26 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/2826/23
адміністративне провадження № К/990/4124/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 320/2826/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 320/2826/23.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник цитує частину п'яту статті 333 КАС України та зазначає, що КАС України встановлює два строки звернення до суду з касаційною скаргою: або протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, або протягом одного року з дня складання повного тексту судового рішення, якщо скарга не подана протягом тридцяти днів з поважних причин. При цьому, КАС України не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов'язаний звернутися до суду, якщо ним з поважних причин пропущений тридцятиденний строк. Так, КАС України передбачає право звернутися зі скаргою протягом одного року, якщо тридцятиденний строк пропущено з поважної причини. Крім того, скаржник посилається на практику Верховного Суду щодо поновлення строку звернення до суду. Також скаржник просить урахувати те, що стабілізаційні та екстрені відключеннями електроенергії, спричинені масованими ракетними атаками на енергетичну інфраструктуру України, призводять до некоректної роботи інформаційно-комунікаційних системи ДПС, в тому числі, які забезпечують документообіг. Крім того, просить урахувати кадрові зміни у відділі супроводження судових спорів за матеріалами позапланових перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у м. Києві та великим навантаженням на юристів.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як було установлено, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 13 березня 2024 року у відкритому судовому засіданні, в повному обсязі виготовлено 13 березня 2024 року, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв'язку лише 29 січня 2025 року.
Водночас наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Посилання скаржника на частину п'яту статті 333 КАС України є безпідставним, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку. Натомість не встановлено можливість незастосування до таких суб'єктів строку на касаційне оскарження судових рішень, визначеного статтею 329 КАС України, який становить тридцять днів. Зазначена норма так само не встановлює наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Верховний Суд також неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Водночас жодних доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржником не надано.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що його посилання на труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників контролюючого органу (зокрема, велике навантаження його працівників) не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Отже, станом на 26 лютого 2025 року недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 320/2826/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко