П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29091/24
Категорія:106030000 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:12.11.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони (далі - УПО) в Одеській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу УПО в Одеській області №194 о/с від 05 серпня 2024 року по особовому складу про звільнення зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини батальйону №2 УПО в Одеській області, 05 серпня 2024 року;
- понолення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини батальйону №2 УПО в Одеській області з 05 серпня 2024 року;
- стягнення з УПО в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із вирахуванням із відповідної суми належних до сплати податків і зборів;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини батальйону №2 УПО в Одеській області з 05 серпня 2024 року та стягнення з Управління поліції охорони в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням із відповідної суми належних до сплати податків і зборів.
Ухвалою суду Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та позивачу встановлений 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
04 листопада 2024 року позивач на виконання ухвали суду уточнений адміністративний позов та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №420/29091/24.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що 05 серпня 2024 року він подав рапорт про звільнення з Національної поліції України за власним бажанням, водночас вказаний рапорт був складений під морально-психологічним тиском керівництва та не відповідав його дійсному волевиявленню. У той же час, 06 серпня 2024 року на нього були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, які були направлені на розгляд до Роздільнянського районного суду. Судові засідання по справам за розглядом вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення були призначені на 06 вересня 2024 року. Позивач зазначив, що він та його представник сподівались, що постанови (які за твердженням представника позивача мають вагоме значення для доказової бази у справі про поновлення позивача на посаді) по вищевказаним справам будуть винесені в день проведення судових засідань, а саме - 06 вересня 2024 року, водночас у вказаному дату постанов судом прийнято не було. Станом на 16 вересня 2024 року постанови також прийняті не були, з огляду на що позивач вирішив самостійно звернутись до суду.
Ухвалою суду Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі №420/29091/24.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до УПО в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року про повернення позову) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що адвокат, який представляє його інтереси по цим двом справам ОСОБА_2 , повідомив позивачу, що 06 вересня 2024 року, як раз в той день котрий є крайнім для подачі позову в адміністративний суд щодо поновлення на посаді, будуть винесенні постанови Роздільнянським районним судом, та одразу в цей день буде поданий позов до адміністративного суду з доданими до нього постановами Роздільнянського районного суду, оскільки всі ці справи є взаємопов'язаними. Після цього позивач дізнався, що позов до адміністративного суду поданий не був нібито через те, що не були готові повні тексти судових постанов Роздільнянського районного суду, які як повідомив мені адвокат нібито згідно КУпАП будуть готові через 10 діб, тобто 16 вересня 2024 року. Станом на 16 вересня 2024 року подачу позову до Одеського окружного адміністративного суду та станом і на цей час постанов так і не було, як відомостей щодо самих розглядів цих справ. Тому вже без залучення адвоката, 16 вересня 2024 року самостійно підготував адміністративний позов з яким звернувся до адміністративного суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом не було надано належних та достатніх обґрунтувань впливу факту невинесення місцевим судом постанов за розглядом адміністративних протоколів, складених на підставі порушення позивачем ст. 124 КУпАП на можливість вчасного подання ОСОБА_1 даного адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду про оскарження наказу відповідача №194 о/с від 05 серпня 2024 року про звільнення позивача зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням за зазначених позивачем у позові обставин (примушення до написання рапорту про звільнення).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позивачем підстави пропуску ним строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними причинами в розумінні ч.1 ст. 123 КАС України для пропуску особою встановленого строку звернення до суду з позовною заявою. При цьому будь-яких доказів того, що вищевказані підстави об'єктивно впливали та унеможливлювали подання даного адміністративного позову у визначений законом строк, позивачем також не надано.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем не було усунуто інших недоліків, про які було зазначено судом в ухвалі суду від 24 вересня 2024 року про залишення без руху адміністративного позову ОСОБА_1 та не надано до суду копії його рапорту на звільнення, на обставини написання якого він посилається в адміністративному позові. Причин неможливості надання такого доказу позивач також не зазначено.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, ч.1, абз.1 ч.2 ст. 122, ч.6 ст. 161 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 1, абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч.6 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_1 подано до суду 17 вересня 2024 року.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого ч.6 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно ч.6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі №438/769/13-а, від 24 квітня 2018 року у справі №357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі №663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі №826/11545/17, від 09 листопада 2018 року у справі №334/3536/17, від 27 листопада 2018 року у справі №537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі №305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі №756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі №712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 07 лютого 2019 року у справі №802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 05 травня 2022 року у справі №240/10663/20.
Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянтом не доведено впливу факту невинесення Роздільнянським районним судом Одеської області кінцевих судових рішень за розглядом адміністративних протоколів, складених на підставі порушення позивачем ст. 124 КУпАП на можливість вчасного подання ОСОБА_1 адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду про оскарження наказу відповідача №194 о/с від 05 серпня 2024 року про звільнення позивача зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням за зазначених позивачем у позові обставин (примушення до написання рапорту про звільнення).
Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що вищевказані підстави об'єктивно впливали та унеможливлювали подання даного адміністративного позову у визначений законом строк, позивачем також не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про повернення позову ОСОБА_1 ..
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати у справі відсутні
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.