26 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/22663/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (суддя Горбалінський В.В.) в справі № 160/22663/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправними дій щодо безпідставної відмови у нарахуванні пенсії, зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 28 вересня 1981 року по 29 серпня 1983 року лаборантом будлабораторії тресту «Нікопольбуд» та з 02 лютого 1994 року по 07 серпня 2000 року кіоскером ТОВ «Ніка-інформ».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС в Дніпропетровській області).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047250021079 від 29.05.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.09.1981 року по 29.08.1983 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вказує, що до страхового стажу позивача (по суті оскаржуваного рішення) не зараховано період роботи з 28 вересня 1981 року по 29 серпня 1983 року, оскільки за даний період не виявляється можливим здійснити перевірку (відповідно до норм частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV) документів/даних позивача про роботу для визначення та підтвердження права на пенсію (підприємство ліквідоване, архіви відсутні).
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29.05.2024 року ГУ ПФУ в м. Києві за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та прийняло рішення №047250021079, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу заявника не зараховано період роботи з 02.02.1994 року по 07.08.2000 року згідно з наданою довідкою без дати та номера, оскільки зазначений період потребує підтвердження первинними документами.
Крім цього в даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника складає 21 рік 11 місяців 26 днів.
Крім цього з розрахунку стажу позивача встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.09.1981 року по 29.08.1983 року.
В трудовій книжці позивача містяться наступні записи (далі мовою оригіналу): « 28.09.1981 року - принята лаборантом; 29.08.1983 року - уволена в связи с поступлением на учебу в Днепропетровский монтажный техникум ст.38 КЗоТ Украины».?
Врахувавши, що оскаржуваним рішенням фактично не враховано означений період роботи позивача до страхового стажу без обґрунтування та без зазначення підстав для незарахування, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачами до суду не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність незарахування цих періодів роботи позивача до страхового стажу та наявність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 28.09.1981 року по 29.08.1983 року.
Щодо періоду роботи позивача з 02.02.1994 року по 07.08.2000 року суд першої інстанції вказав, що трудова книжка позивача не містить записів щодо вказаного періоду.
Підставою для відмови в зарахуванні даного періоду до страхового стажу позивача слугувала надана довідка без дати та номера, а також ненадання інших первинних документів.
Подана позивачем довідка від 10.08.2008 року не є уточнюючою довідкою в розумінні п. 20 Порядку №637, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням правомірно не зараховано період роботи позивача з 02.02.1994 року по 07.08.2000 року до страхового стажу.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який слугував підставою для часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 травня 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 29 травня 2024 року № 047250021079 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсія у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 02 лютого 1994 року по 07 серпня 2000 року згідно з наданою довідкою без дати та номера, оскільки зазначений період потребує підтвердження первинними документами.
Страховий стаж заявника складає 21 рік 11 місяців 26 днів.
Відповідно до розрахунку стажу позивача до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28 вересня 1981 року по 29 серпня 1983 року.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить записи: 28.09.1981 року - прийнята лаборантом, 29.08.1983 року - звільнена у зв'язку зі вступом на навчання.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання зарахування до страхового стажу саме періоду роботи з 28 вересня 1981 року по 29 серпня 1983 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Основним доводом апелянта є неможливість перевірки періоду роботи з 28 вересня 1981 року по 29 серпня 1983 року відповідно до норм частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, а саме документів/даних позивача про роботу для визначення та підтвердження права на пенсію (підприємство ліквідоване, архіви відсутні).
Суд відхиляє такі доводи, адже відсутність у відповідачів можливості здійснити перевірку відомостей, зазначених у трудовій книжці, не може бути підставою для відмови позивачу у реалізації права на пенсійне забезпечення з урахуванням страхового стажу, відомості про які зазначені у трудовій книжці.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача цього періоду роботи.
Апелянтом не приведено доводів у спростування висновку суду першої інстанції про покладання саме на ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обов'язку із зарахування такого періоду до страхового стажу позивача, тому враховуючи межі апеляційного перегляду, встановлені статтею 308 КАС України, судом не надається оцінка цим висновкам суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року в справі № 160/22663/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року в справі № 160/22663/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 26 лютого 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко