25 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 400/10114/23
адміністративне провадження № К/990/51004/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арт-Строй"
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року (судді: Єщенко О.В., Крусян А.В., Яковлєв О.В.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Арт-Строй"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Арт-Строй" (далі також - Позивач, ТОВ ТК "Арт-Строй") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі також - Відповідач 1, ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі також - Відповідач 2, ДПС) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 4 липня 2023 року №6855/2023 Відповідача 1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі також - ПДВ) юридичної особи ТОВ ТК "Арт-Строй";
- зобов'язання Відповідача 2 поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК "Арт-Строй" з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ ТК "Арт-Строй".
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2023 року позов задовольнив:
- визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС №6855/2023 від 4 липня 2023 року про анулювання реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТОВ ТК "Арт-Строй";
- зобов'язав ДПС поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників у системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй";
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Скасовуючи спірне у справі рішення суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що Позивач здійснив усі можливі заходи для дотримання законодавства під час реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Неможливість формування податкових зобов'язань та податкового кредиту у зазначений період була спричинена військовою агресією. Тому цей період не може бути включений до строку 12 послідовних податкових місяців, протягом яких платник подавав декларації, що свідчать про відсутність операцій з постачання або придбання товарів для формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2024 року апеляційні скарги ДПС та ГУДПС задовольнив, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року скасував. Прийняв нове судове рішення, яким адміністративний позов залишив без задоволення.
Верховний Суд постановою від 12 вересня 2024 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з покликанням на те, що поза оцінкою й дослідженням лишились інші податкові накладні, про складення яких указував Позивач у позовній заяві, датовані починаючи з березня 2023 року (а.с.14-28), як докази, що свідчать або не свідчать про наявність підстав для анулювання реєстрації платником ПДВ. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось і те, що відповідні доводи Позивач також наводив через призму наявності форс-мажорних обставин, які на його думку, підтверджувались відповідними доказами, проте зміст рішення суду апеляційної інстанції не дає підстав вважати, що такі доводи оцінювались при ухвалені рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, як і не дає підстав вважати, що досліджувались на підтвердження цих доводів відповідні докази.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишив без задоволення, апеляційну скаргу ДПС задовольнив частково: скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПС поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй»; ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ ТК «Арт-Строй» про зобов'язання ДПС поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ відмовив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вважаючи, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині суд апеляційної інстанції указав, що підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства про зобов'язання ДПС вчинити відповідні дії спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів Позивача, які на час звернення до суду і розгляду справи не були порушені, відповідно, така вимога є заявленою передчасно.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відповідач 4 липня 2023 року прийняв рішення № 6855/2023 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК "Арт-Строй".
Підставою для прийняття рішення слугували приписи підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі також - ПК України).
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
В касаційній скарзі Позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права в частині відмови у задоволенні позовної вимоги.
Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме:
1) суд апеляційної інстанції застосував підпункт 200-1.3 пункту 2001 статті 200 ПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 820/499/16, від 18 березня 2021 року у справі № 520/984/19, від 9 серпня 2022 року №820/537/16, від 26 червня 2024 року у справі № 640/18588/19;
2) суд апеляційної інстанцій не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 815/2058/17, від 7 серпня 2019 року у справі № 815/1504/17, від 17 грудня 2020 року у справі № 820/499/16, від 29 січня 2021 року у справі № 646/6177/17, від 26 квітня 2021 року у справі № 820/3520/16, від 5 травня 2021 року у справі № 826/6103/16 у питанні офіційного з'ясування обставин справи та в аспекті способу відновлення порушеного права, який має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення;
3) суд не дослідив зібрані у справі докази на предмет їх відповідності обставинам справи - вільного розпорядження показником податку в СЕА ПДВ. Позивач зазначає, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для платника податків юридичних наслідків як-то: втрата індивідуального податкового номера, який використовується для сплати податку, припинення дії договору про визнання електронних документів, закриття рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів, наявних на рахунку платника ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ тощо. Відтак, установлення судом факту протиправності згаданого рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого (в разі коли має місце подія вибуття платника податків поза межі територіальної юрисдикції певного органу ДФС України) суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів.
З урахуванням цього Позивач вважає, що вимога щодо зобов'язання ДПС поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ є повністю виправданою та послідовною.
Позивач наголошує, що суд повинен був відновити порушене право шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду.
За загальним правилом скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ в судовому порядку має наслідком відсутність будь-яких правових наслідків останнього та виникнення саме у контролюючого органу обов'язку із повернення платника податку у первинне правове становище, що охоплює собою не тільки вчинення дій із поновлення реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ, але, в тому числі, і відновлення даних рахунку в СЕА ПДВ з поверненням на рахунок коштів. Такі дії повинні бути вчинені контролюючим органом самостійно за наслідками отримання судового рішення про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, без окремого звернення платника податків (постанова Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 640/18588/19).
З урахуванням цього Позивач у касаційній скарзі просить:
- скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року у справі № 400/10114/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ ТК «Арт-Строй» про зобов'язання Державної податкової служби України поновити дію реєстрації платника ТОВ «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
- прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ ТК «Арт-Строй» про зобов'язання Державної податкової служби України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ.
3.2.Доводи Відповідача 2 (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Заперечуючи вимоги касаційної скарги представник Відповідача 2 у відзиві на касаційну скаргу наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального та матеріального права при розгляді справи № 400/10114/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Також Відповідач 2 стверджує, що чинними нормами ПК України не передбачено відновлення закритого рахунку платника податків в СЕА після скасування реєстрації такого суб'єкта господарювання платником ПДВ та поновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ по отриманих податкових накладним. При цьому, за загальним правилом, визначеним статтею 43 ПК України з урахуванням положень пункту 200-1.8 ПК України, кошти обліковуються в інтегрованій картці платника податку, що анулювався як платник ПДВ, та враховуються в рахунок погашення заборгованості з податку, а за її відсутності обліковуються в інтегрованій картці платника податку як зайво зараховані кошти і можуть бути повернуті платнику на його рахунок відповідно до статті 43 ПК України.
Наголошує Відповідач й на тому, що підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства про зобов'язання ДПС вчинити відповідні дії спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів Позивача, які на час звернення до суду і розгляду справи не були порушені, відповідно, така вимога є заявленою передчасно.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Так, за змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як передбачено частинами першою, другою та третьою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Ефективний судовий захист порушених з боку суб'єктів владних повноважень прав відповідних осіб розглядається сучасною правовою доктриною як фундаментальний інструмент забезпечення принципу верховенства права. В цьому контексті, одним із найважливіших завдань адміністративного суду є справедливе вирішення спорів таким чином, аби для відновлення порушених прав особа не мала звертатися повторно до суду із новим позовом.
Подібне питання вже аналізувалось Верховним Судом у постановах від 1 червня 2022 року (справа №620/5996/21), від 9 листопада 2018 року (№ 263/15749/16-а), від 20 грудня 2018 року (справі №524/3878/16-а), від 22 березня 2019 року (справа №815/6832/15), від 1 жовтня 2019 року (справа №826/3943/16), від 23 грудня 2021 року (справа № 480/4737/19), від 8 лютого 2022 року (справа №160/6762/21), від 18 квітня 2018 року (справа № 826/14016/16), від 11 лютого 2019 року (справа № 2а-204/12), від 11 лютого 2020 року (справа № 0940/2394/18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 705/552/15-а).
З обсягу викладених у зазначених постановах обставин та мотивів суду касаційної інстанції можна резюмувати, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Повертаючись до обставин цієї справи, в світлі наведених міркувань Верховний Суд звертає увагу на те, що у межах цього касаційного провадження не є спірним питання щодо правомірності рішення від 4 липня 2023 року №6855/2023 про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК "Арт-Строй". Позивач наполягає саме на тому, що лише скасування цього рішення у судовому порядку не відновлює його права та інтереси, які були порушенні внаслідок його прийняття.
Пункт 200-1.3 статті 200-1 ПК України визначає, що у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, сума УНакл такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене).
Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 5.10 цього Положення уразі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:
1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;
2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;
3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;
4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.
Питання, яке ставить у касаційному порядку Позивач, було предметом неодноразового правового аналізу Верховним Судом, зокрема у постановах, на які є покликання у касаційній скарзі.
Так, зокрема відповідно до останньої судової практики, а саме висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 640/18588/19, за загальним правилом скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ в судовому порядку має наслідком відсутність будь-яких правових наслідків останнього та виникнення саме у контролюючого органу обов'язку із повернення платника податку у первинне правове становище, що охоплює собою не тільки вчинення дій із поновлення реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ, але, в тому числі, і відновлення даних рахунку в СЕА ПДВ з поверненням на рахунок коштів. Такі дії повинні бути вчинені контролюючим органом самостійно за наслідками отримання судового рішення про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, без окремого звернення платника податків.
Верховний Суд у справі у справі № 640/18588/19 вказав, що судові інстанції дійшли правильного висновку, що на виконання судового рішення щодо скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ контролюючий орган зобов'язаний самостійно вчинити дії із повернення платника податків у становище, що існувало до винесення протиправного акта індивідуальної дії, що включає в себе поновлення реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ; поновлення (або відкриття нового) електронного рахунка в СЕА ПДВ; відображення на такому рахунку реєстраційної суми (УНакл), яка має бути перерахована за формулою, наведеною в пункті 200-1.3 статті 201-1 ПК України, з урахуванням обставин використання наданого платнику податків права із повернення з бюджету коштів, що перевищують суму узгоджених податкових зобов'язань, та наявності підстав для сплати узгоджених податкових зобов'язань.
З урахуванням цього, є підстави вважати обґрунтованими твердження Позивача, наведені у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції не врахував наведених позицій Верховного Суду роблячи висновок про відсутність підстав для зобов'язання Відповідача 2 поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК "Арт-Строй" з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ ТК "Арт-Строй".
Натомість суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив відповідну позовну вимогу.
Посилання Відповідача у відзиві на касаційну скаргу на висновки Верховного Суду у справах №820/1053/16 та №520/5627/19 не можна визнати обґрунтованими, оскільки у останніх підставою для направлення справи на навий розгляд стало саме питання недослідження судами конкретного, зазначеного в позовних вимогах, розміру показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (в тому числі реєстраційного ліміту), тоді, як вказує зміст поданих Відповідачем 2 під час судового процесу документів, не дає підстав вважати, що такі обставини були спірними в рамках вирішення спору у цій справі.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вирішив, що наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників у системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй" з урахуванням конкретних обставин цієї справи. Рішення суду першої інстанції у цій частині позовних вимог відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Крім того, Суд вважає окремо підкреслити й те, що Відповідач 2, подаючи відзив стверджує, що підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства про зобов'язання ДПС вчинити відповідні дії спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час звернення до суду і розгляду справи не були порушені, відповідно, така вимога є заявленою передчасно.
Разом з тим, Відповідач 2 так і не зазначив про виконання судового рішення, що набрало законної сили, в розрізі правових норм, про які йдеться вище й не вказав про поновлення жодним чином порушених прав Позивача.
На користь аргументу про необхідність задоволення позовної вимоги також додатково свідчать подані представником Позивача пояснення, згідно з якими навіть після набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/10114/23 Державна податкова служба України будь-яких дій, які б вплинули, або могли б вплинути на реальне відновлення порушеного права Позивача, шляхом, який виключає необхідність повторного звернення до суду, не вчинила.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Переглянувши судові рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні постанови щодо відмови у задволенні позовної вимоги про зобов'язання ДПС поновити дію реєстрації платника ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників у системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ ТК «Арт-Строй» суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення. Тому касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356,359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Арт-Строй" задовольнити частково.
Скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2024 року в частині вирішення позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТК «Арт-Строй» з моменту скасування реєстрації зі збереженням податкових показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ ТК «Арт-Строй»..
В цій частині позовних вимог залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх