20 лютого 2025 року м.Дніпросправа № 160/17904/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Запорізького окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 160/17904/24 (суддя Бухтіярова М.М., справа розглянута за правилами загального позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що у період з 2021 по 2024 роки суддівська винагорода виплачувалась не у відповідності до положень пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без урахування встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 рік з 01.01.2021 у розмірі 2270 грн., на 2022 рік з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн., на 2023 рік з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн. та на 2024 рік з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн. За вказаний період суддівська винагорода та допомога на оздоровлення нараховувалась з величини «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102 грн. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обмеження виплати суддівської винагороди з врахуванням величини у розмірі 2102 грн. «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» призводить до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення прав та гарантій, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 адміністративну справу № 280/3051/24 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 роз'єднано позовні вимоги у справі № 280/3051/24 за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в самостійні провадження.
У провадження адміністративної справи № 160/17904/24 виділені позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - відповідач-1) про:
-визнання протиправною відмову Запорізького окружного адміністративного суду, викладену у листі від 12.03.2024 №06-19/5707/24 у нарахуванні та виплаті позивачам суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень; з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень;
- зобов'язання Запорізького окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення:
за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 залучено Державну судову адміністрацію України (далі - відповідач-2) до участі в адміністративній справі в якості другого відповідача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, суд:
- визнав протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;
- зобов'язав Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року складає 2270,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язав Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язав Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року складає 2684,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язав Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті;
- визнав протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Запорізького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язав Державну судову адміністрацію України забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилися відповідачі, ними були подані апеляційні скарги. В скаргах, відповідачі просять рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Запорізький окружний адміністративний суд зазначає, що за положеннями ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, які кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Вважає, що на підставі наведених положень бюджетного законодавства у їх сукупності з приписами Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІ, відповідачем у період з 01.01.2021 по теперішній час нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди здійснювались у межах бюджетних призначень, затверджених Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником вищого рівня, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2 102,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги Державна судова адміністрація України зазначає, що суд першої інстанції не врахував чинну практику Верховного Суду, пославшись лише на те, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (01.01.2021 по 05.04.2024), а також до Закону України від 15.07.1999 року №966-XIV “Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Також наголошує, що зважаючи на правові висновки Конституційного Суду України, наведені в Рішенні від 11.03.2010 № 7-рп/2010, щодо повноважень Кабінету Міністрів України здійснювати розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України, який має передбачати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, а також виключних повноважень ухвалювати Закон України “Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів в частині розпорядження бюджетними асигнуваннями з виплати грошового утримання суддів, не наділена повноваженнями змінювати розмір бюджетних асигнувань на такі цілі. З огляду на наведене, вважає, що ДСА України та Суд, жодними своїми рішеннями, діяннями чи бездіяльністю не здійснювали дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Також звертає увагу, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду.
Позивач не подала до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги відповідачів.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Указом Президента України від 24.02.2011 №246/2011 «Про призначення суддів» позивач призначена на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на п'ять років.
Наказом голови від 26.04.2011 №89-к позивача зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді.
Указом Президента України від 10.10.2018 №314/2018 «Про призначення суддів» позивач призначена на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду.
Відповідно до довідки №02-35/24/34 від 02.04.2024, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, ОСОБА_16 працює в Запорізькому окружному адміністративному суді на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду з 26 квітня 2011 року - наказ від 26.04.2011 №89-к «Про зарахування ОСОБА_17 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді», виданий на підставі Указу Президента України від 24.02.2011 №246/2011 «Про призначення суддів», наказ від 11.10.2018 №187-к «Про повноваження судді ОСОБА_1 », виданий на підставі Указу Президента України від 10.10.2018 №314/2018 «Про призначення суддів».
За змістом довідок Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 №42, №43, №44, №45 позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року.
Згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
12.02.2024 позивач разом із колективом суддів звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із проханням здійснити нарахування суддівської винагороди з 01.01.2021, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Листом від 12.03.2024 №06-19/5707/24 відповідачем-1 повідомлено, що дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддям у період з 01.01.2021 по теперішній час суддівської винагороди, виходячи з розміру з прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2102,00 грн., є такими, що ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача-1 у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у періоді з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн., звернулась до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимги, виходив з того, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди. Також зазначено, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно положень Закону України “Про Державний бюджет України». Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. Суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування суддівської винагороди а також зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Колегія суддів зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України “Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що “розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Законів України “Про державний бюджет України на 2021 рік», “Про державний бюджет України на 2022 рік», “Про державний бюджет України на 2023 рік» та “Про державний бюджет України на 2024 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 гривні, на 01 січня 2022 року - 2481,00 гривні, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні та на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.; при цьому введений такий вид прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Однак, Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Колегія суддів враховує, що згідно із позицією Верховного Суду, у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021-2024 років на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі ст. 7 Законів України “Про державний бюджет України» була неправомірною.
Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 120/709/22-а.
Зі змісту матеріалів справи вбачається та скаржником не заперечується, що обчислення суддівської винагороди позивачу за спірний період проведено у відповідності до Закону №1082-IX, Закону №1928-IX, Закону №2710-IX, Закону № 3460-IX, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Разом з тим, докази, що у спірний період Запорізький окружний адміністративний суд виконав свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року, який складає 2270,00грн.; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року, який складає 2481,00грн.; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року, який складає 2684,00грн.; та за період з 01 січня 2024 року по день звернення до суду із цим позовом - 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн, матеріали справи не містять.
Щодо допомоги на оздоровлення.
Відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
За викладених обставин, враховуючи, що допомога на оздоровлення встановлюється в розмірі від посадового окладу, розрахунок розміру якого обрахований за період 2021-2023 роки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00грн.), що встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а порушені права - відновленню у вказаних вище спосіб.
Відповідно до правил частин третьої, четвертої статті 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до статті 149 цього Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.
Відтак, виходячи з наведених норм права, головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Запорізький окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
З огляду на наведені норми законодавства, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі безпосередньо пов'язана із діяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
Докази, що у спірних правовідносинах Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн. та у 2024 році- 3028,00 грн., відсутні.
Отже, ДСА України допущено протиправну бездіяльність щодо не забезпечення фінансування бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн., на 01.01.2022 - 2481,00 грн., на 01.01.2023 - 2684,00 грн., на 01.01.2024 - 3028,00 грн.).
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності обґрунтованих підстав для зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування виплати належної позивачу виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2024 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зазначені правові висновки відповідають правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22 та від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.
Щодо доводів Державної судової адміністрації України про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає, що в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2024, суд першої інстанції визнав причини пропуску строку звернення поважними та поновив, зокрема позивачу, пропущений строк звернення до суду із цим позовом.
Скаржник не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі щодо поважності причин пропуску строку.
Тому, такі доводи скаржника колегія суддів відхиляє.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, доводи апеляційних скарг відповідачів не спростовують правильних висновків суду. Апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Запорізького окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі № 160/17904/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак