Провадження № 11-кп/803/1264/25 Справа № 210/1763/24
26 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
26 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 5 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 ,до 13 квітня 2025 року включно, -
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 5 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 ,до 13 квітня 2025 року включно. Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до довічного позбавлення волі, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На зазначену ухвалу суду захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 13 квітня 2025 року включно.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до довічного позбавлення волі. Судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілу, а також вчинити інший злочин.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 5 ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України, за які законом передбачено покарання до довічного позбавлення волі, а тому наявний ризик переховування від суду, з метою ухилення від можливого суворого покарання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції, що ризик впливу на свідків продовжує існувати й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги захисника були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: