Справа № 320/41985/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
24 лютого 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенко Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї документами без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні позовної заяви у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Вказано, що постановляючи ухвалу від 24.10.2024 про повернення позовної заяви, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Вказав, що строк звернення до суду пропущено не було, а висновок суду суперечить ст. ст. 2, 5, ст. 169, ч. 1 ст. 171, чч. 1 - 3 ст. 242 КАС України. Відтак, відповідно до ст.ст. 312, 320 КАС України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, керуючись статтею 169 КАС України, суд ухвалою від 16.09.2024 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України із викладенням чітких вимог до відповідача, у тому числі із зазначенням вимоги про визнання протиправною дії, бездіяльності чи рішення відповідача, яким було порушено права позивача, та із зазначенням чіткого нормативно-правового обґрунтування даним вимогам, з урахуванням викладених вище судом зауважень;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача та доказів реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
До відкриття провадження у справі від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, за результатами вивчення змісту якого судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду .
Оцінюючи вищенаведені доводи заявника, суд першої інстанції аргументовано вказав на невмотивованість відповідного клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, і вказав про необґрунтованість наведених причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд першої інстанції вірно вказав, що про порушення своїх прав позивач дізнався 21 листопада 2023 року, тобто у день, коли позивачу працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 був залишений документ «Повістка», що містив персональні дані позивача.
Водночас, до суду із позовом за захистом своїх прав позивач звернувся лише 30 серпня 2024 року, подавши його нарочно через канцелярію суду, тобто із пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною першою статті 122 КАС України.
Так, в обґрунтування доводів клопотання про поновлення пропущеного строку, позивач зазначав, що вже звертався до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в лютому 2024 року. Вказував, що вказана позовна заява була повернута судом. На підтвердження вказаних обставини повідомляє про долучення у якості доказу звернення до суду копії фіскального чека поштового оператора та опису вкладення до цінного листа.
В подальшому, як вказував позивач, після доопрацювання повторно звернувся до Київського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, який зареєстрований судом 05.06.2024, що підтверджується копією першої сторінки позовної заяви.
Зазначає, що адміністративний позов було повернуто, роз'яснено щодо права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Оцінюючи твердження апелянта, суд першої інстанції доречно вказав, що вперше до Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії звернувся 05.06.2024, подавши його нарочно через канцелярію Київського окружного адміністративного суду.
Згідно даних комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вказаний позов зареєстровано 05.06.2024 та присвоєно порядковий номер № 320/25754/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту частини четвертої статті 169 КАС України
Відтак, звернувшись із позовом ще вперше до Київського окружного адміністративного суду 05.06.2024, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, враховуючи той факт, що про порушення свої прав дізнався у листопаді 2023 року.
Поряд з цим, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вказує, що відсутні достатні підстави вважати, що пропущення строку звернення до суду відбулося з поважних причин.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки недоліки, які не були усунуті позивачем позбавляли суд попередньої інстанції можливості відкрити провадження у справі, останній дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні до суду не було дотримано процесуального строку звернення із позовною заявою, та у встановленому порядку не усунуто недоліки вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову.
Колегія суддів враховує посилання в апеляційній скарзі, проте такі доводи жодним чином не свідчать про хибність висновків суду першої інстанції, які зроблені в межах спірних правовідносин.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко