Провадження № 22-ц/803/2600/25 Справа № 199/6123/24 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Сахарова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року, -
05.08.2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди, в якому позивачка просила визнати договір, укладений позивачкою та відповідачкою 05.06.2024 року № 09 незаконним та недійсним, із застосуванням наслідків недійсності.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки вартість суми договору у подвійному розмірі - 18 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуті витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 436 грн.
03.12.2024 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що Договір від 05.06.2024 року № 09 є незаконним та недійсним в силу вимог ст.203 ЦК України, оскільки відповідачкою 05.06.2024 року разом з Договором було надано для підписання Акт прийому-передачі робіт від 06.06.2024 року, без жодних зауважень.
Крім того, суд першої інстанції не врахував того факту, що позивачка була введена в оману, оскільки вважала, що буде акції - 50% від найнижчої ціни.
А коли прийшла додому та ретельно прочитала Договір від 05.06.2024 року № 09, то написала відповідачці Претензію та звернулась до поліції.
16.12.2024 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у стягненні коштів на професійну правничу допомогу.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що її пенсія складає 2 980 грн., а тому стягнута судом сума правової допомоги для неї дуже велика, а тому просить судове рішення скасувати та відмовити у стягненні зазначеної суми.
Від відповідачки ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Дрозд Р.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України.
У відзиві зазначено, що доводи позивачки не відповідають дійсності.
Позивачка усно чи письмово для досудового врегулювання спору не зверталась.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував до спору актуальну практику Верховного Суду, а тому не має правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення, з яких вбачається, що позивачка наполягає на той позиції, що висловлена нею у позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення та додаткове рішення.
Позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Дрозд Р.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
05.06.2024 між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 09 на виконання робіт (а.с.21).
Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах, передбачених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи, які зазначені у Замовленні та Кошторисі (далі - Конструкції), які є невід'ємними частинами цього договору, якщо це обумовлено сторонами, транспортування і установку Конструкції за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пункти 1.2 та 1.3 Договору передбачає, що роботи кожного разу обговорюються Сторонами у Замовленні та Кошторисі, які є невід'ємними частинами цього договору. Замовлення містить вартість робіт та матеріалів, строк виконання робіт, відомості про додаткові роботи, зокрема, про доставку та монтаж Конструкції на території Замовника, адресу такої території, строк гарантії, застереження. Кошторис містить повну інформацію про матеріали, які будуть використані Підрядником, їх характеристики, асортимент відповідно номенклатури, довідників виробника, Підрядника. Сторони можуть передбачити за цим договором більше одного Замовлення.
Відповідно до п. 2.2 Договору, вартість робіт та матеріалів встановлюється Сторонами за кожним завданням окремо в Замовленні.
Пункт 5.1 Договору передбачає, що оплата вартості робіт за кожним завданням проводиться окремо двома платежами: 70% вартості робіт та матеріалів оплачується Замовником Виконавцю з моменту узгодження Замовлення та Кошторису (п.п. 5.1.1. Договору); вартість робіт та матеріалів, що залишилась оплачується Замовником Підряднику від моменту повідомлення про готовність роботи, але не пізніше дати отримання результатів робіт (п.п. 5.1.2 Договору).
Згідно п. 6.1 Договору, Підрядник по готовності робіт повідомляє Замовника про таку готовність і повідомляє про дату та час прийому-передачі робіт. У разі узгодження Сторонами у Замовленні доставку, установку Конструкції у Замовника приймання робіт відбувається у зазначеному в Заявці місці, а в усіх інших випадках у Підрядника, при цьому, до доставки та установки Конструкції на вимогу Підрядника Замовник зобов'язаний прийняти готовність Конструкції на території підрядника та в подальшому прийняти лише роботи з доставки та установки Конструкції.
Пункт 6.2 Договору передбачає, отримавши таке повідомлення Замовник зобов'язаний сплатити повну вартість робіт та матеріалів Підряднику, забезпечити явку уповноваженого представника. У разі неможливості явки у вказану в порядку п. 6.1 дату та час представника Замовника - погоди із Підрядником інший час та дату.
Акт прийому-передачі підписаний Сторонами (їх уповноваженими представниками) є доказом належного виконання Підрядником умов цього договору і прийомом їх Замовником (п. 6.6 Договору).
05.06.2024 між сторонами на виконання умов договору було укладено додаток до договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024, а саме Замовлення, у відповідності до якого сторони погодили виготовлення деталей пам'ятника з граніту А - 1*50*5, Т - 50*20*15, Ц - 1*10*5 на загальну суму 9 000,00 грн.
Також, на виконання умов цього договору між сторонами було підписано Кошторис, який є додатком до договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024 та Прейскурант (послуги, додаткові роботи, не включені до кошторису).
06.06.2024 між сторонами по справі підписано Акт прийому-передачі робіт, за яким позивач без зауважень прийняла замовлення за Договором №09 на виконання робіт від 05.06.2024.
Зі змісту укладеного сторонами договору не вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було. Не містять вони і будь-яких інших несправедливих умов.
Перед погодженням договору позивач міг безперешкодно ознайомитися з умовами договору та взятими на себе зобов'язаннями відповідача, а також був вправі підписувати такий договір чи вибрати іншого підрядника.
Зміст, умови спірного договору не є агресивними, несправедливими та не могли позивача ввести в оману.
Відповідач запропонувала позивачу свої умови договору, які позивач добровільно прийняла та погодилася з ними, про що свідчить власноручний підпис у спірному договорі.
Підписаний позивачем договір та додатки до нього містять інформацію щодо основних характеристик пам'ятника та його оплати.
Крім того, за умовами оспорюваного договору, наявний обов'язок відповідача щодо виготовлення пам'ятника, обов'язку встановлення пам'ятника договір не містить.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність умислу введення її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, наявності активних, пасивних дій з боку недобросовісного відповідача.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору №09 на виконання робіт від 05.06.2024 та нарахування збитків у подвійному розмірі, а також про стягнення 150 000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.
Але з такими висновками не може погодитись колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Як поясняла позивачка, 05.06.2024 року вона прийшла до відповідачки після того як побачила рекламу, де було зазначено про виготовлення пам'ятника зі знижкою 50 %. Позивачка вважала, що у цю ціну входить також весь комплекс послуг, тобто виготовлення пам'ятнику, його перевезення та установка на цвинтарі, про що вона говорила з відповідачкою. Відповідачка усно підтвердила зазначені обставини та запропонувала підписати відповідний договір.
Після підписання договору, вже на наступний день вдома позивачка прочитала весь договір та побачила, що цей договір не відповідає їх усній домовленості, оскільки ціна зазначена лише за виготовлення пам'ятнику, а всі інші послуги підлягають подальшому фінансуванню. Тобто умови, що були викладені у договорі не відповідали її внутрішній волі, оскільки, на фінансування договору у цьому вигляді вона просто не мала можливості, про що позивачка повідомила відповідачку, але останні відмовилась добровільно розторсати укладений договір.
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як зазначила позивачка, її волевиявлення було на укладення договору з ціною 9 000 гривень, оскільки на укладання договору з більш високою ціною у неї не було волі, оскільки не було таких грошей.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, Договір, укладений 05.06.2024 між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 № 09 на виконання робіт, як укладений без додержання вимог ч.3 ст.203 ЦК України має бути визнаний недійсним, із застосуванням наслідків недійсності правочину, а саме стягнення з відповідачки на користь позивачки сплаченого авансу у розмірі 6 300 гривень.
Для стягнення з відповідачки на користь позивачки подвійного вартості Договору (9 000 грн.) у розмірі 18 000 гривень не має правових підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб, мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
У справі, що розглядається, позивачка не отримала шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), оскільки судом Договір, укладений 05.06.2024 між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 № 09 на виконання робіт визнається недійсним, з застосуванням наслідків недійсності правочину, а тому позивачка не має правових підстав на відшкодування моральної шкоди.
При таким обставинах апеляційна скарга на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 рокупідлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення.
Щодо додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачкою по справі не підлягають стягненню з позивачки, а тому додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року підлягає скасуванню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір, укладений 05.06.2024 між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 № 09 на виконання робіт.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 6 300 (шість тисяч триста) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 25.02.2025 року.
Судді: