Провадження № 33/803/540/25 Справа № 208/8025/24 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
24 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., розглянувши у присутності захисника Серебрякова Ернеста Сергійовича апеляційну скаргу захисника Серебрякова Е.С., у інтересах ОСОБА_1 , подану на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановила:
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, також визначено зобов'язання сплати ним судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Відповідно до змісту постанови, 30.07.2024 року о 18:40 год. в м. Кам'янське на перехресті №40 вул. Ковалевича водій ОСОБА_2 керував автомобілем Шевроле д/з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому порядку із застосуванням технічною приладу Alcotester Drager 6810, результат 2.30 ‰, тест №2315. Від керування відсторонений. Водій ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись зі змістом постанови суду першої інстанції захисник Серебряков Е.С. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить про скасування постанови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року та ухвалення нової постанови, якою провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції взяв на себе функцію сторони обвинувачення змінивши обсяг інкримінованого правопорушення.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП.
Апелянт звертає увагу, що працівник поліції склав 2 різних протоколи про адміністративне правопорушення, які містять невідповідність обставинам справи, суттєві розбіжності та неіснуючий пункт ПДР України - п. 2.5.а, крім цього в протоколі не правильно зазначено марку транспортного засобу.
Захисник зазначає, що в розділі тимчасово вилучені документи взагалі не вказано відомості про вилучені документи, посвідчення водія відповідної категорії, а в оригіналі протоколу № 830083, який був направлений до суду чітко зазначено, що документи не вилучались.
Разом з тим, в оригіналі протоколу в розділі «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла) зазначено: НІ (ст. 126. ч. 1 серія ЕНА № 2718526, а в протоколі, який отримав ОСОБА_4 в розділі «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла) працівником поліції зазначено просто слово ні.
Також зауважує, що в протоколі не зазначено назву суду, у якому буде розглядатися дана адміністративна справа.
Більше того ОСОБА_1 не було роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України.
Сторона захисту звертає увагу щодо відсутності безперервного відеофіксування всупереч ЗУ « Про національну поліцію».
Крім того, з відеофіксації видно, що працівник поліції почав складати протокол тільки на 26 хвилині з моменту початку відеофіксації, тому час складання протоколу не відповідає дійсності.
Під час апеляційного розгляду справи захисник Серебряков Е.С. підтримав подану стороною захисту апеляційну скаргу і просив про скасування постанови суду та про закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КпАП України.
Перевіривши витребувані із Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України, вислухавши захисника, дослідивши доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за такими підставами.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 830083 від 30 липня 2024 року; відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів “Drager Alcotest 6810»; направленням на огляд водія з метою виявлення стану аклогольного сп»яніння; результат тестування на алкоголь від 30.07.2024, де у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп'яніння 2.30 ‰; довідкою заступника начальника САП КРУП, згідно якої ОСОБА_1 не отримував водійське посвідчення, рапортами працівників поліції; письмовими поясненнями свідків.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 830083 від 30 липня 2024 року о 18:40 год. в м. Кам'янське на перехресті №40 вул. Ковалевича водій ОСОБА_2 керував автомобілем Шевроле д/з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому порядку із застосуванням технічною приладу Alcotester Drager 6810, результат 2.30 ‰, тест №2315. Від керування відсторонений. Водій ОСОБА_1 порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що оригінал протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №830083 відрізняється від його копії в частині визначення визначення пункту правил дорожнього руху України.
В свою чергу, вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та містять всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається.
Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу. Кваліфікуюча ознака керування транспортним засобом в стані алкогольного сп»яніння, яка має місце в діях водія ОСОБА_1 , доводиться зібраними по справі доказами.
Наявні в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення та його копії неточності та розбіжності жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не є підставами для скасування оскаржуваної постанови. Належність встановлених даних можливо перевірити шляхом їх співставлення з наявними у матеріалах справи доказами.
Також не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції при складанні протоколів про адміністративну відповідальність не роз'яснювались права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, так як спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, де ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що йому було роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. До того ж, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 реалізував свої права та скористався правом на юридичну допомогу адвоката.
Щодо доводів про відсутність безперервного відеофіксування, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р. включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Вказана вимога передбачає саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду певної особи на стан сп'яніння.
В даному випадку, відеозапис є послідовними та повністю відображає обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, узгоджується з іншими дослідженими судом доказами, а тому визнається належним та допустимим.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які є належними, допустимими та достатніми для підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Судом правильно встановлені обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, надано належну оцінку доказам у справі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах.
Під час дослідження матеріалів справи, апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Порядку та Інструкції, які мали б наслідком закриття провадження у справі.
При розгляді справи порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладене у межах строків, передбачених ст.38 КпАП України, з урахуванням характеристики особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставин справи, його вид та розмір відповідають межам санкції ч.1 ст.130 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги захисника Серебрякова Е.С. у інтересах ОСОБА_1 не спростовують встановлених судом обставин, суперечать наявним у справі доказам і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановила:
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Серебрякова Ернеста Сергійовича, у інтересах ОСОБА_1 , - без задоволення.
Постанова є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.В.Рябчун