П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р. м. ОдесаСправа № 947/29029/24
Перша інстанція: суддя Калініченко Л.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОД № 6725826 від 03.09.2024 року, мотивуючи його тим, що інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ніколовим Віталієм Дмитровичем 03.09.2024 року о 14:58 було складено постанову серії ОДП № 6725826 від 03.09.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, п. 15.9 (и) ПДР у зв'язку із здійсненням зупинки, стоянку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, копію якої було залишено на лобовому склі транспортного засобу позивачки - автомобіля Volkswagen Jetta держ.ном.знак НОМЕР_1 . Позивачка вказує, що не погоджується з постановою серії ОДП № 6725826 від 03.09.2024 року, оскільки вона не ґрунтується на нормах законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи. Оскаржувана постанова за твердженнями позивача не містить: наведення обставин, які б свідчили, що транспортний засіб позивача був розміщений на конкретній відстані від прилеглої території, що начебто зумовило порушення пункту 15.9 и) ПДР України та, що така зупинка створила перешкоди дорожньому руху або загрозі безпеці руху, за що передбачена відповідальність саме за ч. 3 ст. 122 КУпАП, приймаючи що її транспортний засіб здійснив зупинку на стороні відмінній від вулиці де здійснюється рух автотранспорту, що у свою чергу виключає будь-які перешкоди у русі чи створення небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, тобто така зупинка здійснена й у місці де немає знаків, що забороняють паркування. Додатково позивачка вказує, що жодного знаку, чим позначення, або розмітки, що місцем паркування транспортного засобу позивача є безпосереднім місцем виїзду з прилеглої території також немає. Будь якого способу дізнатися, що саме місце паркування автомобіля є місцем такого виїзду не існує, адже жодних візуальних позначень чи вивісок, або табличок, чи розмітки, в місці паркування не встановлено. Інспектором не проводились заміри відставні транспортного засобу позивача від прилеглої території. Позивачка стверджує, що матеріали фотофіксації містять зображення, що виїзд з прилеглої території перекритий, що у свою чергу виключає перешкоди дорожньому руху або загрозі безпеці руху, як того вимагає диспозиція ч. 3 ст. 122 КУпАП. Ні оскаржувана постанова, ні фотоматеріали не підтверджують, що транспортний засіб розміщений з порушенням ПДР України, а також про те, що його розташування створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Позивачка вказує, що її транспортний засіб не блокував виїзд іншим учасникам руху, а інспектором паркування здійснено помилкове трактування коментованої статті, що у свою чергу потягло її протиправне застосування, враховуючи що місце розташування транспортного засобу позивача не є місцем безпосереднього виїзду чи заїзду інших транспортних засобів. Також, позивачка вказує, що причиною зупинки транспортного засобу позивача стала його раптова технічна несправність, яка полягала у нестабільній роботі двигуна та непрогнозованому зупиненні роботи двигуна та неможливості його повторно завести. Позивачка зверталася до приватної майстерні з приводу ремонту так як це не було вперше, але причини такої раптової зупинки роботи двигуна не були виявлені (відсутні зафіксовані помилки у роботи ДВС у записах бортового комп'ютера ТЗ Позивача). Позивачка, керуючись приписами п. 15.4. ПДР займалась тим, щоб вжити всіх заходів, і прибрати транспортний засіб, а вже потім за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами п.п. 9.9-9.11 цих Правил. Після нетривалої зупинки, та очевидно зменшення температури (охолодження) ДВС ТЗ Позивача, ТЗ залишив місце вимушеної тимчасової зупинки своїм ходом. Додатково позивач вказує, що встановити яким саме засобом здійснювалась фотофіксація та на який саме носій здійснено запис і чи було дотримано захисту такої інформації не має можливості ні зі змісту оскаржуваної постанови серії ОДП № 6725826 від 03.09.2024 року ні за даними вказаного інтернет-сайту. При цьому інспектором не встановлювалась особа водія.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що зупинка автомобіля апелянта в місці виїзду не здійснювалось, зупинка здійсненна у місці відмінному від руху транспортних засобів, автомобіль знаходився в прилеглій території (прибудинкові), що не є порушенням вказаних норм законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2024 року о 14:58:27 в місті Одесі по вул. Генуезькій, 24Б, інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ніколовим Віталієм Димитровичем було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідком чого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 6725826, якою ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу було визнано винною за порушення правил 15.9 (и) ПДР України та притягнуто до адміністративної за ч. 3 ст. 122 КУпАП, застосовано до останньої адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. 00 коп.
Як вбачається із оскаржуваної постанови серії ОДП № 6725826, складеної 03.09.2024 року суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 , 03.09.2024 року в місті Одесі, по вулиці Генузькій, 25Б, як водій транспортного засобу «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зупинку, стоянку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушила вимоги пункту 15.9 (и) ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
У постанові зазначено, що технічним засобом, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення є пристрій: Lenovo TВ-8505Х.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивачка звернулась до суду.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачку обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України, під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Частиною 3 цієї статті також передбачено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачка будучи незгодною з вказаною постановою серії ОДП № 6725826, складеної 03.09.2024 року, звернувся до суду з відповідним позовом 13.09.2024 року, тобто в межах встановленого законом десятиденного процесуального строку у порядок, визначений КАС України.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як вбачається, оспорювана постанова винесена за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Згідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.).
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Статтею 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення.
При цьому у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Наведене відповідає положенням ст. 276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Таким чином, під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право розглянути справу на місці зупинки автомобілю та винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до положень статті 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частинами першою, третьою і сьомою статті 122, цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Згідно з розділом 1 Положення про Департамент транспорту, зв'язку та організацію дорожнього руху Одеської міської ради в новій редакції, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.09.2023 року за № 1459-VIII, ДЕПАРТАМЕНТ ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - Департамент) є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Департамент підзвітний та підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований Виконавчому комітету Одеської міської ради та міському голові.
Основними завданнями Департаменту є зокрема: 2.1.1. Участь у формуванні та реалізації у м. Одесі державної політики у сферах транспорту та телекомунікацій. 2.1.4. Організація заходів із безпеки дорожнього руху на території м. Одеси у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.
Департамент відповідно до покладених на нього завдань з питань організації заходів із безпеки дорожнього руху на території м. Одеси:
1) здійснює контроль за дотриманням вимог Правил дорожнього руху та Правил паркування транспортних засобів на території міста в частині дотримання всіма суб'єктами правил зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів;
2) здійснює фото- /відеофіксацію порушень правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів на території міста;
3) здійснює тимчасове затримання транспортних засобів та організовує їх подальше зберігання у порядку, визначеному чинним законодавством України;
4) взаємодіє з відповідними органами виконавчої влади, що здійснюють регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
2.2.8. У межах повноважень посадові особи Департаменту здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, розгляд спірної справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, як і винесення спірної постанови серії ОДП № 6725826 від 03.09.2024 року здійснено належною уповноваженою особою виконавчого комітету Одеської міської ради в особі інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ніколовим Віталієм Димитровичем, яка у відповідності до законодавства наділена повноваженнями на розгляд справ про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУПАП.
Згідно зі статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з положеннями статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа-фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а вразі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу,-належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Приймаючи викладені положення, судом встановлена що спірна справа про адміністративне правопорушення і винесена за наслідком її розгляду оспорювана постанова, розглянута і винесена уповноваженою на те посадовою особою на місці вчинення виявленого адміністративного правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а копія відповідної постанови була залишена на лобовому склі відповідного транспортного засобу, що особисто визнано позивачем у позові.
Як убачається, з позову позивачем не оспорюється та навпаки визнається, що транспортний засіб «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , а також не надавалось відповідних доказів на спростування даних обставин, як і доказів, що позивачем надавались і вносились до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, який відмінний від позивача, як власника.
За наслідком чого, суд доходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень статтей 279-1 КУпАП та 14-2 КУпАП належним чином встановлено відповідальну особу, яка несе адміністративну відповідальність за виявлене відповідачем порушення водієм транспортного засобу «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, якою в свою чергу є власник транспортного засобу «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за наслідком в цій частині доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суть адміністративного правопорушення полягає у порушенні позивачем пункту 15.9.и Правил Дорожнього Руху, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов'язків водія, є також ПДР, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 ПДР відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
Відповідно до п. 15.1 ПДР України - Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Згідно з п. 15.2 ПДР України, за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Пунктом 15.9 (и) ПДР визначено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Як визначено п.1.10 ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. (п. 1.10 ПДР України).
Проїзна частина елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги. (п. 1.10 ПДР України).
Проїзна частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів (ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За визначенням ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тощо.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1995 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що належний йому легковий автомобіль був зупинений безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території.
До матеріалів справи відповідачем долучено відповідну фотофіксацію (із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) вказаних обставин в кількості чотирьох зображень з різних ракурсів.
З наявних у справі матеріалів фотофіксації, вбачається факт розміщення транспортного засобу марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території.
Твердження позивачки про необхідність замірів відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, судом не береться до уваги, оскільки в постанові серії ОДП6725826 від 03.09.2024 року, у п. 6 суть і обставини справи правопорушення зазначено здійснення транспортним засобом зупинки «безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території», а не зупинки «ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій».
Позивачка в свою чергу стверджуючи, що транспортний засіб взагалі був зупинений внаслідок технічної несправності, в порушення вимог статті 77 КАС не надав відповідних доказів на підтвердження цих доводів, як і доводів в цілому викладених в обґрунтування заявлених вимог.
Суд звертає увагу, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19.
Таким чином, приймаючи, що доводи сторони позивачки про її безпідставне притягнення до адміністративної відповідності, враховуючи наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 1212 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а оскаржувана постанова від 03.09.2024 року винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури, та з урахуваннях усіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачку обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КпАП України, під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд констатує, що доводи позивачки, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.
Незгода позивачки з її притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення особи від адміністративної відповідальності, з врахуванням вищенаведених судом доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушень.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, відповідачем було з'ясовано, що позивачем було скоєно адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, а адміністративне стягнення інспектором з паркування було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.
Приймаючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 6725826 від 03.09.2024 року, не підлягає задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року по справі № 947/29029/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький