20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24611/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року (головуючий суддя Прудник С.В.)
в адміністративній справі №160/24611/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 11.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування. В розумінні Закону №2464-VI позивачка є застрахованою особою, і внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за неї в період, за яким винесена вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті у цей період внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачкою ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від господарської діяльності. Вважає протиправною вимогу відповідача №Ф-307427У від 18.02.2021 року в розмірі 30 044,74 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307427У від 18.02.2021 року в частині визначення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач будучи найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що у зв'язку з наявністю станом на 31.01.2021 в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 30 044,74 грн. ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 №Ф-307427-55 та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення 05.10.2021 року вручено Укрпоштою ОСОБА_1 особисто. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними інформаційних систем ДПС України, ФОП ОСОБА_1 з 24.10.2017 року по 05.07.2024 року перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , (м. Кам'янське), як фізична особа-підприємець у статусі - «основний платник», в тому числі з 01.11.2017 року по 30.06.2018 року - на спрощеній системі оподаткування, з 24.10.2017 року по 30.10.2017 року та з 01.07.2018 року по 05.07.2024 року на загальній системі оподаткування.
05.07.2024 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. Перебуває в стані - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Відповідачем прийнято вимогу щодо ФОП ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-307427У від 18.02.2021 року в розмірі 30 044,74 грн.
Позивачка вважає протиправною №Ф-307427У від 18.02.2021 року щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в розмірі 30 044,74 грн. Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
Згідно абз. 2 п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є:
роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Абзацом 1 пункту 1 та пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом № 2464-VI не врегульовано.
Отже платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.07.2024 внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою ФОП ОСОБА_1 . Перебуває в стані - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).
Відповідач зазначає, що сума мінімального страхового внеску на 2017-2018 роки для зазначеної категорії платників визначена, як 22 % з мінімальної заробітної плати, розмір якої визначений:
- на 2017 рік Законом України від 21.12.2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та становив 3 200грн, відповідно мінімальний страховий внесок складає 704грн. (3200 х 22 %);
- на 2018 рік Законом України від 07.12.2018 року № 2246-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та становив 3 723грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 819,06 грн. (3 723 х 22 %);
- на 2019 рік Законом України від 23.11.2018 року № 2629-УИІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та становив 4 173грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4 173 х %).
- на 2020 рік Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та становив 4 723грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1039,06 грн. (4 723 х 22 відсотки) з січня по серпень 2020 року, та становив 5000грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 1100грн (5000 х 22 %) з вересня по грудень 2020 року.
В ІКП по КБК 71040000 платника за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки проведені щоквартальні нарахування на загальну суму 30 044,74 грн, а саме:
за 2017 рік по строку 09.02.2018 відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску в ІКП по КБК 71040000 за 4 квартал (листопад) 2017 року в сумі 704грн.;
за 2018 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- по строку сплати 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
- по строку сплати 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
- по строку сплати 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
- по строку сплати 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року в сумі 2 457,18 грн.,
за 2019 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- по строку сплати 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.,
- по строку сплати 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.,
- по строку сплати 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.,
- по строку сплати 21.01.2020 за 4 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн.
за 2020 рік в ІКП по КБК 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:
- по строку сплати 21.04.2020 за 1 квартал 2020року в сумі 2 078,12 грн.,
- по строку сплати 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року в сумі 1 039,06 грн.,
- по строку сплати 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року в сумі 3 178,12 грн;
- по строку сплати 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року в сумі 2 200,00 грн.
19.09.2024 року в ІКП 71040000 по ФОП ОСОБА_1 зараховано сплату єдиного внеску в сумі 19 981,35 грн. (19.09.2024 року [19981.35] стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення №4056 від 19.09.2024).
Станом на 27.09.2024 року в ІКП по КБК 71040000 у ФОП ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску 10 063,39 грн.
Згідно даних АІС «Податковий блок» станом на 27.09.2024 звітність по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 не надавалася.
У зв'язку з наявністю станом на 31.01.2021 в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 30 044,74 грн. ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 №Ф-307427-55 та направлено на адресу платника ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначене поштове відправлення 05.10.2021 року вручено Укрпоштою ОСОБА_1 особисто.
У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС направлено разом із заявою про примусове виконання рішення від 03.12.2021 №40631/5/04-36-13-07-11 узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки від 18.02.2021 №Ф-307427-55У на суму 30 044,74 грн. до Південного відділу ДВС у м. Кам'янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У зв'язку з поверненням виконавчого документу виконавчою службою, його разом із заявою від 27.09.2022 року №22767/5/04-36-13-09-10 повторно передано на виконання. Південним відділом ДВС відкрито виконавче провадження №70223819 від 04.11.2022 року.
Станом на 02.10.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 рахується заборгованість із сплати єдиного соціального внеску у сумі 10 063,39 грн. (з урахуванням стягнутих в межах виконавчого провадження №70223819 коштів у сумі 19 981,35 грн. (платіжне доручення №4056 від 27.09.2024 року).
04.11.2022 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Агеєвою Вікторією Григорівною відкрито виконавче провадження ВП № 70223819 про стягнення з останньої на користь держави заборгованості в розмірі 30044,74 грн.
При цьому позивачка зазначає, що про дане виконавче провадження вона дізналась лише у серпні 2024 року, коли звернувшись до нотаріуса дізналась, що має арешти на майно.
Постанова про арешт майна боржника у ВП № 70223819 прийнята 26.08.2024 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Агеевою Вікторією Григорівною.
З цього часу позивачка дізналась про порушення свого права.
Також позивачка зазначає, що Вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2021 року № Ф-307427 не отримувала, про її існування дізналась лише на стадії виконавчого провадження, у серпні 2024 року.
21.08.2024 року адвокат Серебряков Ернест Сергійович подав адвокатський запит до Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського район Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) в інтересах позивачки про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження ВП №70223819.
При цьому з'ясувалося, що адреса фактичного проживання позивачки відрізняється від тієї адреси, що вказана у матеріали виконавчого провадження та у вимогі про сплату боргу № Ф-307427-55У від 18.02.2021 року.
Так, у зазначених документах вказано, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак з 2018 року позивачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом проживання без реєстрації №52 від 01.03.2021 року, що складений комісією КП КМР «Добробут» та підписаний сусідами будинку.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно Довідки про реєстрацію місця проживання від 26.02.2021 №19/3371 місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.9).
Слід зазначити, що матеріали справи не місять будь-яких підтверджень, що ФОП ОСОБА_1 направляла податковому органу повідомлення про своє фактичне місце проживання.
Таким чином наявні підстави для висновку, суб'єкт владних повноважень обґрунтовано направив вимогу про сплату боргу №Ф-307427-55У від 18.02.2021 року за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19.
Згідно вказаного правового висновку особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Отже, якщо особа зареєстрована як ФОП, однак в цей час є найманим працівником, то єдиний внесок сплачується саме роботодавцем такого найманого працівника.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно вимоги №Ф-307427-55У від 18.02.2021 року за позивачкою рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, та за період з першого кварталу 2018 року по третій квартал 2018 року.
Водночас, у зазначений період єдиний соціальний внесок за у ОСОБА_1 сплачувався її роботодавцями, що підтверджується довідками щодо відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України (форма ОК-5 та ОК-7).
Єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який прийнято вимогу №Ф-307427-55У від 18.02.2021 року, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального.
Позивачка має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї у зазначений період, оскільки працювала найманим працівником.
Позивачка будучи найманим працівником, отримувала заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.
Вказані обставини виключають обов'язок позивачки по сплаті у цей період єдиного внеску, що нарахований згідно вимоги №Ф-307427-55У від 18.02.2021 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.
Водночас, неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивачки як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, тому вимога №Ф-307427-55У від 18.02.2021 року підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 20.02.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя Н.А. Олефіренко