П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21144/24
Перша інстанція: суддя Марин П.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів - Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 420/21144/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетехно" до Головного управління ДПС в Одеській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2024 року позов ТОВ "Цетехно" - задовольнив .
На зазначене рішення суду 28.01.2025 Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу .
Водночас із апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.02.2025 визнав неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС в Одеській області строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 420/21144/24.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишив без руху та надав апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги в частині сплати судового збору та для надання апелянтом заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.
Роз'яснив Головному управлінню ДПС в Одеській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Роз'яснив Головному управлінню ДПС в Одеській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа від 20.02.2025, копія ухвали апеляційного суду від 12.02.2025 була доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС в Одеській області в підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» 12.02.2025 о 23:40 год.
Таким чином, документ вважається доставленим апелянту 13.02.2025, а тому недоліки апеляційної скарги мали бути усунені у строк до 22.02.2025 включно.
19.02.2025 Головне управління ДПС в Одеській області надіслало до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У заяві апелянт обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження постався на ті самі обставини , що і у заяві, яка подавалась разом із апеляційною скаргою, а саме: що оскаржуване рішення він не отримував.
Між тим, у поданій разом із апеляційною скаргою заявою про поновлення строку, контролюючий орган зауважив, що під час інвентаризації судових справ ГУ ДПС в Одеській області відповідно до даних ЄДРСР стало відомо про наявність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024.
Оцінка зазначеним обставинам була надана судом в ухвалі від 12.02.2025 .
Апеляційний суд акцентує, що відповідно до матеріалів електронної справи апелянт був обізнаний про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки отримав ухвалу суду першої інстанції від 11.07.2024 та 26.07.2024 направив відзив на позовну заяву.
Також, відповідно до Довідки про доставку електронного листа Документ в електронному вигляді "Рішення (задоволено / частково задоволено)" від 13.11.24 по справі № 420/21144/24 (суддя Марин П.П.) було надіслано одержувачу Головне управління ДПС в Одеській області в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 19.11.24 18:16.
Отже, документ вважається доставленим апелянту 20.11.2024, а тому апеляційна скарга мала бути подана у строк до 19.12.2024 включно.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Водночас посилання апелянта у заяві про поновлення строку на відсутність у його електронному кабінеті такої довідки не свідчить про факт не отримання копії оскаржуваного рішення.
До того ж до заяви апелянт додав скріншот з якого видно надходження на офіційну електронну адресу у підсистемі «Електронний суд» копії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13. 11.2024.
Оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 05.10.2021 почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія оскаржуваного рішення від 13.11.2024 відповідно до приписів частини сьомої статті 18 КАС України була направлена та доставлена відповідачу до його електронного кабінету 19.11.2024, то відлік строку на подачу апеляційної скарги починається з наступного дня після доставлення документів до електронного кабінету й у суду першої інстанції був відсутній обов'язок щодо вручення указаного судового рішення в паперовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.08.2022 у справі № 440/931/21.
При цьому апеляційна скарга була через два місяці після отримання копії оскаржуваного рішення в електронному кабінеті - 19.11.2024, тобто з порушенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
В аспекті наведеного вище апеляційний суд зазначає про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження. Дотримання процесуальних строків звернення із апеляційною скаргою є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року по справі №420/29406/23.
Колегія суддів зазначає, що невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду суб'єкта владних повноважень, утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Отже, наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відтак, посилання апелянта на наявність підстав для поновлення судом пропущеного строку на апеляційне оскарження, колегією суддів відхиляються, оскільки за встановлених обставин, в діях останнього не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб'єкту владних повноважень права на апеляційне оскарження. Зазначене свідчить виключно про формальний підхід скаржника до оформлення апеляційної скарги.
Тотожній підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 640/11452/19 12 жовтня 2022 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов'язків.
Відповідно частини 2 статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, враховуючи , що він був обізнаний про розгляд справи та надавав відзив на позовну заяву.
Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого його користь).
Проте, обґрунтованих доводів, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на звернення з апеляційною скаргою в найкоротші строки після отримання копії оскаржуваного рішення в підсистемі "Електронний Суд" 19.11.2024 відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного клопотання про продовження строку для сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Також, апеляційний суд враховує, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, до поданої з пропуском строку апеляційної скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має й інші недоліки, і ці недоліки апеляційної скарги не усунуто, зокрема й не подано клопотання із зазначенням інших причин для поновлення пропущеного строку, слід застосовувати наслідки, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 298, 299, 325, 328 КАС України, суд КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку для сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 420/21144/24.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 420/21144/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик