Справа № 640/25013/19
26 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Бужак Н.П., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 №272 про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 1515ц від 15.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 19.11.2019;
- поновити позивача в органах прокуратури з 20.11.2019;
- поновити позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на посаді, що є рівнозначною посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України з 20.11.2019;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 20.11.2019 і до моменту фактичного поновлення на роботі;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача компенсацію моральної шкоди спричиненої незаконним звільненням у розмірі 100000,00 грн;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача суму сплаченого судового збору, витрати на правову допомогу та інші судові витрати.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 № 272 про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 1515ц від 15.11.2019 про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 19.11.2019.
Поновлено позивача в органах прокуратури з 20.11.2019.
Поновлено позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 20.11.2019.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 31 753,47 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року залишено без змін.
01 квітня 2023 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 направлено заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій позивач просить прийняти постанову, якою постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/25013/19 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року залишити без змін.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами обґрунтована тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01 березня 2023 року (надалі - рішення № 1-р(ІІ)/2023) визнано неконституційним пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX. Згідно з вказаним пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач зазначає, що його було звільнено з посади прокурора, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Ураховуючи те, що положення Закону №113-ІХ, на підставі якого позивач був персонально попереджений про звільнення визнано неконституційним, він вважає, що отримав право на звернення з відповідною заявою про перегляд за виключними обставинами постанови, та просить суд скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким даний позов задоволено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні на 26 лютого 2025 року о 11:40 год.
13 грудня 2024 року відповідачем подано заперечення на заяву позивача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та обґрунтування заяви, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Приписами частини шостої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За правилами частин першої та другої статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (частина четверта статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підставою звернення із заявою про перегляд судового рішення у справі № 640/25013/19 ОСОБА_1 указав Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, яким визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, відповідно до якого «З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ».
Також у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (пункт 2) указано, що пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що має значення для вирішення наступних справ і не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого ухвалене остаточне судове рішення.
Отже, у цій справі Конституційним Судом України установлено межі впливу та наслідки прийняття указаного ним Рішення №1-р(ІІ)/2023 шляхом встановлення відповідного застереження у його резолютивній частині.
За правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII. Водночас у частині першій статті 97 указаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, що виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, у тому числі у правовідносинах щодо яких виник спір.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палата Касаційного адміністративного суду аналізував зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами за указаної нормативно-правової підстави.
Зокрема, у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому воно не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами за указаної нормативної підстави.
У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин і не доводить факту допущення судом помилки під час вирішення спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Питання застосування наслідків установлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону чи іншого нормативно-правового акта також було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у кримінальній справі № 4819/49/19, в якій теж вирішувалася заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
З-поміж іншого, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначено, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням.
Аналогічний підхід щодо застосування положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд висловив, як у справі № 440/4627/19 (постанова від 17 грудня 2023 року), так і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах за позовами прокурорів, що були звільнені з прокуратури, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, у зв'язку з відмовою подати заяву про атестацію або у разі неуспішного проходження атестації, зокрема у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року), у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №420/1319/21 (ухвала від 04 травня 2023 року), у справі №580/2313/20 (ухвала від 10 травня 2023 року), у справі №620/4397/20 (ухвала від 11 травня 2023 року), у справі №160/23358/21 (ухвала від 17 травня 2023 року), у справі №120/16412/21-а (ухвала від 15 серпня 2023 року).
За правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, дотримуючись зазначеної правової позиції Верховного Суду щодо перегляду судових рішень, що набрали законної сили і не підлягають примусовому виконанню, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів висновує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2021 року у справі № 640/25013/19 не може бути переглянута за виключними обставинами, оскільки є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ураховуючи те, що позивач просив переглянути судове рішення, що не підлягає примусовому виконанню, суд апеляційної інстанції вбачає відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2021 року, оскільки вони відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій щодо застосування пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 640/21763/19.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За частиною першою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 243, 250, 248, 311, 361, 366, 368, 369, 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2021 року у справі № 640/25013/19 - відмовити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16 грудня 2021 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 329 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Н.П. Бужак
І.О. Грибан