Провадження № 22-ц/803/3323/25 Справа № 201/14621/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Демидова С.О.,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2024року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом проти ОСОБА_2 , в якому вимагав розірвати шлюб, укладений між сторонами.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що 16 липня 1994року між ним та відповідачкою було укладено шлюб. Спільних дітей не мають. Починаючи з 1997року сторони фактично припинили шлюбні стосунки, спільного побуту не мають, проживають окремо.
Вказував, що на момент подання позовної заяви відповідачка проживає постійно на території російської федерації, а тому звернувся до суду першої інстанції за місцем свого проживання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу визнано неподаною та повернуто позивачу.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наданого жодного доказу чи обґрунтованого пояснення, чому підсудність визначена саме за ст. 28 ЦПК України, не надано доказів про утримання малолітніх або неповнолітніх дітей, поганого стану здоров'я, домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Крім того, немає обґрунтування, що саме в Соборному районі міста Дніпра, знаходилось останнє відоме місце проживання відповідачки або її майно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
10 січня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024року.
В апеляційній скарзі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклав вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги те, що на час розгляду даного спору, між Україною та російською федерацією немає діючого міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах, а позивач не може з поважних причин виїхати до місця проживання відповідачки на територію країни-агресора.
Зазначав, що позивач не має іншого, передбаченого законом способу поновити свої права, які порушуються його перебуванням у шлюбі з відповідачкою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачка не скористалась своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
13 лютого 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що 16 липня 1994року між ним та відповідачкою було укладено шлюб. Спільних дітей подружжя не мало. Починаючи з 1997року сторони фактично припинили шлюбні стосунки, спільного побуту не мають, проживають окремо.
На момент подання позовної заяви відповідачка проживає постійно на території російської федерації, позивач не може з поважних причин виїхати до місця проживання відповідачки на територію країни-агресора, а тому ОСОБА_1 звертається до суду першої інстанції за місцем свого проживання.
Згідно відповіді Державної міграційної служби України, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не встановлено (а.с.10).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачем не наданого жодного доказу чи обґрунтованого пояснення, чому підсудність визначена саме за ст. 28 ЦПК України, не надано доказів про утримання малолітніх або неповнолітніх дітей, поганого стану здоров'я, домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія "підсудність" застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1статті 75-77 Закону України "Про міжнародне приватне право").
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статей 60, 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону України "Про міжнародне право").
Частиною першою статті 75 Закону України "Про міжнародне право" встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема згідно із пунктом 12 частини першої цієї статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022року, дія якого триває до теперішнього часу.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Згідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Оскільки у даному випадку позов поданий за місцем офіційної реєстрації позивача, так як у нього відсутня фізична можливість з поважних причин виїхати до місця проживання відповідачки, то відповідно до вказаних норм цивільного процесуального права позивач звернувся з позовом про розірвання шлюбу до належного суду, а зазначені судом в ухвалі мотиви мають формальний характер, що не впливає на можливість розгляду справи.
При поданні позовної заяви до суду позивач дотримався вимог ЦПК України, а саме частини другої статті 28 ЦПК України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес (ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для повернення позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до ухвалення помилкової ухвали.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2025року.
Судді: