26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/24638/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року (суддя Прудник С.В.) в справі №160/24638/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-5439-53/64У від 20 січня 2023 року у розмірі 37788,74 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-5439-53/64У, видану 20.01.2023 року відносно ОСОБА_1 , у розмірі 37 788,74 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вважає, що позивач, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець та не будучі особою, яка звільняється від сплати єдиного внеску, зобов'язаний визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, а робота за трудовим договором не виключає можливості здійснення ним підприємницької діяльності.
Позивачу нараховано ЄСВ з 2017 по 2020 роки, а у індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК-5) відсутні відомості про нарахування єдиного внеску за період 2017-2018 роки.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Придніпровській ДПІ (Індустріальний район м. Дніпро) ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 11.11.2008 року по 21.10.2021 та був платником єдиного внеску.
За даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) ОСОБА_1 автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на загальну суму 37 788,74 грн., а саме:
- за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;
- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;
- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати року до 19.07.2018 року;
- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;
- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 року;
- 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;
- 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;
- 3 квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019 року;
- 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року;
- 1 квартал 2020 року (січень - лютий) складає 2078,12 грн.;
- 2 квартал 2020 року (червень) у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року;
- 3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року;
- 4 квартал 2020 року у сумі 2200 грн., граничний строк сплати до 20.01.2021 року.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області визначено ФОП ОСОБА_1 грошові зобов'язання з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн., які станом на 09.10.2024 року не сплачені.
До Придніпровської ДПІ ФОП ОСОБА_1 не подавались декларації про майновий стан та доходи та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.
Отже, по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 37 788,74 грн., у зв'язку з чим ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5439-53/64 від 06.02.2021 року та направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Станом на 09.10.2024 року заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_1 , згідно даних інформаційно- комунікаційної системи ДПС України, становить 37 788,74 грн.
Встановивши, що оскаржуваною вимогою встановлено наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2018 рік, та за період з першого кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року, а у спірний період єдиний соціальний внесок за у ОСОБА_1 сплачено його роботодавцями, що підтверджується довідками щодо відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України (форма ОК-5 та ОК-7), суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність такої вимоги.
Суд визнає приведений висновок не в повній мірі обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11 листопада 2008 року по 21 жовтня 2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 37 788,74 грн.
ГУ ДПС 06 лютого 2021 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-5439-53/64 на суму 37 788,74 грн.
Недоїмка зі сплати єдиного внеску нарахована за такий період:
- 2017 рік у сумі 8448,0 грн,
- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн,
- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн,
- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн,
- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн,
- 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн,
- 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн,
- 3 квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн,
- 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн,
- 1 квартал 2020 року (січень - лютий) у сумі 2078,12 грн,
- 2 квартал 2020 року (червень) у сумі 1039,06 грн,
- 3 квартал 2020 року у сумі 31 78,12 грн,
- 4 квартал 2020 року у сумі 2200 грн.
Довідкою ТОВ «Айс-Логістик» підтверджено факт виплати доходу та перерахування єдиного внеску за найманого працівника ОСОБА_1 , починаючи з грудня 2019 року.
Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджено факт виплати позивачу доходу третіми особами (роботодавцями) в період 2019-2020 роки (а.с. 52-57).
Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність нарахування єдиного внеску фізичній особі-підприємцю, який не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує доходу від підприємницької діяльності, та одночасно перебуває у трудових відносинах з юридичною особою (є застрахованою особою та за нього роботодавцем сплачується страховий внесок).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 якого недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Також платниками єдиного внеску, як зазначено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Верховним Судом в постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 440/2149/19 висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач в періоді 2019-2020 років був найманим працівником, тобто застрахованою особою, а платником єдиного внеску (роботодавцем) за нього сплачувався єдиний внесок щомісячно, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженої вимоги в частині нарахування ЄСВ на цей період в розмірі 19512,02 грн.
Разом з тим, оскільки позивачем не надано доказів, що в період 2017-2018 років він був найманим працівником та за нього роботодавцем сплачено страхові внески, а також не надано доказів сплати єдиного внеску за цей період, відсутні підстави для висновку про протиправність вимоги за цей період на суму 18276,72 грн.
Судом першої інстанції не надана оцінка факту відсутності доказів приведеним вище обставинам та зроблено помилковий висновок про протиправність вимоги в повному обсязі.
Доводи апелянта стосовно того, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичну особу-підприємця, а факт перебування позивача в трудових відносинах не звільняє позивача від обв'язку сплати єдиного внеску, спростовані приведеною вище правовою позицією Верховного Суду, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої та шостої статті 139 КАС України на користь позивача суд стягує судові витрати зі сплати судового збору пропорційне задоволеним позовним вимогам у розмірі 605,6 грн (1211,20 грн : 2).
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі № 160/24638/24 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі № 160/24638/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) скасувати.
Ухвалити в справі № 160/24638/24 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5439-53/64У від 20 січня 2023 року в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 19512,02 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 26 лютого 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко