Провадження № 22-ц/803/2012/25 Справа № 205/5370/24 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Кошара О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про самовідвід суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2024 року АТ “ПУМБ» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року задоволено позовні вимоги АТ “ПУМБ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ» заборгованість за Кредитним договором №200862294602 від 06 вересня 2017 року, станом на 01 лютого 2024 року у загальному розмірі 92 595 грн. 57 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 55 012 грн. 44 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 37 583 грн. 13 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “ПУМБ» понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року. Заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - задоволено. Відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року - до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року (а.с.138-140).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року закінчено дії з підготовки справи до розгляду та призначено справу до розгляду на 25 лютого 2025 року на 10 годину 40 хвилин (а.с.141, 142).
24 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до Дніпровського апеляційного суду заяву про відвід суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., посилаючись на сумніви в неупередженості та об'єктивності суддів, оскільки вказані судді розглядали справу №205/7451/23 за позовною заявою АТ “Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, та, на думку ОСОБА_1 , під час розгляду вказаної справи її аргументам не було надано оцінки, проігноровано її доводи. Вважає, що судді Єлізаренко І.А., Свистунова О.В. є таким, яким вона не може цілком та повністю довіряти, наведені у заяві обставини сформували у неї сумніви в неупередженості та об'єктивності суддів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року у задоволенні заяви Митрофанової О.Ю. про відвід суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року у справі за позовом АТ “Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді.
Згідно частини 1 статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 1, 2, ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі “Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з, зокрема, об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (іншими словами чи не викликала поведінка судді об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача) (“Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series A №255, пп. 28 та 30, «Wettstein проти Швейцарії», №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до роз'яснень ЄСПЛ у справах “Мікаллеф проти Мальти», “Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Враховуючи, що ОСОБА_1 зазначала про недовіру суддям Єлізаренко І.А. та Свистуновій О.В., з метою уникнення сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості суддів у цій справі, судді Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.вважають за необхідне взяти самовідвід, справу передати до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 36-41 ЦПК України, колегія суддів
Взяти самовідвід суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. у справі №205/5370/24 апеляційне провадження №22-ц/803/2012/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства “Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Справу передати до Дніпровського апеляційного суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 25 лютого 2025 року.
Повний текст ухвали суду складено 26 лютого 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова