Справа № 320/6332/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
25 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОСІКА" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в особі відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне підприємство "ПРОСІКА" (далі - позивач, ПП "ПРОСІКА") звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в особі відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.02.2023 №8213459/30211565, яким позивачеві відмовлено у реєстрації податкової накладної №17 від 30.11.2022 в ЄРПН.
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Приватним підприємством «ПРОСІКА» податкову накладну №17 від 30.11.2022, датою її фактичного надходження до контролюючого органу, а саме: 14.12.2022
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року даний адміністративний позов задоволено.
Надалі представник позивача подав заяву до Київського окружного адміністративного суду про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто на користь Приватного підприємства "ПРОСІКА" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі ) грн 00 коп.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю, зазначаючи про неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 статті 139 КАС України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 9 ч. 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Матеріали справи встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 000,00 грн надано:
- договір про надання правничої (правової) допомоги №14/03/23 від 14.03.2023;
- додаток №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.03.2023 №14/03/23 від 14.03.2023;
- акт №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги згідно Додатку №1 від 14.03.2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.03.2023 №14/03/23 від 30.06.2023;
- звіт №1 від 30.06.2023 на виконання Договору №14/03/23 про надання правничої (правової) допомоги від 14.03.2023 та Додатку №1 від 14.03.2023
- виписки з банку за період з 15.03.2023 по 15.03.2023 (оплата за послуги за рах. №14/03/23 від 14.03.2023 без ПДВ у розмірі 10 000, 00 грн).
Відповідно до акта №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги позивачу надані наступні послуги:
- підготовка та подання до Київського окружного адміністративного суду позову про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8213459/30211565 від 06.02.2023 про відмову в реєстрації ПП «ПРОСІКА» податкової накладної від 30.11.2022 №17 в ЄРПН;
- обрання та підготовка правової позиції Клієнта у вказаній справі, надання консультацій;
- супровід справи у суді, підготовка процесуальних документів.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат.
При цьому колегія суддів, зауважує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
За результатами вивчення зазначених документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на обрання та підготовку правової позиції, надання консультацій не мають відношення до суті спірних правовідносин, а тому не підлягають компенсації як витрати на правничу допомогу щодо розгляду справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції вірно зазначено, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
За таких обставин, з урахуванням співмірності витрат, а також задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 3000,00 грн.
З урахуванням наведеного судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції заяви позивача про ухвалення додаткового рішення частково та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев