Справа № 234/681/22
Провадження № 2/202/237/2025
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.
за участю секретаря судового засідання - Куліш А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
24 січня 2022 року позивачка звернулась до Краматорського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 07.07.2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу подружжям 26.06.2020 року було придбано автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об?єм двигуна 1999 см.куб. та 11.06.2020 року однокімнатну житлову квартиру загальною площею 37,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на які було оформлено на відповідача ОСОБА_2 . На початку червня 2021 року сторони проживати окремо та рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18.08.2021 року їх шлюб було розірвано.
Позивачці стало відомо, що 10.06.2021 року відповідач без її згоди здійснив відчуження їх автомобіля - HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску р/н НОМЕР_1 , кошти за продаж якого він їй не передавав.
Домовленості про поділ спільного майна відсутні, згоду на здійснення продажу спільного автомобіля вона не надавала, шлюбний договір вони не укладався.
Відповідач особисто користується їх спільною квартирую, зробив її повністю непридатною для житла, оскільки оборудував цю квартиру під стоматологічний кабінет, де здійснює прийом пацієнтів та до теперішнього часу особисто користується їх спільним автомобілем HYUNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 , незважаючи на те, що зареєстрував його на іншу особу. Посилаючись на вважає доцільним зробити поділ їх спільного майна,
стягнувши з відповідача частину вартості автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, як компенсація за належну їй частку майна, яке було спільною власністю подружжя та відчужене без її згоди, яка дорівнює 310075,00 грн.
та визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_2 вартістю 176 380,00 грн.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами в частині стягнення вартості проданого автомобіля, відповідач, скориставшись своїм право подав відзив на позовну заяву, згідно якого не заперечував про купівлю зазначеного майна під час шлюбу за спільні кошти подружжя, визнав позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на частки квартири, однак заперечив проти стягнення з нього частини вартості автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, який мав реєстраційний номер НОМЕР_1 як компенсації за належну їй частку майна у розмірі 310 075,00 грн., оскільки договір про відчуження автомобіля був укладений 10.06.2021 року, тобто, у той час, коли сторони перебували у шлюбі. Позивачка була присутня при укладанні та перереєстрації вказаного транспортного засобу, була обізнана про правочин та отримала від відповідача всю суму від продажу спільного авто. Доказів відсутності її згоди на переоформлення авто, вчинення правочину відповідачем в супереч інтересам сім'ї позивачем не надано, у зв'язку з чим вважає, що позивач не спростувала презумпцію правомірності дій одного з подружжя при укладанні правочинів, не довела наявність обставин відчуження спірного автомобілю без її відома, а також, продовження користування відповідачем вказаним майном після його реєстрації на іншого власника.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України, представником позивача подано відповідь на відзив, аргументами якого було те, що продаж автомобіля з погодження ОСОБА_1 і отримання нею частини грошових коштів не відповідає дійсності, оскільки фактичні шлюбні було припинені 01.06.2021 року, коли ОСОБА_1 пішла з дитиною від ОСОБА_2 і повідомила останнього про свій намір розірвати їх шлюб, з цього дня сторони припинили свій спільний бюджет. 10.06.2021 року ОСОБА_2 з метою приховування їх спільного майна, перереєстрував зазначений транспортний засіб на свого
одногрупника по навчанню і на той час друга їх родини - ОСОБА_3 , однак з 10.06.2021 року і по теперішній час ОСОБА_4 одноосібно користується їх спільним автомобілем HYUNDAI TUCSON, який в теперішній час переховує в одному з гаражів АГК «Запорожець», розташований поруч з місцем проживання його матері, за адресою: АДРЕСА_3 . У зв'язку з чим просив про повне задоволення позовних вимог.
Сторони у судове засідання не з'явилися, їх представниками подано заяви про проведення розгляду справи без їх участі, в яких вони підтримали заявлені позиції.
Додатково представником відповідача подано письмові пояснення, згідно яких зазначив, що Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 7 вересня 1998р. №1388 не передбачає надання такого письмового документу як згода іншого з подружжя на проведення перереєстрації транспортного засобу для проведення реєстраційних дій. Відсутність письмової згоди Позивача на здійснення перереєстрації транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску у документах, які стали підставою для перереєстрації у РСЦ ГСЦ МВС, не підтверджує відсутності її фактичної згоди на вчинення вказаного правочину. Вважає, що позивачка не спростувала презумпцію правомірності дій одного з подружжя при укладанні правочинів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.07.2017 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований виконкомом Сергіївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, актовий запис №23.
Під час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано майно:
-однокімнатна квартира загальною площею 37,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
-автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, об'єм двигуна 1999 см.куб., який мав реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року у справі №234/7724/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення набрало законної сили 20.09.2021р.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідач не заперечував проти купівлі зазначеного майна під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а також визнав позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на частки квартири, у зв'язку з чим, зважаючи наявність для того законних підстав, передбачених ст. 60, ст. 70 СК України, суд вважає, що ці вимоги підлягають до задоволення.
Щодо стягнення компенсації вартості частини проданого транспортного засобу, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, під час перебування позивача та відповідача у шлюбі, 10.06.2021 автомобіль марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, об'єм двигуна 1999 см.куб., який мав реєстраційний номер НОМЕР_1 був відчужений ОСОБА_2 згідно договору купівлі- продажу транспортного засобу№ 14432021/2625274 від 10.06.2021.
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно чт. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Цей підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.10.2020 року у справі № 483/812/19 ( провадження № 61-20774св19 ).
Відповідно до висновку зі звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 09.08.2021 року ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, об?єм двигуна 1999 см. куб. становить 620150,00 грн.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсної вартості спірного транспортного засобу та не спростовано належними доказами визначений висновком експерта розмір його вартості, правом ініціювання перед судом призначення відповідної експертизи для з'ясування таких обставин відповідач не скористався.
Договір купівлі-продажу, який надано суду в порядку витребування доказів, не відображає ринкової ціни транспортного засобу.
Інших доказів за правилами ст.ст. 76-81 ЦПК України відповідачем не надано.
Як встановлено судом, 10.06.2021 відповідачем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу який було придбано за спільні кошти подружжя, в той час як через 4 дні 14.06.2021 позивачка звернулася до суду із заявою про розірвання шлюбу.
При цьому, згода від позивачки на відчуження спільного автомобіля, яка згідно ч. 3 ст. 65 СК України, стосовно цінного майна при укладенні договору, який потребує державної реєстрації, мала бути нотаріально засвідчена в матеріалах справи відсутня, відповідно договору купівлі-продажу продавцем є лише відповідач ОСОБА_2 , у зв'язку з чим суд дійшов до переконання, що відповідач здійснив відчуження автомобіля без згоди дружини, про що їй не було відомо. Кошти від реалізації автомобіля, який було придбано у шлюбі та який є спільною сумісною власністю подружжя, позивачка не отримала.
Враховуючи, що спірний транспортний засіб сторонами придбано за час перебування в зареєстрованому шлюбі та він належить до спільного майна подружжя, відповідач здійснив його продаж без отримання згоди позивачки, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 310 075,00 грн. ( від вартості автомобіля відповідно до висновку зі звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 09.08.2021 року) в рахунок компенсації вартості частини спірного транспортного засобу, виходячи з його ринкової (дійсної) вартості, а тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Про наявність інших судових витрат, окрім сплаченого судового збору, у заявах по суті не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354 і 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати однокімнатну житлову квартиру загальною площею 37,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, об?єм двигуна 1999 см.куб., який до 10.06.2021 року мав реєстраційний номер НОМЕР_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку однокімнатної житлової квартири загальною площею 37,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 частину вартості автомобіля марки HYUNDAI TUCSON, 2020 року випуску, як компенсацію за належну їй частку майна, яке було спільною власністю подружжя та відчужене без її згоди, яка дорівнює 310075,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4864,55 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.02.2025 року.
Суддя О. В. Маринін