26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/25252/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року (суддя Прудник С.В.) в справі №160/25252/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02 вересня 2024 року №912140801840 щодо відмови в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 26 серпня 2024 року;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 26 серпня 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02 вересня 2024 року №912140801840 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 26.08.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 26.08.2024.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що позивачу у 2013 році призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням норм статей 2, 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Оскільки ОСОБА_1 вже призначена пенсія за віком (на пільгових умовах та зі зменшенням пенсійного віку), зазначає, що позивач використала своє право на призначення одного з виду пенсії, передбаченого чинним законодавством.
Процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто вперше за одним з видів трудових пенсій.
Звернення позивача від 26 серпня 2024 року не є первинним зверненням про призначення пенсії, а повторне призначення пенсії за віком Законом № 1058-IV не передбачено.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення».
Досягнувши 60-річного віку, 26.08.2024 позивач звернувся (через портал електронних послуг) до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 02.09.2024 №912140801840 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону № 1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Врахувавши приписи частина третьої статті 45 Закону № 1058-ІV, а також те, що позивачу первинно була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернулася вперше, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсія позивачу відповідно до Закону № 1058-IV має бути призначена, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2021-2023 роки, що передували року звернення (2023 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок необґрунтованим.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2013 року отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із Законом України « », розмір та порядок виплати якої визначено нормами « '? ».
Позивач 26 серпня 2024 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021 - 2023 роки.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 02 2024 912140801840 відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що позивач вже отримує пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спірним в цій справі є питання призначення пенсії за віком на загальних підставах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, якій призначена пенсія за віком на пільгових умовах, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом другим розділу XV «Прикінцеві положення» Закону « '? » 09 2003 1058-IV ( - ? 1058-IV) (в редакції, чинній на час первинного призначення пенсії за віком позивачу) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час первинного призначення пенсії позивачу) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп?Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто при визначенні розміру пенсії за віком враховується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
За змістом частини першої статті 9 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017) та від 31 березня 2020 року у справі №348/1296/17.
Позивачу у 2013 році призначена пенсія за віком із застосуванням норм одночасно двох Законів: Закону №1788-ХІІ в частині вимог до пенсійного віку та наявного трудового стажу та Закону №1058-IV щодо виду пенсії, розміру, підстав та порядку призначення.
Таким чином, у 2013 році згідно із Законом №1058-IV та окремими положеннями Закону №1788-ХІІ позивачу призначена пенсія за віком за Списком №2, а не інший вид пенсії, передбачений статтею 9 Закону №1058-IV.
Суд першої інстанції погодився із твердженнями позивача, що при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку (60 років) вона набула право на переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія первинно призначена за Законом №1788-ХІІ, а в 2024 році вона звернувся з заявою про переведення на пенсію за віком за Законом №1058-IV, який визначає інших порядок та умови призначення пенсії.
Суд визнає такі доводи та висновки суду першої інстанції, за якими підтримана позиція позивача, безпідставними, оскільки особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, передбачено не окремий вид пенсії, а пільгові умови надання пенсії, а саме пенсії за віком на пільгових умовах.
Втім, такий вид пенсії (пенсія за віком) та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
Оскільки заява позивача до органу Пенсійного фонду від 26 серпня 2024 року фактично стосувалась того самого виду пенсії (пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2), яка вже призначена позивачу, то такий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки.
Субсидіарне застосування при призначенні пенсії позивача окремих положень Закону №1788-ХІІ щодо необхідних стажу та віку не свідчить про те, що така пенсія не є пенсією за віком за нормами Закону №1058-IV, адже пунктом другим розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону прямо передбачено визначення розміру та порядку призначення пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням Закону №1058-IV.
Саме цим такі пенсії відрізняються від пенсій за віком, призначених виключно за нормами Закону №1788-ХІІ (наприклад, трудові пенсії за вислугу років), адже цей закон передбачає інший порядок, зокрема, визначення розміру пенсії (стаття 19 Закону № 1788-ХІІ).
Зважаючи на наведене, є безпідставним висновок суду першої інстанції, що пенсія у 2013 році призначена відповідно до Закону №1788-ХІІ, а тому не призначалася відповідно до Закону №1058-IV.
Вирішальною у даній справі ознакою закону, за яким призначається пенсія, є наявність у такому законі норми, яка встановлює розмір пенсії, оскільки саме така норма визначає заробітну плату, що враховується при призначенні пенсії.
Фактичні обставини справи вказують на те, що розмір пенсії позивача визначений на підставі статей 27, 40 Закону №1058-IV.
Тому незалежно від пільгових умов призначення пенсії, призначена позивачу у 2013 році пенсія є пенсією за віком за Законом №1058-IV.
Правові висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції, не є релевантними до обставин справи, що розглядається.
Так, у справі №528/196/17 (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року) позивачу призначена пенсія відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Цим вказана справа відрізняється від справи, що розглядається, у якій призначення пенсії відбувалося одразу у розмірі, передбаченому Законом №1058-IV.
У інших постановах позивачам призначені пенсії за вислугу років, розмір та порядок призначення яких також відрізняються від встановленого статтями 27, 40 Закону №1058-IV.
Крім того, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23 сформульовано такі висновки у правовідносинах, які є подібними правовідносинам, якій є спірними в цій справі:
1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
Позиція суду першої інстанції в справі, що переглядається зараз в апеляційному порядку, не відповідає приведеним висновкам судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
За таких обставин суд доходить до висновку про? відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковим.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі №160/25252/24 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі №160/25252/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити у справі № 160/25252/24 нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 26 лютого 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко