26 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/19102/21
адміністративне провадження № К/990/5393/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року
у справі №420/19102/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Зерно»
до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
11 лютого 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №420/19102/21.
13 лютого 2025 року Верховний Суд визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та залишив касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, документу про сплату судового збору та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
24 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли документ про сплату судового збору, уточнена касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому скаржник посилається на первинне звернення із касаційною скаргою в межах визначеного законом строку, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та на практику Вищого адміністративного суду України. Крім того, скаржник зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що вперше подана касаційна скарга була повернута ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року, вдруге скаржник звернувся з касаційною скаргою лише через десять місяців, а саме 11 лютого 2025 року.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У клопотанні про поновлення строку не зазначено обставин, що унеможливлювали своєчасно надати до суду касаційну скаргу. Цитування норм Закону без посилання на конкретні обставини, які стали причиною пропуску строку, не можуть бути належними, обґрунтованими та поважними підставами для поновлення пропущеного строку.
Крім того Суд зазначає, що посилання на практику Вищого адміністративного суду України є не актуальним.
У клопотанні про поновлення строку скаржник зазначає, що якби Суд залишив касаційну скаргу без руху, надавши строк для усунення недоліків, то відповідач мав можливість своєчасно усунути недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків, крім клопотання про поновлення строку та документу про сплату судового збору, скаржник мав надати уточнену касаційну скаргу, натомість скаржник 24 лютого 2025 року надав ідентичну за змістом касаційну скаргу, яка була подана 11 лютого 2025 року, чим не усунув недоліки в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на звернення із касаційною скаргою, не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 13 лютого 2025 року щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 243, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити в задоволені клопотання Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №420/19102/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Зерно» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіР.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк