Провадження № 22-ц/803/1878/25 Справа № 212/9856/24 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
25 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року,-
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в шкідливих умовах. Тривалий час роботи негативно вплинули на стан його здоров'я, спричинивши виникнення професійних хронічних захворювань, за фактом якого було проведено розслідування. Відповідно до висновку МСЕК від 28.07.2020 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями та третю групу інвалідності безстроково.
Таким чином, через хронічні професійні захворювання було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, який змушений багато часу проводити у лікарнях, що позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Через хронічні професійні захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, його турбує приступоподібний кашель, важкість у грудях, щоденні приступи задухи, періодичний головний біль, періодичний біль і обмеження рухів у поперековій ділянці, загальна слабкість. Окрім того, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах
Просив стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 500000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів та витрати на правову допомогу.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопда 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «КЗРК» на користь ОСОБА_1 260 000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з АТ «КЗРК» 2600,00 грн. судового збору на користь держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, терпить фізичний біль та відчуває душевні страждання, вимушений постійно проходити курси лікування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 представник відповідача адвокат Майтак Ю.В. не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо невмотивованості судового рішення, вважає його законним і обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з червня 1977 по жовтень 2007 року позивач працював на різних посадах ВО «Кривбасруда» та АТ «КЗРК» на підземних дільницях і виконував роботи (трудова книжка а.с. 9-13), в умовах дії шкідливих факторів, які перевищували гранично допустимі концентрації, внаслідок чого отримав професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ступеня, нейросенсорна приглуховатість другого ст. (з помірним зниженням слуху), як вбачається із акту розслідування хронічного професійного захворювання №10 від 09.03.2009 року (а.с.4-7).
Згідно вищевказаного акту причинами виникнення хронічних професійних захворювань позивача є: робота впродовж 30 років 04 місяці в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК.
Згідно з довідкою Обласної Медико - соціальної експертної комісії № 2 від 25.07.2024 року, ОСОБА_1 при первинному огляді безстроково встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності 65%, з яких: 35% - по ХОЗЛ; 20% - по туговухості з 25 липня 2020 року безстроково. (а. с. 8)
Відповідно до рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно - курортного лікування.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09 березня 2009 року причиною виникнення у позивача професійних захворювань є: робота впродовж 30 років 04 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК. Пил із вмістом вільного двуоксиду кремнію від 10% до 70% в концентрації 4,2 мг/м3 до 21,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. (а.с.4-7).
Отже, роботодавець АТ «КЗРК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача АТ «КЗРК» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 березня 2009 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення АТ «КЗРК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 260 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.
Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, пропрацювавши на підприємстві у шкідливих умовах праці місяців, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65%, безстроково, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану.
Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров'я не спостерігається.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 30 років 04 місяців на АТ «КЗРК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 260 000,00 грн. до 380 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «КЗРК» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2600,00 грн. до 3800,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача АТ «КЗРК» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 5 700,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3800,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду не оскаржене і не переглядається.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 260 000,00 гривень до 380 000 (трьохсот вісімдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов?язкових платежів.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 2600,00 гривень до 3800 (трьох тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 5 700,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: