П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13987/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Лук'янчук О.В., Федусик А.Г.,
розглянувши можливість оголошення перерви у судовому засіданні в місті Одеса під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 420/13987/23 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків на користь держави, -
У червні 2023 року військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_1 суму нанесених збитків державі у розмірі 26537,36 грн..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року - скасовано. Позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків на користь держави - залишено без розгляду.
Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з викладеними судом першої інстанції в ухвалі від 12.07.2023 висновками про те, що до спірних правовідносин, які пов'язані з проходженням позивачем публічної служби, підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 122 КАС України, щодо місячного строку звернення до суду, а також про те, що такий строк почав перебіг з 13.12.2021, тобто з дати прийняття наказу №723 від року «Про результати службового розслідування», тому дата такого наказу є датою початку обчислення місячного строку для звернення позивача до суду, який закінчився 12.01.2022, що, в свою чергу, вказує на пропуск строку звернення до суду з цим позовом.
При цьому, колегія суддів зазначила, що викладені позивачем в заяві від 21.07.2023 про поновлення процесуального строку причини пропуску цього строку не можуть вважатися поважними, оскільки жодним чином не доводять наявність об'єктивних причин, які унеможливили звернення до суду з цим позовом в період з 13.12.2021 по 12.01.2022, тобто ще до початку введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач оскаржив його до Верховного Суду.
Верховний Суд постановою від 08.11.2024 касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнив частково.
Скасував постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024, а справу № 420/13987/23 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків на користь держави - направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Так, Верховний Суд направляючи справу на продовження розгляду зазначив, що суд апеляційної інстанції, установивши дату початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, з якою погоджується і позивач (13 грудня 2021 року) невірно застосував норми процесуального права, а саме частину п'яту статті 122 КАС України.
Верховний суд зауважив, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Суд наголосив, що передумовою для надання оцінки аргументам щодо поважності причин пропуску строку є правильне визначення самого строку, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин
Правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Аналогічні правила КАС України розповсюджує й під час перегляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов передчасних висновків, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 справу було прийнято до провадження та розгляд справи було призначено в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд зазначає, що ключовим є питання дотримання позивачем, суб'єктом владних повноважень, строку звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення збитків на користь держави.
Матеріалами справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2021 №723 «Про результати службового розслідування» встановлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, які призвели до спричинення ним державі збитків та зобов'язано помічника командира з правової роботи підготувати та направити до суду позовну заяву про відшкодування збитків.
Таким чином, саме дата прийняття наказу № 723 «Про результати службового розслідування» - 13.12.2021 є датою початку обчислення тримісячного строку для звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 122 КАС України.
З урахуванням означеного, строк для звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 122 КАС України, сплив - 13.03.2022, втім Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до суду лише 15.06.2023.
Процесуальні обмеження строку звернення до адміністративного суду з позовом направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права і інтереси інших учасників правовідносин.
При цьому, причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/127/21, від 24 листопада 2021 року у справі № 9901/267/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/65/20.
Також варто зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
На думку колегії суддів доцільно зазначити, що положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу. Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом.
Правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Такий правовий підхід у застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду визначений у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2022 року в справі №826/2098/18 та від 14 липня 2022 року у справі№380/10649/21, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19.
Згідно статті 14 КАС України ухвали суду є обов'язковими для виконання на всій території України усіма підприємствами, установами та організаціями, їхніми посадовими та службовими особами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність надання можливості Військовій частині НОМЕР_1 подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належними, достатніми, допустимими доказами, на підтвердження поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 14, 80, 311 КАС України, -
Відкласти розгляд справи № 420/13987/23 на 11.03.2025 в приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду у залі судового засідання №10.
Розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Запропонувати Військовій частині НОМЕР_1 надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належними, достатніми, допустимими доказами, на підтвердження поважності причин його пропуску.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді О.В. Лук'янчук А.Г. Федусик