Справа № 520/12669/22 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
25 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддів Файдюка В.В.,
Суддів Штульман І.В.,
Черпак Ю.К.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу й зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 247 від 11.08.2022 «Про результати проведення службового розслідування в частині щодо притягнення солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - «сувора догана» за особисту недисциплінованість, низькі морально-психологічні якості, порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також в частині позбавлення солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року у повному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 анулювати у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_1 №2/40/2022 наступну службову відмітку: зганьбив звання захисника Вітчизни відмовою від виконання наказу в бойових умовах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 премії за серпень 2022 року у повному обсязі та додаткової винагороди за серпень 2022 року у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень) 00 коп.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу на посаді солдата, радіотелефоніста і розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 та згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162 особовий склад розвідувальної роти виконував завдання поблизу п.п. П. Ізюмського району Харківської області. Службовим розслідуванням, проведеним з метою уточнення причин та умов невиконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162, встановлено, що військовослужбовці із числа особового складу розвідувальної роти відмовились виконувати вказане бойове розпорядження, відмовились діяти зброєю, а також залишили поле бою, зокрема, позивач. У зв'язку з цим відповідно до пункту 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №247 від 11.08.2022 «Про результати проведення службового розслідування» за особисту недисциплінованість, низькі морально-психологічні якості, порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, згідно пункту 26 вказаного наказу позбавлено премії за серпень 2022 року у повному обсязі відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил україни та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260; позбавлено додаткової винагороди за серпень 2022 року у повному обсязі відповідно до розпорядження Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298. На підставі наказу №247 від 11.08.2022 у військовий квиток позивача була поставлена службова відмітка про те, що позивач зганьбив звання захисника Вітчизни відмовою від виконання бойового наказу в бойових умовах.
Не погоджуючись з пунктами 18, 26 наказу №247 від 11.08.2022 позивач зазначає, що належним чином виконував бойове розпорядження від 06.08.2022 №162, жодних порушень вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не вчиняв; також відповідачем був порушений порядок службового розслідування, а саме: про проведення будь-яких службових розслідувань позивач не був повідомлений; протягом службового розслідування позивача жодного разу не опитали, письмові пояснення не відібрали, з наказом про накладення дисциплінарного стягнення позивач не був ознайомлений.
З огляду на це вважає оскаржуваний наказ необґрунтованим, прийнятим без достатніх правових підстав та порушує його права щодо проходження військової служби, тому підлягає скасуванню. Як наслідок незаконним є внесення службової відмітки до військового квитка позивача та позбавлення премії і додаткової винагороди за серпень 2022 року.
Також посилається на пункти 2, 4 розділу ХV1 «Преміювання» Порядку №260, якими передбачено, що у разі оголошення суворої догани виплата премії здійснюється у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії, тому зазначає про незаконність позбавлення премії за серпень 2022 року у повному обсязі.
Щодо додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, то додаткова винагорода до 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а відповідно до довідки від 24.09.2022 №6139 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) з 10.04 по 08.09 вересня 2022 року, а тому за серпень 2022 року розмір належної йому додаткової винагороди становить 100 000 гривень.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року даний адміністративний позов задоволено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог пунктів 11,16 Статуту внутрішньої служби, та, відповідно, вчинення дисциплінарного проступку, а отже підстави для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та, як наслідок, позбавлення премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року, були відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин у справі, військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
Апелянт наполягає на пропуску позивачем строку звернення до суду та зазначає, що не зважаючи на те, що позивачу було відомо про притягнення його до відповідальності у вересні 2022 року, останній звернувся до Харківського окружного адміністративного суду лише 28.12.2022 року.
Крім того, апеляційну скаргу подано позивачем, в якій він просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року по справі №520/12669/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року ОСОБА_1 та прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , премії за серпень 2022 року у повному обсязі та додаткової винагороди за серпень 2022 року у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень) 00 коп. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року по справі №520/12669/22 залишити без змін.
Позивач вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року не відповідають фактичним обставинам справи, що стали підставою для неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2022 №10 солдата ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призначено на посаду радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з рапортом майора ОСОБА_2 , начальника розвідки-начальника розвідувального відділення військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2022 вх. №4295 07.08.2022 відмовилися виконувати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №162 та діяти зброєю військовослужбовці розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , та залишили поле бою.
Наказом командира частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 за №536 було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов невиконання бойового розпорядження від 06.08.2022 №162 капітаном ОСОБА_3 , командиром розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , штурмовими групами « ІНФОРМАЦІЯ_2 » командир групи - лейтенант ОСОБА_4 , командир 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 та «ОСОБА_3» командир групи - солдат ОСОБА_5 , командир відділення - командир машини 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини посадових (службових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Начальником групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 було проведено службове розслідування та складено акт службового розслідування від 11.08.2022, яким встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162 вказаний особовий склад розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 виконував завдання поблизу АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 25-41).
Згідно бойового завдання до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162, 07.08.2022 о 14.00 групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за сигналом «Па…» зобов'язані були перейти до штурму позиції противника із завданням знищити противника та зайняти опорний пункт; до «С»+01.30 створити систему вогню та до «С»+03.00 провести інженерне обладнання позиції.
Групі «ІНФОРМАЦІЯ_4» 07.08.2022 до 12.00 за сигналом «Х…» групі «ІНФОРМАЦІЯ_6» у складі (…) з позиції « ІНФОРМАЦІЯ_4 » розпочати висування на позицію «КРЕДО» (6…). Де до 13.00 зайняти групову оборону та організувати засідку з мінуванням ймовірних маршрутів висування противника. 07.08.2022 о 14.00 за сигналом «М…» групам «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_7» відкрити вогонь по ВОП противника.
Групі «ІНФОРМАЦІЯ_8» 07.08.2022 до 12.02 за сигналом «Та…» (у складі …) та групі «ІНФОРМАЦІЯ_9» вийти на позицію «Г…» (6) в готовності до евакуації поранених та поповнення боєкомплекту.
Однак військовослужбовці групи «ОСОБА_3», «МІТИНГ», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_8», зокрема солдат ОСОБА_1 відмовилися від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162, відмовилися діяти зброєю, відмову висловили усно, рапорт про відмову від виконання бойового розпорядження встановленим порядком не подали, а також залишили поле бою (пункт 3 акта службового розслідування).
Діяння військовослужбовців розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , зокрема, солдата ОСОБА_1 , полягає у непокорі, вчиненій в умовах воєнного стану та самовільному залишенні поля бою та відмові діяти зброєю, є пов'язаними військовослужбовцями обов'язків воєнної служби (пункт 5 акта службового розслідування).
Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню, є особиста недисциплінованість, низькі морально-психологічні якості, порушення вимог статті 11, 16, 111, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (пункт 7 акта службового розслідування).
Виходячи з матеріалів службового розслідування вина військовослужбовців, зокрема, солдата ОСОБА_1 , виражається у формі прямого умислу як наслідок недотримання військової дисципліни, порушення вимог нормативно-правових актів , що призвело до непокори, самовільного залишення поля бою та відмови діяти зброєю (пункт 6 акта службового розслідування).
Обставини, що обтяжують відповідальність військовослужбовців - скоєння правопорушення в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують відповідальність або знімають відповідальність військовослужбовців не встановлені.
За результатами службового розслідування запропоновано притягнути військовослужбовців, зокрема, солдата ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності, позбавити премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року у повному обсязі.
09.08.2022 позивач надав старшому офіцеру відділення запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідності до статті 7 Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України» письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162 він у складі розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 виконував бойове завдання поблизу АДРЕСА_1 . Згідно бойового завдання та бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162 07.08.2022 о 14.00 групи «ОСОБА_3» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за сигналом «Па…» зобов'язані були перейти до штурму позиції противника в районі вигину польової дороги (59…) із завданням знищити противника та зайняти опорний пункт до «с»+01.30, створити систему вогню, до «С»+03.00 провести інженерне обладнання позиції. Однак групи «ОСОБА_3» на чолі солдата ОСОБА_7 та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на чолі лейтенанта ОСОБА_4 відмовились від виконання штурму позицій противника через те, що ми штурмуємо вказану позицію у 4 -й раз. Крім того, 05.08.2022 під час штурмових дій вказаної позиції розвідувальна рота військової частини втратила 2 - 200-х і 3 - 300-х. Після чого за вказівкою начальника штабу-першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 командиром роти капітаном ОСОБА_3 зроблено перерозподіл груп, відповідно до якого 07.08.2022 штурмові дії мала здійснювати резервна група на чолі із солдатом ОСОБА_9 , яка цього дня також відмовилась діяти зброєю. Напередодні, 06.08.2022 близько 14.00 до вищевказаного населеного пункту прибував командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_10 з метою з'ясувати обставини відмови від виконання бойового завдання, якому було озвучено причину, а саме: виснаженість особового складу як морально так і фізично, інтенсивний ворожий вогонь на вказаній штурмовій ділянці, неможливість виконати поставлене завдання наявними силами та засобами. (т. 2, а.с. 57-58).
На підставі акта службового розслідування від 11.08.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №247 від 11.08.2022 «Про результати проведення службового розслідування», відповідно до пункту якого 18 за особисту недисциплінованість, низькі морально-психологічні якості, порушення вимог статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, згідно пункту 26 вказаного наказу позбавлено премії за серпень 2022 року у повному обсязі відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260; позбавлено додаткової винагороди за серпень 2022 року у повному обсязі відповідно до розпорядження Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.
Також на підставі наказу №247 від 11.08.2022 у тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 №2/40/2022 була поставлена службова відмітка про те, що позивач зганьбив звання захисника Вітчизни відмовою від виконання бойового наказу в бойових умовах (т. 2, а.с. 108-109).
У подальшому згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2022 №190 солдат ОСОБА_1 , солдат резерву змінного складу НОМЕР_7 запасної роти військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що вибув у розпорядження командира військової НОМЕР_3 (до роти забезпечення) для подальшого проходження служби та з 03.09.2022 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то слід зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Як свідчать матеріали справи, позивач просить визнати таким, що порушує права позивача наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 247 від 11.08.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач вказував, що оскаржуваний наказ до його відома не доводився, позивач тривалий час не був обізнаний про порушення своїх прав і дізнався про їх порушення лише зі слів інших військовослужбовців, після чого звернувся до адвокатського бюро «Шох і партнери» з метою надання правничої професійної допомоги в отриманні необхідних матеріалів. Після укладення договору з Адвокатським бюро на його замовлення від 02.09.2022 адвокатом було подано відповідний запит на отримання інформації до Міністерства оборони України про надання копії відповідного наказу, на підставі якого командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного було зроблено відмітку, що позивач зганьбив звання захисника Вітчизни відмовою від виконання наказу в бойових умовах.
У відповідь на запит адвокату Шох К.А. було надано лише витяг з наказу №247 від 11.08.2022 «Про результати службового розслідування», проте самого витягу без матеріалів акту службового розслідування було недостатньо, а тому адвокатом Шох К.А. 24.10.2022 було подано адвокатський запит до Міністерства оборони України про надання належним чином засвідчених копій бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162, всіх матеріалів службового розслідування, а також доказів, які підтверджують невиконання позивачем бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162. Проте відповіддю на адвокатський запит №2934 від 04.11.2022 у наданні вказаних матеріалів відмовлено.
Надання правничої допомоги адвокатом Шох К.А. зводилось до того, що вона на замовлення позивача від 02.09.2022 самостійно збирала матеріали, на підставі яких було зроблено відмітку у посвідченні військовозобов'язаного, а позивач після одержання всіх необхідних документів оплачує послуги і підписує відповідний акт прийому-передачі наданих послуг; повноважень адвоката Шох К.А. на представництво інтересів позивача у суді не було. Позивач самостійно звертається до суду з позовною заявою, проте протягом тривалого часу проходить військову службу, при цьому не у всіх місцях його перебування наявний хоча б якийсь зв'язок, а тому об'єктивно зв'язатися з адвокатом не завжди наявна можливість. Через труднощі зі зв'язком позивач зміг отримати відповіді на запити адвоката Шох К.А. лише в кінці грудня 2022 року, коли з'явилась можливість відвідати м. Харків, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 23.12.2022, після чого негайно звернувся до суду з позовом.
Вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, тому просив поновити строк звернення до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 про відкриття спрощеного провадження у справі №520/12669/12 поновлено позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою. Суддя вважав, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними.
Оцінюючи вказані твердження, суд встановив, що наказом командира частини НОМЕР_1 від 10.08.2022 №536 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов невиконання бойового розпорядження від 06.08.2022 №162.
Під час службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 , радіотелефоніст 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , відмовився від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2022 №162, відмовився діяти зброєю, відмову висловив усно, рапорт про відмову від виконання бойового розпорядження встановленим порядком не подавав, а також залишив поле бою.
За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 11.08.2022, за наслідками якого командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №247 від 11.08.2022, згідно з пунктом 18 якого яким солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , за особисту недисциплінованість, низькі морально-психологічні якості, порушення вимог станині 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, солдата, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана», а також позбавлено премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року у повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Суд врахував, що за результатами службового розслідування та винесення спірного наказу, у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_4 ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 внесено запис «зганьбив звання захисника Вітчизни відмовою від виконання наказу в бойових умовах».
Так, Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу затверджене указом Президента України від 30 грудня 2016 року №582/2016.
На підставі п.п.1, 6 вказаного Положення військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
Військовослужбовці (військовозобов'язані, резервісти) зобов'язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, вказаними нормами передбачено, що військовий квиток зберігається у військовослужбовця, а отже після внесення вищевказаного запису у військовий квиток позивача, він безумовно був обізнаний із внесенням вказаного запису.
Тому твердження позивача, що він дізнався про такий запис зі слів товаришів по службі, суд вважає необґрунтованими.
Крім того, суд звернув увагу, що відповідно до наказу №190 від 03.09.2022 солдата ОСОБА_1 , солдату резерву змінного складу НОМЕР_7 військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що вибув в розпорядження військової частини НОМЕР_5 (до роти забезпечення), для подальшого проходження служби. З 03.09.2022 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
Зважаючи на встановлені обставини у сукупності (невиконання наказу в бойовій обстановці, проведення службового розслідування, притягнення до дисциплінарної відповідальності, позбавлення додаткової грошової винагороди, внесення запису у військовий квиток, переведення на службу в іншу військову частину), суд дійшов висновку, що позивач знав про притягнення його до дисциплінарної відповідальності щонайменше з 01.09.2022 року, оскільки в цей день уклав з Адвокатським бюро «Шох і партнери» договір про надання правової (правничої) допомоги.
Разом з тим, позов поданий до Харківського окружного адміністративного суду лише 30.12.2022, тобто з пропуском встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення в суд після видання спірного наказу.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції в цій частині вірно встановив обставини у справі та спростував доводи позивача.
Отже твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, а саме посилання на те, що суд не дослідив наявні в судовій справі докази, що підтверджують отримання позивачем документів стосовно притягнення до відповідальності, які мають значення для встановлення моменту початку перебігу строку позовної давності є спростованими.
Водночас, судом вірно враховано, що наявними матеріалами справи не підтверджується, коли представник позивача отримав витяг із спірного наказу; згідно акту прийому-передачі наданих послуг по договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.09.2022, складеному 23.12.2022, Адвокатське бюро «Шох і партнери» передало позивачу витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 №247 від 11.08.2022 23.12.2022; згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 позивач проходив військову службу з 05.09.22 - у військовій частині НОМЕР_5 , з 26.10.2022 - у військовій частині НОМЕР_6 .
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє станом на сьогодні.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Проте, колегія суддів наголошує, що позивач є військовослужбовцем та проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_1 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 і відповідно до покладених на нього функцій та завдань здійснював заходи щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Вказані обставини свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 та ухвалах від 2 червня 2022 року у справі № 757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі № 380/12913/21, від 4 серпня 2022 року у справі № 420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі № 360/4969/21.
Судом першої інстанції зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом взято до уваги виконання позивачем обов'язків військової служби на час виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та відсутність письмових доказів щодо ознайомлення позивача із спірним наказом після його прийняття командиром військової частини НОМЕР_1 , а тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин.
Колегія суддів також ураховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року в справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94), в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Водночас колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату премії позивачу за серпень 2022 року у повному обсязі та додаткової винагороди за серпень 2022 року у розмірі 100 000 грн (сто тисяч гривень) 00 коп..
Як вірно враховано судом, підставою для позбавлення позивача премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року слугував пункт 26 наказу від 11.08.2022 №247, а отже обов'язок відповідача нарахувати та виплатити позивачу вказані виплати виникає лише після його скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає вказану вимогу позивача передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року)
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: І.В. Штульман
Ю.К. Черпак