25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/6612/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024, (суддя суду першої інстанції Савченко А.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/6612/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
11.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленні листом №42256-31366/Р-01/8-0400/23 від 01.09.2023 р., щодо відмови у проведенні донарахування трудового стажу та перерахунку і виплати пенсії позивачу, як пенсіонеру за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області провести перерахування стажу роботи позивача, а саме проходження строкової військової служби з 01.11.1986 по 27.12.1988 рр. відповідно Військового квитка серія НОМЕР_1 від 28.10.1986 року, з 15.07.1995 по 28.04.2020 рр. період роботи в ЗАТ “Пошук» відповідно дублікату трудової книжки серія НОМЕР_2 від 15.07.1995 року, період роботи на території російської федерації з 28.04.2012 по 12.12.2012 з 29.04.2013 по 30.11.2013 рр. та стаж роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Торговельний дім Рокада» з 06.10.2021 по 31.03.2022 рр., на підставі доданих документів для подальшого розрахунку розміру та виплати пенсі із 25.04.2021 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що йому з 25.04.2021р. призначена пенсія за віком. Дізнавшись, що йому не враховано певні періоди його трудової діяльності він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Відповідач листом повідомив позивача, що відсутні підстави для зарахування до його трудової діяльності період з 01.11.1986 по 27.12.1988, з 15.07.1995 по 28.04.2020, з 28.04.2012 по 12.12.2012 з 29.04.2013 по 30.11.2013 р, з 06.10.2021 по 31.03.2022. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 04.10.2024 позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1986р. по 27.12.1988р., з 15.07.1995р. по 28.04.2002р., з 28.04.2012р. по 12.12.2012р., з 29.04.2013р. по 30.11.2013р. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1986р. по 27.12.1988р., з 15.07.1995р. по 28.04.2002р., з 28.04.2012р. по 12.12.2012р., з 29.04.2013р. по 30.11.2013р. та здійснити перерахунок пенсії з 25.04.2021 з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 25.04.2021. 20.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, рішенням пенсійного органу в перерахунку пенсії було відмовлено. 21.07.2023 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058. Рішенням від 01.09.2023 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. Таким чином підстави для зобов'язання відповідача вчинити перерахунок пенсії з 25.04.2021 відсутні. Фактично позивач звернувся до суду з позовом із пропуском строку, встановленого КАС України.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, де зазначив, що йому не враховано 11 років стажу роботи, а саме: два роки в Збройних Силах, робота на Крайньому Півночі, робота в ЗАТ “Пошук».
Листом від 01.09.2023р. №42256-3166/Р-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до страхового стажу відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1995, при призначенні пенсії Вам не було зараховано період роботи в ЗАТ "Пошук" з 15.07.1995 по 28.04.2002, оскільки зазначений період не підтверджений даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування та не надано довідки підтверджуючий факт роботи. Також, до страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 01.11.1986 по 27.12.1988, оскільки в довідці №4/103 від 14.04.2021, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 підставою видачі довідки зазначений військовий квиток, замість особової справи. Періоди роботи на території російської федерації з 28.04.2012 по 12.12.2012 та з 29.04.2013 по 30.11.2013 не зараховано до стажу роботи при призначені пенсії, оскільки на той час діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснювалось за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1995 р., ОСОБА_1 в оскаржувані періоди:
- з 15.07.1995 по 28.04.2002 працював в ЗАТ “Пошук».
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 28.06.1986 р., ОСОБА_1 в оскаржувані періоди:
- з 28.04.2012 по 12.12.2012 працював в районі Крайньої Півночі;
- 29.04.2013 по 30.11.2013 працював в районі Крайньої Півночі;
- з 06.10.2021 по 31.03.2022 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Рокада».
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 від 28.10.1986р., ОСОБА_2 проходив строкову військову службу з 01.11.1986 по 27.12.1988 рр.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з приписами статті 62 Закон України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.
Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України Про пенсійне забезпечення (статті 56), Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Листом від 01.09.2023р. №42256-3166/Р-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до страхового стажу відповідно до дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1995, при призначенні пенсії Вам не було зараховано період роботи в ЗАТ "Пошук" з 15.07.1995 по 28.04.2002, оскільки зазначений період не підтверджений даними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та не надано довідки підтверджуючий факт роботи.
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1995 р., ОСОБА_1 в оскаржувані періоди:
- з 15.07.1995 по 28.04.2002 працював в ЗАТ “Пошук».
Отже, спірні періоди роботи позивача підтверджуються даними трудової книжки та підлягає зарахуванню до страхового стажу.
При цьому суд зазначає, що зарахуванню підлягає період з 15.07.1995 по 28.04.2002, а не з 15.07.1995 по 28.04.2020 р. як просить позивач у позовній заяві.
Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу період роботи з 28.04.2012 по 12.12.2012 та з 29.04.2013 по 30.11.2013, суд зазначає таке.
Листом від 01.09.2023р. №42256-3166/Р-01/8-0400/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що періоди роботи на території російської федерації з 28.04.2012 по 12.12.2012 та з 29.04.2013 по 30.11.2013 не зараховано до стажу роботи при призначені пенсії, оскільки на той час діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснювалось за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 28.06.1986 р., ОСОБА_1 в оскаржувані періоди:
- з 28.04.2012 по 12.12.2012 працював в районі Крайньої Півночі;
- 29.04.2013 по 30.11.2013 працював в районі Крайньої Півночі;
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Угоди, обчислення пенсій відбувається із заробітку (доходів) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У тому випадку якщо у державах-учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на період роботи позивача в російській федерації.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 рф на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.
За наведених обставин, пенсійним органом протиправно не були враховані до страхового стажу позивача періоди його роботи на території рф з 28.04.2012р. по 12.12.2012р. та з 29.04.2013р. по 30.11.2013р.
Крім того, трудовою книжкою НОМЕР_3 від 28.06.1986 р., підтверджено роботу позивача в спірні періоди.
Відтак, період роботи з 28.04.2012р. по 12.12.2012р. та з 29.04.2013р. по 30.11.2013р. підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.04.2012р. по 12.12.2012р. та з 29.04.2013р. по 30.11.2013р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу період роботи з 01.11.1986 по 27.12.1988, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону Україну “Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону Україну “Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 від 28.10.1986р., підтверджується факт служби позивача в лавах Радянської армії з 01.11.1986 по 27.12.1988, та наявні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що достатніми є підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач недотримався строків визначених КАС України для звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, право на перерахунок пенсії позивача не є абсолютним, воно може бути обмежене строком, встановлений законом для звернення до суду з позовною заявою.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, звертаючись до суду з позовом 11.03.2024 позивач заявляє позовні вимоги про проведення перерахунку пенсії із зарахуванням стажу з 25.01.2021 року.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що пенсія в перерахованому розмірі за період з 2021-2024 роки позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 11.09.2023 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, клегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 за період з 25.04.2021 про по 10.09.2023, включно, та в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 в адміністративній справі №160/6612/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2021 по 10.09.2023 та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 в адміністративній справі № 160/6612/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник