Справа № 761/38544/23 Суддя (судді) першої інстанції: Юзькова О.Л.
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Рожок В.В.
пр-к позивача Озеров О.С.
пр-к відповідача Пустовіт А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії дільничного офіцера поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві лейтенанта поліції Овчиннікова О.О. при складенні відносно ОСОБА_1 постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №010690 від 21.09.2023;
- визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №010690 від 21.09.2023 про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова від 21 вересня 2023 р. підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема, не містить доказів на підтвердження вини позивача; в оскаржуваній постанові не викладено об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП;
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково:
- постанову серії ГАБІ № 010690 від 21.09.2023 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасовано, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито.;
- стягнуто із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 536 грн. 80 копійок.;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Національної поліції у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм КУАП, при цьому наполягає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною заявою.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржує.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 лютого 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги не предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2023 року лейтенантом поліції дільничним офіцером поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві Овчинніковим О.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері порушення громадського порядку і громадської безпеки, серії ГАБІ № 010690 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 170 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 21.09.2023 о 03 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 займалась проституцією, а саме: надавала сексуальні послуги за грошову винагороду.
Так, до постанови додано пояснення самої ОСОБА_1 та рапорт ДОП Святошинського УП ГУНП у м. Києві Овчиннікова О.О., яким і складено вказану постанову, що є аналогічні за змістом викладу обставин.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП є недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Частиною 1 ст. 283 КУпАП визначений зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Наразі, постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що відповідач повинен не тільки зазначити свої твердження, але і підтвердити їх допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.181-1 КУпАП.
Так, частиною 1 ст. 181-1 КУпАП встановлена відповідальність за заняття проституцією, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та суспільної моралі.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у занятті проституцією (матеріальний склад). Проституцію можна розуміти як рід занять, що полягає у вступі людей у безладні статеві стосунки за певну винагороду в грошовій, майновій чи будь-якій іншій формі. Неодмінними ознаками проституції як складу адмінправопорушення є: добровільність; платність.
Суб'єкт адміністративного проступку - фізичні осудні особи жіночої та чоловічої статі, які досягли 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Отже, в постанові про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.181-1 КУпАП, обов'язково повинно бути посилання на систематичний вступ жінок і чоловіків у безладні статеві стосунки за винагороду, визначену в конкретній формі.
Однак, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, також відсутні відомості чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, тощо. При цьому, посилання на конкретні докази повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. У разі наявності доказів у вигляді фото чи відео фіксації, постанова повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Наразі, за своїм змістом постанова дублює зміст рапорту ДОП Святошинського УП ГУНП у м. Києві Овчиннікова О.О. (а.с.46), який не містить викладу обставин вчинення позивачкою інкримінованого їй правопорушення, не визначає конкретного місця вчинення правопорушення, свідків, тощо. Зокрема у рапорті лише зазначено, що позивачку було виявлено « 21.09.2023 о 03:30 за адресою АДРЕСА_1 , яка займалася проституцією, а саме надавала сексуальні послуги за грошову винагороду на суму 52000грн.».
Тобто, всупереч положенням ст. 283 КУпАП у рапорті та у постанові серії ГАБІ № 010690не міститься опис обставин, установлених під час розгляду справи, лише зазначено формальне посилання, що такі події мали місце, без вказівки на відповідні докази, що могли б їх підтвердити, зокрема пояснень потерпілих, свідків, висновків експертів, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Не зазначено, чи було виявлено грошові кошти, особу, що їх передавала та інші конкретні обставини.
Щодо доводів відповідача про визнання своєї вини ОСОБА_1 та власноручне написання відповідного пояснення, колегія суддів сприймає їх критично. Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, позивач своєї вини не визнає, заперечуючи викладені нею в поясненні твердження ДОП Святошинського УП ГУНП у м. Києві Овчиннікова О.О.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а, так само, і вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів звертає увагу, що презумпцію невинуватості, як закріплений у Конституцій принцип судочинства, передбачає, що особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем при складанні спірної постанови не було дотримано вимог ст. 283 КУпАП, через що неможливо стверджувати про правомірність прийняття постанови серії ГАБІ №010690 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП.
Відтак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних достатніх, допустимих та належних доказів, що могли б підтвердити відповідність постанови про накладення адміністративного стягнення обставинам справи та вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в частини розгляду справи по суті позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів їх не приймає, з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи встановлено, що передбачений законом строк на звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 пропущено у зв'язку із хворобою.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення процесуального строку для звернення до суду з даним позовом.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення серії ГАБІ № 010690 від 21 вересня 2023 року є протиправною, а тому підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 26.02.2025р.)