П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/35255/24
Категорія:113000000 Головуючий в 1 інстанції: Огренич І. В.
Час і місце ухвалення:16:15, м. Одеса
Дата складання повного тексту:03.12.2025 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ставніченко М.В. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1523 від 29 липня 2024 року за ч.3 ст. 210-1 КпАП України про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17 000 грн. посилаючись на те, що зазначена постанова була прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Також позивач просив поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення №1523 від 29 липня 2024 року посилаючись на те, що ОСОБА_1 ознайомився з даною постановою 24 жовтня 2024 року, а тому вважає за потрібне розпочати перебіг процесуального строку на оскарження з вказаної дати.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ставніченко М.В. у судовому засіданні заяву підтримав, просив поновити строк звернення до суду.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 - Ткачов А.В. в судовому засіданні заявив клопотання про застосування строків позовної давності та просив залишити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення без розгляду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Ставніченко М.В. про поновлення процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом відмовлено.
Клопотання представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 - Ткачов А.В. про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду задоволено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року про залишення позову без розгляду) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- постанова про адміністративне правопорушення №1523 вчинене ОСОБА_1 була прийнята 29 липня 2024 року. Однак, апелянт ознайомився з даною постановою лише 24 жовтня 2024 року в приміщенні Київського ВДВС міста Одеси ПМУМЮ (м. Одеса). На підставі цього, при поданні позовної заяви сторона Позивача зазначала про поновлення строку за захистом своїх прав;
- відповідачем до суду була надана Постанова №1523 в якій зазначено, що оскаржувана постанова була направлена поштою 29 липня 2024 року. Однак, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення відправки копії постанови позивачу засобами поштового зв'язку, а також доказів, які б свою чергу свідчили про отримання ОСОБА_1 даної постанови. Про даний факт порушення процесуальних обов'язків відповідача, стороною позивача зазначалося як в позовній заяві, так і в запереченні.
У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_2 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали Київського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 не вбачає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини:
19 липня 2024 року командиром відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 молодшим сержантом ОСОБА_2 було виготовлено протокол №1523 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
29 липня 2024 року ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 прийнято постанову №1523 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.
В графі підпису особи, що притягається до адміністративної відповідальності вказано: "направлено поштою 29 липня 2024 року.
16 жовтня 2024 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Одеса) Сокол Ю.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76292512.
24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №76292512.
24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримано копії постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №1523 та копію постанови Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП №76292512.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що доводи представника позивача про те, що підпис в протоколі, письмові пояснення та пам'ятка про права та обов'язки не належить позивачу, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ч.1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно вимог ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.1 ст. 123 КАС України).
Водночас, ст. 286 КУпАП врегульовано, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, положення ст. 286 КАС України містять імперативну норму в частині подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Разом з тим, зважаючи на те, що КАС України не містить заборону на поновлення судом строку звернення до суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів акцентує увагу, що вказаний процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою позивача у разі наявності поважних причин його пропуску.
Колегія суддів вважає, що такими поважними причинами пропуску строку звернення до суду може бути, у тому числі, невручення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особі, стосовно якої її було винесено, адже за відсутності даних щодо підстав притягнення до відповідальності, змісту застосованого стягнення, реквізитів оскаржуваного рішення тощо особа позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на судовий захист.
Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 засобом поштового зв'язку та вручення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, зокрема, ані штрихкоду відправлення, ані інших доказів направлення оскаржуваної постанови позивачу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи 24 жовтня 2024 року апелянтом було отримано копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №1523 та копію постанови Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження ВП №76292512 (а.с.25).
Тоді як до суду через електрону підсистему "Електронний суд" звернувся 01 листопада 2024 року, тобто в межах строку встановленого ст. 286 КАС України.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач приймав активні дії щодо отримання інформації щодо руху справи про адміністративне правопорушення про що свідчать заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с.25, 26).
З урахуванням вищенаведених обставин, виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених ч.1 ст. 2 КАС України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у спірних правовідносинах таких обставин, які могли б бути визнані судом поважними у розрізі вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та забезпечення особі належної реалізації доступу до правосуддя.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Таким чином, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Враховуючи все вищевикладене, а також, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, ч.1 ст. 315, п.4 ч.1 320, ст.ст. 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року скасувати.
Справу №947/35255/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, направити до Київського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.