26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/22669/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року (суддя Сластьон А.О.) в справі № 160/22669/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправним та скасування рішення №912380150039 від 01 листопада 2023 року, яким її переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 01 листопада 2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки;
зобов'язання призначити пенсію за віком з 28 жовтня 2023 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст. ст. 27, 28, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки на рівні 12 236,71 грн та провести нарахування і виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум;
визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912380150039 від 01.11.2023 щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та здійснити з 28.10.2023 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що позивачу у 2010 році призначена пенсія за вислугу років, а за заявою від 01 листопада 2023 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не первинне призначення пенсії, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Також зазначає, що оскільки позивач у 2010 році призначена пенсію за вислугу років, тому відсутні підстави для виплати грошової допомоги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 21.12.2010 та отримує пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991, розмір якої обчислений відповідно до положень Закону України №1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Судом встановлено, що 21.12.2010 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за вислугу років як працівник освіти, внаслідок чого позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно п. “е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
При цьому 21.12.2010 позивача знову прийнято на роботу вчителем математики до КЗО "Українсько-Американського ліцею" згідно з наказом директора закладу №53-к.
Виплата пенсії по вислузі років позивачу припинена з 21.12.2010, а фактично не виплачувалася.
01.11.2023 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням №912380150039 від 01.11.2023 відповідачем здійснено переведення позивача з пенсії, призначеної відповідно до п. “е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (за вислугою років), на пенсію за віком відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В лютому 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням середнього показника заробітної плати за 2020-2022 роки та просила нарахувати невиплачену грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №11800-5722/Б-01/8-0400/24 від 26.02.2024 вказано, що за результатами звернення документи пенсійної справи позивача переглянуто та порушень у перерахунку пенсії позивача не виявлено.
Суд першої інстанції вважав, що отримуючи пенсію за вислугу років, позивач не отримував жодну з пенсій, передбачених Законом №1058-ІV, а тому, звернувшись до пенсійного органу із заявою від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком, вона використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-ІV вперше, а відмовляючи позивачу у обчисленні її пенсії за віком згідно з ч. 2 статті 40 Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки, відповідач помилково ототожнив поняття "переведення на інший вид пенсії" та "призначення пенсії", внаслідок чого в розрахунку пенсії з 01.11.2023 відповідачем неправомірно враховані показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, а не за той період, як це мало б бути для пенсії, яка призначена вперше відповідно до Закону №1058-IV.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2020-2022 роки.
Стосовно питання виплати грошової допомоги суд першої інстанції вказав, що відповідачами не надано до суду доказів про отримання позивачем пенсії за вислугу років, позивач після призначення пенсії за вислугу років фактично не отримувала виплату, оскільки одразу відмовилась від отримання пенсії за вислугу років та продовжила працювати на посаді вчителя з математики в Комунальному закладі освіти “Українсько-Американського ліцею», яка відповідає пункту "є" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", має страховий стаж 42 роки 9 місяців 27 днів на посаді працівника освіти.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу під час призначення пенсії за віком протиправно не виплачено грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 грудня 2010 року призначено пенсію за вислугу років до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 21 грудня 2010 року позивачу припинено виплату пенсію за вислугу років, з 21 грудня 2010 року ОСОБА_1 прийнято на роботу вчителем математики до КЗО «Українсько-Американський ліцей», що підтверджено наказом №53-к.
Пенсія за вислугу років ОСОБА_1 не виплачувалась.
ОСОБА_1 01 листопада 2023 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ №912380150039 від 01 листопада 2023 року переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При обчисленні розміру пенсії за віком відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 7405,03 грн.
Стаж ОСОБА_1 на посаді працівника освіти складає 42 роки 9 місяців 27 днів.
Спірним в цій справі є питання обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та правомірність відмови у нарахуванні грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За положеннями статті 10 Закону№ 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто при визначенні розміру пенсії за віком враховується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії, передбачений саме Законом № 1058-ІV, має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої саме Законом № 1058-ІV.
Як вказано вище, позивачу первинно у 2010 році призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.».
Частиною першою статті 27 Закону № 1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відтак, при визначенні розміру пенсії за вислугу років з 11 жовтня 2017 року для обчислення заробітної плати враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, на час первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років у 2010 році у законодавстві була відсутня норма, яка передбачала, що обчислення розміру пенсії за вислугу років здійснюється за правилами статті 27 Закону № 1058-ІV.
Станом на час первинного призначення позивачу пенсії (2010 рік) визначення розміру пенсії за вислугу років здійснювалось відповідно до статті 53 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.
Тобто під час первинного призначення пенсії не враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Приписами частини третьої статті 45 Закону 1058-IV чітко встановлено, що саме при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV установлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, при цьому при такому переведенні показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У спірному випадку, як вірно вказав суд першої інстанції, мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом (вперше призначена пенсія за вислугу років за Законом № 1788-ХІІ, а у 2023 році позивачу призначена пенсія за віком за Законом №1058-ІV), тобто в цьому випадку не йде мова про переведення позивача на інший вид пенсії за Законом №1058-ІV, позивачу призначено новий вид пенсії за іншим законом, тому при призначенні іншого виду пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2020-2022 роки.
Доводи апелянта, за якими він просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, спростовані приведеними висновками суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивача без застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки.
Стосовно питання виплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV суд зазначає таке.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок № 1191).
За положеннями пунктів 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Верховним Судом у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а сформульований висновок, за яким суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. При цьому, зміст норми 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може "відтермінувати" реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
Верховним Судом зазначено, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Застосовуючи приведений висновок Верховного Суду до спірних в цій справі правовідносин відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, суд вказує, що відсутні підстави ототожнювати поняття «призначення пенсії» та «отримання пенсії».
Позивач, скориставшись у 2010 році правом на призначення пенсії за вислугу років, не реалізувала таке право у повній мірі, адже не отримувала пенсію, яка повинна виплачуватися кожного місяця, а відповідачем не надано доказів отримання позивачем пенсії за вислугу років.
Відтак, оскільки позивач станом день досягнення пенсійного віку працювала в установі комунальної форми власності на посаді, робота на який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, позивач до призначення пенсії за віком не отримувала пенсію за вислугу років, має спеціальний стаж працівника освіти більше 30 років, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачу під час призначення пенсії за віком протиправно не виплачено грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року в справі № 160/22669/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року в справі № 160/22669/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 26 лютого 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко