підставі якого банк надав позичальниці кредит, а позичальниця отримала його на умовах передбачених Кредитним договором.
Так, відповідно до умов вказаного Кредитного договору № 2024160164 від 04.06.2019, ОСОБА_1 отримала два типи кредиту одночасно, а саме: відповідно до п.1 Кредитного договору - кредит у розмірі 4527,00 грн. на придбання товару у подавця на строк до 04.06.2021 та відповідно до п.2 Кредитного договору (Заяви-анкети про надання банківських послуг № 2024160164_CARD від 04.06.2019) - кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту (з можливістю збільшення відповідно до умов кредитного договору) на строк 3 роки (з правом пролонгації) під 0,01% річних впродовж пільгового періоду та 5% в місяць після закінчення пільгового періоду.
Підписанням Заяви-анкети про надання банківських послуг відповідачка погодилась, що Заява-анкета разом із Правилами користування карткою, тарифами, графіком платежів та Паспортом споживчого кредиту, складають Договір про надання банківських послуг, а також є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, інформаційного листка та тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку.
В Паспорті споживчого кредиту своїм підписом відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані входячи з обраних нею умов кредитування.
Відповідачці було відкрито поточний (картковий) рахунок з отриманням електронного платіжного засобу у вигляді картки.
У зв'язку із порушенням відповідачкою умов Кредитного договору № 2024160164_CARD від 04.06.2019, станом на 23.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 19748,52 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7278,06 грн., заборгованості за відсотками - 845,49 грн., заборгованості за прострочене тіло кредиту - 7021,94 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 4603,03 грн.
19 липня 2024 року позивач звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення через неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором до ОСОБА_1 , однак 05.08.2024 досудова вимога була повернута позивачу з причин закінчення встановленого терміну зберігання.
Відповідачка самостійно до банку для мирного врегулювання спору не зверталась.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборговність за Кредитним договором/Заявою-анкетою про надання банківських послуг № 2024160164_CARD від 04.06.2019, станом на 23.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 19748,52 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7278,06 грн., заборгованості за відсотками - 845,49 грн., заборгованості за прострочене тіло кредиту - 7021,94 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 4603,03 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за Кредитним договором/Заявою-анкетою про надання банківських послуг № 2024160164_CARD від 04.06.2019, станом на 23.07.2024, в розмірі 8123 гривень 52 копійок, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7278,06 грн., заборгованості за відсотками - 845,49 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1245 гривень 41 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «ОТП Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно до кінця строку дії кожного платіжного періоду, сплачувати мінімальний платіж, що включає в себе часткове погашення тіла кредиту та процентів за користування цими коштами. У випадку несплати мінімального платежу заборгованість, яка не погашена в термін (строк), установлений кредитним договором переходить в прострочені боргові зобов'язання. В подальшому, прострочені боргові зобов'язання додаються до мінімального платежу, який боржник має сплатити в наступному платіжному періоді. Тобто, заборгованість за прострочене тіло кредиту - це несплачені обов'язкові платежі по тілу кредиту, які не було сплачено боржником в попередніх платіжних періодах. Це не окремий вид нарахування, а частина отриманих та неповернутих у встановлений термін кредитних коштів. Заборгованість за простроченими процентами це розмір процентів, які були нараховані на підставі абз. 4 Заяви-анкети та включені до мінімального обов'язкового платежу, однак не були вчасно сплачені позичальницею ОСОБА_1 , у зв'язку з чим перейшли в прострочені зобов'язання.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2024160164, на підставі якого банк надав позичальниці кредит, а позичальниця отримала його на умовах передбачених Кредитним договором.
Відповідно до умов вказаного Кредитного договору № 2024160164 від 04.06.2019 ОСОБА_1 отримала два типи кредиту одночасно, а саме: відповідно до п.1 Кредитного договору - кредит у розмірі 4527,00 грн. на придбання товару у подавця на строк до 04.06.2021 та відповідно до п.2 Кредитного договору (Заяви-анкети про надання банківських послуг № 2024160164_CARD від 04.06.2019) - кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту (з можливістю збільшення відповідно до умов кредитного договору) на строк 3 роки (з правом пролонгації) під 0,01% річних впродовж пільгового періоду та 5% в місяць після закінчення пільгового періоду.
Підписанням Заяви-анкети про надання банківських послуг відповідачка погодилась, що Заява-анкета разом із правилами користування карткою, тарифами, графіком платежів та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, а також є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, інформаційного листка та тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку.
В Паспорті споживчого кредиту своїм підписом відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані входячи з обраних нею умов кредитування.
Відповідачці було відкрито поточний (картковий) рахунок з отриманням електронного платіжного засобу у вигляді картки.
Відповідачка порушила умови Кредитного договору № 2024160164_CARD від 04.06.2019, станом на 23.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 19748,52 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7278,06 грн., заборгованості за відсотками - 845,49 грн., заборгованості за прострочене тіло кредиту - 7021,94 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 4603,03 грн.
19 липня 2024 року позивач звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення через неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором до ОСОБА_1 , однак, 05.08.2024 досудова вимога була повернута позивачу з причин закінчення встановленого терміну зберігання.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд уклали кредитний договір. Сторонами було погоджено всі істотні умови договору та відповідачка була ознайомлена з ними, про що свідчить її підпис. Банк надав відповідачці кредитні кошти, але відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконала свого зобов'язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має право вимагати в судовому порядку.
Визначаючи розмір заборгованості, районний суд не погодився з вимогою банку про стягнення заборгованості за прострочене тіло кредиту та прострочені відсотки. Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті в Заяві-анкеті від 04 червня 2019 року та в Паспорті споживчого кредиту.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає, з огляду на наступне.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому,в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальнихзасад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.06.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2024160164, шляхом підписання останньою Заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2024160164_CARD, на підставі якої банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.
Відповідно до умов Заяви-анкети, клієнт перед оформленням електронної платіжної картки підтвердила та погодилась із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннямидоговорів та усіх додатків до них, які є невід'ємною частиною даної заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк.
В Заяві-анкеті визначені умови обслуговування кредитної лінії. За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід'ємною частинною та додатком до договору. На дату укладання заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць, а впродовж пільгового періоду становить 0.01% річних.
Заява-анкета є невід'ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті банку.
На виконання умов договору АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю, а саме, відкрило картковий рахунок на ім'я відповідачки та надало відповідну суму кредиту. Відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що і спричинило виникнення заборгованості.
Позивач направив на адресу відповідачки вимогу про погашення заборгованості, однак відповідачка погашення заборгованості не здійснила, чим порушила права позивача.
Відповідно до розрахунку позивача, станом на 23.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 становить 19748,52 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7278,06 грн., заборгованості за відсотками - 845,49 грн., заборгованості за прострочене тіло кредиту - 7021,94 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 4603,03 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими процентами, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту та прострочених процентів є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст.626ЦКУкраїни).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст.1055ЦКУкраїни).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1ст.207ЦКУкраїни).
Таким чином, ОСОБА_1 , підписавши Анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклала з позивачем договір про надання банківських послуг, що підтвердила своїм підписом на анкеті-заяві. Факт укладання цього договору, отримання кредитних коштів та користування ними за допомогою отриманих від позивача кредитних карток відповідачка не спростувала.
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).
Банк виконав передбачені договором зобов'язання надавши відповідачу кредит у вигляді ліміту на кредитну картку.
Як вбачаєтьсяз наданих позивачем доказів, ,відповідачка систематично використовувала кредитні кошти та тривалий час проводила повернення отриманих коштів 11-46).
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки перед банком за вказаним кредитним договором, станом на 23.07.2024, становить 19748,52 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту - 7278,06 грн., заборгованості за відсотками - 845,49 грн., заборгованості за прострочене тіло кредиту - 7021,94 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 4603,03 грн.
Вказана заборгованість узгоджується з наданим до суду першої інстанції звітом-рахунком за період з 10 червня 2019 року по 23 липня 2024 року заборгованості відповідачки.
Колегія суддів вважає, що наданий позивачем звіт-рахунок за період з 10 червня 2019 року по 23 липня 2024 року, який містить інформацію про рух коштів відповідача, розмір використаних кредитних коштів та розмір коштів, які були внесені в рахунок погашення заборгованості, відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підставидійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору), що підтверджують рух коштів являються належними, допустимими доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Наданий позивачем звіт-рахунок відображає внесення боржницею платежів в рахунок погашення заборгованості, а також в ньому деталізовано виникнення боргових зобов'язань станом на 23 липня 2024 року.
Встановивши, що банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула, суд помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, пославшись на те, що вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті в Заяві-анкеті, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.
Визначаючи розмір непогашеного тіла кредиту (фактично отриманих та використаних коштів), суд першої інстанції не врахував, що заборгованість за тілом кредиту згідно розрахунку позивача має 2 складові: поточну заборгованість (тіло кредиту на звітну дату) та прострочену заборгованість (тіло кредиту прострочене на звітну дату).
Слід зазначити, що сума кредиту вважається простроченою у разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу. Тобто, прострочене тіло кредиту - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.
Таким чином, якщо позичальник своєчасно не повертає заборгованість за фактично використаними кредитними коштами (поточним тілом кредиту), така заборгованість стає простроченою та відображається у відповідній колонці розрахунку заборгованості. Вказане стосується також і нарахування прострочених відсотків, які не були своєчасно сплачені позичальником.
З розрахунку заборгованості та звітів-рахунків про рух коштів вбачається, що відповідачка активно користувалась відкритим картковим рахунком, загальна сума витрачених нею коштів не перевищує встановлений ліміт, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту, зокрема, й щодо простроченого тіла кредиту.
Суд даним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту та процентами у повному обсязі.
Оцінивши наведені розрахунки, колегія суддів дає підстави прийняти доводи апеляційної скарги про помилковість розрахунку заборгованості, з якого виходив суд.
За такого, є підстави для задоволення позовних вимог банку в оскаржуваній частині, стягнення на його користь заборгованості, яка становить заборгованість за простроченим тілом кредиту 7 021,94 грн., заборгованість за простроченими відсотками 4 603,03 грн.
Враховуючи, що при ухваленні рішення суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого помилково дійшов висновку про розмір заборгованості ОСОБА_1 щодо повернення отриманих від позивача коштів, рішення на підставі положень п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та задоволенням позову, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ«ОТП Банк» документально підтверджені судові витрати, сплачені банком при поданні позову до суду першої інстанції та при подані апеляційної скарги у розмірі 6 324,59 грн (1 782,59 грн + 4 542,00 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "ОТП Банк"- задовольнити.
Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та за простроченими відсотками - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та за простроченими відсотками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, заборгованість за Кредитним договором/Заявою-анкетою про надання банківських послуг № 2024160164_CARD від 04 червня 2019 року, станом на 23 липня 2024 року, яка становить заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 7 021 (сім тисяч двадцять одна) гривня 94 (дев?яносто чотири) копійки та заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 4 603 (чотири тисячі шістсот три) гривні 03 (три) копійки.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: 01033 м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, судові витрати у розмірі 6 324 (шість тисяч триста двадцять чотири) гривні 59 (п?ятдесят дев?ять) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: